Косо моя не
куплена,
В любистку і м’яті
купана,
Під вечір і рано
чесана,
Без стрижок
славетних пронесена.
Ще я і мої
ровесниці
Пам’ятаємо весни
ці,
Коли коси, що
нижче пояса,
Викликали
тремтіння у голосі
В юнака, що до
них доторкнувся,
Куди
йшов-поспішав – забувся.
“Ой не ріж косу,
дуже прошу я,
Дівчинонько моя
хорошая!”
Ці слова до пісні
забулися.
Хто носить косу,
“не в ті взулися”.
Модні
кучерики-хмариночки
Забирають довгі
хвилиночки,
Із майстерень
щотижня принесені,
На подібний манер
зачесані.
Заплету тебе,
руса косо,
Хоч тепер ти не
входиш у моду,
Як той давній,
дзвінкий відголосок.
Що живе у піснях
народу.