Tuesday, November 30, 2010

Квітка з інею

Мороз на шибі дивну квітку
Мені на втіху рано виткав.
Коли ж торкнусь до її стану
Чарівна квіточка розтане.

Monday, November 29, 2010

У теплій хаті

Надворі стрімкий вітрище
Гуде, шаленіє, свище,
З глухим небезпечним ревом
Гойдає і ломить дерева.
Так добре у теплій хаті
Вгорнутись у сни волохаті
І хай пропливає нічка,
Як відеофільму стрічка.

Sunday, November 28, 2010

Йдемо в зиму

Сніги, сніги. Сумний пейзаж.
Зникає осені міраж.
Вкриває льодом береги.
Всі кольори змели сніги.

Saturday, November 27, 2010

Морозна ніч

Ждуть ранкової зорі
Змерзлі, сонні ліхтарі.
Линуть зірочки малі
До холодної землі.

Friday, November 26, 2010

Народження сина

Несіть у світ широкий
Найкращу із новин:
Вродився нам нівроку
Веселий, гарний син.
Не стіг соломи з поля,
Не ласку від царів,
Дала матусі доля
Найкращий із дарів.

Thursday, November 25, 2010

Що навколо мене?

Навколо все моє і не моє.
Усе, що маю, Бог мені дає.
Комусь це все належало до мене:
Блакитне небо і трава зелена,
Дороги і дерева, і цей дім
(Була до мене господиня в нім),
Слова чиїсь, і погляди, і речі,
І одяг той, що я кладу на плечі.
Хтось має ще багатство, а чи славу –
Те, кажуть, нам приходить від лукавого.
За кожний день мого життя земного
Я дякую Творцю моєму – Богу,
Єдиному, що дав нас цій землі,
Щоб ми, такі безсилі і малі,
Допомогли Йому творить красу,
І в цьому нашої появи суть.

Wednesday, November 24, 2010

У вирі пристрастей

Любов і гнів – усе переплелося,
Нуртується, як навесні струмки.
Вир почуттів, хоч сивина в волоссі
Й зозуля не рахує нам роки.
Чому ж з любові – гнів?
Задля яких вогнів?
Щоб з гніву корогов
Ще прибула любов.

Tuesday, November 23, 2010

Уві сні

Напоєна осені чистим вином.
Заснула земля світлим, трепетним сном.
Не чує, як вітер жене сніговії.
У сні її гріють весняні надії.

Monday, November 22, 2010

Затуманена старість

З людьми трапляються якісь предивні речі:
Душа іще живих – вже в порожнечі.
Таки ж він поряд з нами, при столі,
А розум, почуття його – в імлі.
Не догукатися до розуму людини.
Говорить, діє, бавиться – дитинно.
Нічого не кажіть і не питайте.
За душу цю моліться, співчувайте.

Sunday, November 21, 2010

Про втрати

Така болюча кожна втрата,
Та час приходить помирати.
Нехай же цей скорботний час
Ще довго обминає нас.

Saturday, November 20, 2010

Чекання весни

Приходять дні осінні сірі,
Дощі, а далі вже сніги.
Та я весні-красуні вірю,
Що вступить в часу береги.

Friday, November 19, 2010

Я і ти – ми!

Я і ти – два світи.
Разом нам далі йти.
Бог з’єднав «ти» і «я».
Відтепер ми – сім’я.

Thursday, November 18, 2010

Перший сніг

Сніжок упав, мов аркуш білий.
День розпочався запізнілий.
Що ми напишемо нового,
Людського, щирого, земного,
На цьому чистому аркуші,
Щоб збадьорити словом душі?

Wednesday, November 17, 2010

Не осуди

Терплячим будь, когось не осуди,
Бо прийдуть тінню осуду сліди
Й тебе накриють сірим каяттям.
Не осуди, не псуй собі життя.

Tuesday, November 16, 2010

Молитва

Навколо світ – прекрасний, чистий.
Калина хвалиться намистом.
Церковний дзвін співає срібно.
Хмаринки, ангелам подібні.
Молитву Богові несу
За всю, Ним створену, красу.

Monday, November 15, 2010

Добре слово

Промови, заклики – слова,
Все крутяться в параднім герці.
Та добрим серед них бува
Лиш слово, зроджене у серці.

Sunday, November 14, 2010

Теплі мрії

Під звуки сонного дощу
У мрії літні полечу.
В уяві світло й непомітно
Троянди й сальвії розквітнуть.

Saturday, November 13, 2010

Молися за загублені душі

Десь манівцями та чагарниками
Душі загублені блудять роками.
Ти за ті душі частіше молись,
Щоб знайшли спокій нарешті колись...

Friday, November 12, 2010

Де Ельдорадо?

Краще не питай поради,
Як прийти до Ельдорадо.
Мандри щастя не несуть,
Бо в душі багатства суть.

Thursday, November 11, 2010

Даремні сподівання грішника

Збирався знов, як звісно, з понеділка
Вже не грішити і по правді жити.
Але якась під ноги впала гілка,
Така, що зачепилась за гомілку.
Вже не грішити, не збрехати гірко,
Таке, немов кожух ведмедю шити.
Не легко йти, за гріх не зачепитися,
В четвер гіркого з чвертки не напитися.

Wednesday, November 10, 2010

Легенда про Павука-охоронця

Ховались Йосип і Марія
Від злісних ворогів Христа.
Дала їм прихисток-надію
Печера тиха і проста.
Не віднайшли святе Дитятко.
Сховав Його від хижих рук,
Заплутав вхід в печеру-хатку
Звичайний трудівник – павук.

Tuesday, November 9, 2010

Приходить зима

Холодні осінні зорі
Тремтять у небеснім просторі.
Вже завтра хмарини прилинуть,
Сховають ці дальні перлини.
Осядуть сніги на поля,
Засне благодатна земля.

Monday, November 8, 2010

Пізня осінь

Земля зітхає, зморена дощем.
У серці залягає тихий щем.
Вже в ніч приходять крадькома морози.
За літом осінь проливає сльози.

Sunday, November 7, 2010

Жага влади

На все готові егоїсти,
Аби лише на трон їм сісти:
Купити душу і продати,
Чи хабара узяти й дати,
Чим ближче до «корони»-дати,
Тим більше рвуться по мандати.

Saturday, November 6, 2010

Ліхтарі під вітром

В нічній, розбурханій порі
Гойдає вітер ліхтарі.
Немов ворушиться земля,
Тривогу в душу поселя:
Острах з’являється: боюсь,
Що це нещадний землетрус.
Чи поспішати через втому
У рідні стіни свого дому?
Ні, ще постою, хай вгорі
Гойдає вітер ліхтарі.

Friday, November 5, 2010

Калинова віра

В снігах, зимової пори
Калина вірою горить:
Що прийде радісна весна
І пишно зацвіте вона.

Thursday, November 4, 2010

Перезимуємо!

Вже осінь ронить тихі сльози.
Міняє вітер кольори.
Вночі вкрадаються морози,
Все йде до зимної пори.
Добре, як є в нас тепла хата,
Рідні близенької багато,
Перезимуємо гуртом.
Нам не страшний зими фантом.

Wednesday, November 3, 2010

Лінива ніч

Задовга ніченька. Не спиться.
До праці тягнеться правиця.
За нею в пару прийде ліва.
Нехай і довга ніч лінива,
Та можна вишити малюнок,
Комусь на світлий подарунок.

Tuesday, November 2, 2010

Про Настю і нас

Казала Настя: як удасться!
Таке і в нас є: якось буде!
Аби минули нас напасті,
Та щоб жили ми тут, як люди...

Monday, November 1, 2010

Не хочу старості душі

Чи це хвороба – мої вірші?
Які з них – кращі, а чи гірші?
Яка в творінні їх надія?
Та, що душа відмолодіє.
Не хочу старості душі.
До рими юної спішім!