Sunday, February 28, 2010

Передчуття весни

Сонечко дерева будить.
Чи неділя це, чи будень?
Усміхаються скрізь люди,
Хоч лякає снігом лютий.
Але завтра вже весна.
Синя неба глибина.
У смереках, наче в раї,
Птаство весело співає.

Saturday, February 27, 2010

Ще два дні

Чорно-білі й сірі сни
Крутяться в ночах зимових.
А ще два дні до весни,
До цвітастої обнови.
Прийде радість. Славно так!
Гріє усміх на устах.
Прокидаймося зі сну,
Щоб зустріти нам весну!

Friday, February 26, 2010

Вдячність

Дякую Богу за зиму і літо,
Осінь черлену й весняну траву,
За неба синього простір відкритий,
Ну, і за те, що я просто живу.

Thursday, February 25, 2010

Йде до тепла

Зимовий холод під дахами тане,
Сніги слизькі у купах, мов сметана,
Щасливо, радісно щебече птах,
Веселий жарт тріпоче на устах.
Знов день веде стрімка і молода
Весни веселої земна хода.

Wednesday, February 24, 2010

На втіху

Сонечко знову сховалося.
Линуть холодні дощі.
Мокнуть замерзлі кущі.
А вже весніло, здавалося...
Сіре, заплакане небо.
Але журитись не треба.
Завтра похилені віти
Ніжно гойдне теплий вітер,
Зникнуть підступні морози,
Прийдуть розбурхані грози,
Землю розбудять весні,
Змиють чорніючий сніг.
Дні ці сумні неодмінно
Нам принесуть добрі зміни.

Tuesday, February 23, 2010

З подякою і проханням

Дні і години кожної людини
Щоденно міряє Господь єдиний.
Подякувати Богу поспішу,
І днів багато в нього попрошу
Для всіх, кого люблю на цій землі,
Для листячка в весняному гіллі,
Для миру і живої благодаті,
Для праведників, думкою багатих.
Прошу врожайних і щасливих літ,
Які змінили б цей жорстокий світ.

Monday, February 22, 2010

В чеканні

Останній сніг витрушує природа.
Ще кілька днів панує біла мода.
А там, за тими днями десь весна,
Бруньками сонними потішиться вона.
В чеканні серце стукає привітно.
Приходь же, березню, приспішся, квітню!

Sunday, February 21, 2010

Дорослим дітям

Сьогодні, і завтра, і вчора
Ми вдячні вам, діти за те,
Що ви нам надія й опора,
Як випаде клопітний день.
Учора, сьогодні і завтра
Ми раді, що ви у нас є,
Що є кому слово сказати
Й послухати щось навзаєм.
Учора, і завтра, й сьогодні,
Лишайтесь завжди молоді.
Хай буде вам милість Господня,
В добрі і у щасті ваш дім!

Saturday, February 20, 2010

Набридлий монолог

Такі вологі є слова,
Мов повінь душу залива.
Мовчи вже краще. Я боюся,
Що поміж хвиль цих утоплюся.
Не випливе душа з полону,
В спіралі виру охолоне...

Friday, February 19, 2010

Старий місяць

Заглядає в темну шибку
Місяця старого скибка.
В букву «С» ріжок скрутився,
Схуд, потоншав, засмутився:
Треба вже йому зникати,
Щоб «молодика» впускати.

Thursday, February 18, 2010

Біль душі

Болить душа за тебе, Україно,
Де взяти сил піднять тебе з руїни?
Коли прозріють і “верхи”, й “низи”
Задля твоєї слави і краси?
Коли мине для твого люду скрута –
Ці безробіття й безгрошів’я пута?
Хто “щастя” мав – поїхав у світи.
А хто не мав – з тими страждаєш ти.
Здається, вільна, але ще не вільна.
Хто поєднає сильних, щоби спільно
На теренах твоїх добро плекати,
Щоб не журилась українка-мати,
Дітей не кидала, не йшла на чужину,
Щоб там знайти роботу рятівну.

Wednesday, February 17, 2010

Храм Воскресіння

Вже сяє куполами світлий храм,
Який несе надію добру нам.
Він зводиться на березі Дніпра,
Бо вже прийшла для єдності пора.
Ніхто не поєднає нас, крім Бога,
Від нього йде найбільша допомога.
В надії, вірі і в святій любові
Цей храм єднає нас у Божім слові,
Дає нам сили, очищає душі,
І віримо: застій болючий зрушить.
Про нього слава йде поміж людьми.
Допомогти будові в силі й ми.
Єднаймося, бо в тім наше спасіння
І краю рідного майбутнє воскресіння.

Tuesday, February 16, 2010

Криза

Чи справді страус голову в пісок
Ховає здуру від усіх проблем?
Тугіше затягнімо поясок –
Неначе кризи шкіряну емблему.
А що для страуса «глобальна криза»?
Горою йде чи заповзає низом?
Як не крути, а пір’я страусине
Не дуже схоже з мрії птахом синім.

Monday, February 15, 2010

Подих весни

Стрітення. Бурульки плачуть.
Білочка снігами скаче,
Між ялинок ходить пішки.
Там у схованках – горішки.

Sunday, February 14, 2010

День Валентина

А що закоханим до втрат!?
Для них – сердець стрімкий парад.
Збаламучені дарунками,
Між життєвими лаштунками
Для живих спектаклі грають,
Про невдачі забувають.
Любимо. Життя іде.
Для закоханих цей день.

Saturday, February 13, 2010

Нашого цвіту по всьому світу

У твоєї доні в кучериках скроні,
А у твого сина козацькая сила.
Та де ж твої діти, України квіти?
Розмітає світом емігрантський вітер.
У чужинські землі вростають корінням,
Втрачені народу юні покоління.

Friday, February 12, 2010

Нотки дитинства

Десь там, за білими снігами
Ще доня грає перші гами.
Маленькі пальчики літають,
У звуків дозволу питають,
Якої сили їм надати,
Щоб пісеньку приємну мати,
І як по черзі їх будити,
Щоб нотні знаки відродити.
І врешті радісно прилине:
“Ой там, у лузі цвіт калини...”

Thursday, February 11, 2010

Моєму синочкові – Котові в чоботях

В чоботях Кіт здобув відвагу,
На Людоїда має шпагу.
І що для нього Людоїд?
Лиш мишка та смачний обід.
Він грає хвацько спритним тілом,
І капелюхом поміж ділом
Влучає точно в дану ціль,
І кожен бачить в жесті цім,
Який то Кіт герой завзятий,
Таки царю здобуде зятя,
І бідний стане багачем,
Розумником серед нікчем.

Wednesday, February 10, 2010

Мої і мамині літа

Матусю, бджілко золота,
Я увійшла в твої літа.
Тепер уже я добре знаю,
Як наша молодість минає,
Як старшає навколо світ
Після шестидесяти літ.
Прощатися нам довелося
У сивім січні, на морозі,
Коли по скінчених літах
Душа твоя, неначе птах,
Кудись в незнане полетіла,
Лишивши нерухоме тіло.
Грудки замерзлі впали дзвінко
На дня печального сторінку.
Зостався голос твій в мені,
Веселі спогади й сумні...
Так безтурботно я жила,
Коли ти ще жива була,
Бо всі тривоги, що я мала,
Ти вміло серцем переймала.
Тепер приємна згадка та,
Бо я ввійшла в твої літа.

Tuesday, February 9, 2010

Сни з України

Немов пелюсточка весняна,
Далека донечка кохана.
Мов ніжний проліска листочок,
Наснився любий мій синочок.
Коли задовга в нас розлука,
У снах приходять діти, внуки,
Улюблені стежки й поля,
Далека й дорога земля,
Де все близьке мені й кохане,
Де юність квітла полум’яна...

Monday, February 8, 2010

Обнова

Із ситчику сукню новеньку -
Незмиті, ясні кольори -
Моя заклопотана ненька
Пошила нічної пори.
Не спала. Пишалося ліжко
Горою пухких подушок.
Оце б подрімати хоч трішки!
Та треба ще зшить фартушок.
А потім це ситцеве свято
Вкладе у маленький пакунок
І скаже, що знов мені тато
Із фронту прислав подарунок.

Sunday, February 7, 2010

Ми є

Народилась дитина.
Нічого у неї нема.
Тільки очі допитливі
Й десь там не скоро ще: “Ма!”
А для неї усі
Щось шукають, готують, несуть
І вбачають у ній
Незвичайну, від Бога, красу.
Народилася воля.
І що в нас усіх тепер є?
Молода Україна –
Дитятко твоє і моє.
Ще багато існує
Для росту її перешкод.
Доки є Україна –
Є ми – Український Народ.

Saturday, February 6, 2010

Зеленоокий

Електронний годинник у темряві ночі
Золотисто-зелені примружує очі
І підморгує весело: “Знову не спиш?
То бери олівець і зліпи собі вірш,
На малому шматочку цупкого картону,
Під гудіння форнесу тупе й монотонне.
У римований човник легенько сідай
Поетичну уяву безсонно гойдай.
Весла часу вмочи в зеленаві хвилини,
І поезія враз, мов метелик, прилине.
Що напишеш? Про груші, які на вербі
Наростають і жовкнуть на втіху тобі?
Чи про ті золоті на осиці кислиці?
Бо тобі, далебі, через них і не спиться.
Пожартуймо, потішмось, до сміху охочі!”
Електронний годинник примружує очі.

Friday, February 5, 2010

Невісточка

Влетіла добра вісточка
В моє життя буденне:
З’явилася невісточка,
Мов квіточка у мене.
Невісточка, невісточка,
Дві ямочки на щічках,
Весела, наче сонечко,
Швидка, як в горах річка.
Грайлива щебетушечка,
Моя травнева пташка,
Тоненька чепурушечка
Ця польова ромашка.
Люблю свою невісточку,
Вона про сина дбає.
Невісточка, невісточка,
Мов яблучко із раю.

Thursday, February 4, 2010

Лічилочка

Прийшов колючий місяць лютий,
Питає гостро: чи ти взутий?
Навіяв снігу по коліна.
Запалюй у печі поліна.

Wednesday, February 3, 2010

Чари зими

Якийсь невидимий чаклун
Прибрав подвір’я сніжнобіло,
І на ялиночку малу
Багато пуху налетіло.
Стоїть, пишається вінцем
На верхній гілочці пухнатій.
А під колючим комірцем
Дрімають тіні волохаті.

Tuesday, February 2, 2010

Срібне сяйво

Зимовий день із снігу й сонця,
З морозу й вітру поміж віт.
Приємно глянути в віконце:
Як срібно сяє білий світ.
Приємно промести доріжку,
Щоб листоноша не блудив,
Читати в теплій хаті книжку
Про сім заморських древніх див.
Дзвонити і далеко й близько
По телефону всій рідні,
Новинок назбирати низку,
Аби лиш не були сумні.
Нехай собі мете пороша,
Але не прихова вона:
Для нас зима ще й тим хороша,
Що після неї йде весна.

Monday, February 1, 2010

Назустріч щастю

Йдуть щасливі перехожі
І несуть духмяні рожі.
А кому ж то їх несуть?
Та для нас не в тому суть.
Головне – щасливі люди,
Хоч навколо – місяць лютий.