Гойдає вітер ліхтарі.
Мовчки жартують там, вгорі.
Під ноги кинуть світлотіні,
Мальовані стежки осінні.
Все в русі. Гойданка все рушить,
Чи щось доріжку нам ворушить?
Thursday, September 30, 2010
Wednesday, September 29, 2010
Куди відходить літо...
Було зелене літечко, тепло.
Куди ж воно, чарівне, утекло?
Не віриться, що вчора ще пекло.
Дощами небо в осінь потекло...
Куди ж воно, чарівне, утекло?
Не віриться, що вчора ще пекло.
Дощами небо в осінь потекло...
Tuesday, September 28, 2010
Дарунки літа і осені
В пелюстках повновидих айстр
Зберігається літнє тепло.
А невидимий вмілий майстер
В кольори прикрашає село.
У садах нахиляються віти
Повні яблук, налитих соком.
Білі хмарки ганяє вітер
І шугає між них, наче сокіл.
Сині очі примружує терен,
До шипшини, що вбралась в коралі.
Спориші срібні роси стелять
З прохолодного диво-кришталю.
Мріє ліс у туманів серпанках,
В золотій та черленій хвилях.
Незабутні ці щедрі ранки,
І дарунки осені милі.
Зберігається літнє тепло.
А невидимий вмілий майстер
В кольори прикрашає село.
У садах нахиляються віти
Повні яблук, налитих соком.
Білі хмарки ганяє вітер
І шугає між них, наче сокіл.
Сині очі примружує терен,
До шипшини, що вбралась в коралі.
Спориші срібні роси стелять
З прохолодного диво-кришталю.
Мріє ліс у туманів серпанках,
В золотій та черленій хвилях.
Незабутні ці щедрі ранки,
І дарунки осені милі.
Monday, September 27, 2010
Дівчина
Біжить замріяне дівча.
Це юнка вже, не дитинча.
Хвилює молодості чар,
Сяйна допитливість в очах.
Що то, як мріє молоде!
Для неї грає сонцем день!
Це юнка вже, не дитинча.
Хвилює молодості чар,
Сяйна допитливість в очах.
Що то, як мріє молоде!
Для неї грає сонцем день!
Sunday, September 26, 2010
Мертве дерево
Померло дерево, та ще воно стоїть.
Кора зсувається, мов лицарські доспіхи.
Вже не летять до нього солов’ї
І в тінь його ніхто не йде для втіхи.
Не поїть соками його земля.
Ламає вітер немічне гілля.
Кора зсувається, мов лицарські доспіхи.
Вже не летять до нього солов’ї
І в тінь його ніхто не йде для втіхи.
Не поїть соками його земля.
Ламає вітер немічне гілля.
Saturday, September 25, 2010
Сальвії
Червоні сальвії несуть гарячі свічі,
Немов зібрались на квіткове віче.
Все вгору множать полум’яні квіти,
В яких ховає крила теплий вітер.
Немов зібрались на квіткове віче.
Все вгору множать полум’яні квіти,
В яких ховає крила теплий вітер.
Friday, September 24, 2010
Кому гірше?..
Так добре часом порівняти
Свою притичину з людською.
Та загубила ключ від хати
І сльози котяться рікою.
Комусь зламало дім торнадо,
А залишило – ключ від хати...
Свою притичину з людською.
Та загубила ключ від хати
І сльози котяться рікою.
Комусь зламало дім торнадо,
А залишило – ключ від хати...
Thursday, September 23, 2010
Журба
Журба журила журавлино.
Жмутками жаль жертовно линув.
Жовтаво жухло все навколо:
Замкнула осінь року коло.
Жмутками жаль жертовно линув.
Жовтаво жухло все навколо:
Замкнула осінь року коло.
Wednesday, September 22, 2010
Негода
Рутина руниться у ритмі дня понуро.
Руїнно дощ рихтить під небом хмурим.
Потоки сірі бруд несуть в яри.
Сиди і не висовуйся з нори.
Гризи в куточку надбане за літо.
Суцільний дощ простягся на півсвіту.
Руїнно дощ рихтить під небом хмурим.
Потоки сірі бруд несуть в яри.
Сиди і не висовуйся з нори.
Гризи в куточку надбане за літо.
Суцільний дощ простягся на півсвіту.
Tuesday, September 21, 2010
Було й пішло...
Секунда кожна миттю проминає,
Моє «тепер» під себе підминає.
Не висмикнути із потоку часу
Те, що було й пішло, наче завчасно.
Моє «тепер» під себе підминає.
Не висмикнути із потоку часу
Те, що було й пішло, наче завчасно.
Monday, September 20, 2010
Невдалі жарти
Невдалі жарти, наче хворі зуби,
Ніхто їх не приймає і не любить.
Та ми все пробуємо знову жартувати,
Бо якось треба жити і жувати.
Ніхто їх не приймає і не любить.
Та ми все пробуємо знову жартувати,
Бо якось треба жити і жувати.
Sunday, September 19, 2010
Примари
Впрягає небо в колісницю
Всі блискавки і громовиці,
Серед низьких і темних хмар
Ганяє вітряних примар.
Всі блискавки і громовиці,
Серед низьких і темних хмар
Ганяє вітряних примар.
Saturday, September 18, 2010
Чари
Чорніє ніч. Чаклунські чари
Черкають блискавку об хмари,
Чухмарять крона злі примари,
Дощ чистить сонні тротуари.
Черкають блискавку об хмари,
Чухмарять крона злі примари,
Дощ чистить сонні тротуари.
Friday, September 17, 2010
Вересневі кольори і звуки
Пахнуть чорнобривчики
Літом відцвітаючим,
Айстри – очі осені –
Дивляться на нас.
Дзвоник прокидається,
Школярів вітаючи.
Щебетом заповнений
Знову кожний клаc.
Літом відцвітаючим,
Айстри – очі осені –
Дивляться на нас.
Дзвоник прокидається,
Школярів вітаючи.
Щебетом заповнений
Знову кожний клаc.
Thursday, September 16, 2010
Хміль
В ранковому серпанку
Плететься листя хмелю,
І кошички пухнасті
Гойдає вітерець.
Навпроти новосели
Розсунули фіранки,
Розкрили вікна в щастя
Закоханих сердець.
Плететься листя хмелю,
І кошички пухнасті
Гойдає вітерець.
Навпроти новосели
Розсунули фіранки,
Розкрили вікна в щастя
Закоханих сердець.
Wednesday, September 15, 2010
Виноград
Овальний виноградний світ
Вітає нас із пишних віт.
Оспівуємо цю красу,
Шукаємо, у чому суть:
Смачне із ягідок вино -
Та розум відбира воно.
Вітає нас із пишних віт.
Оспівуємо цю красу,
Шукаємо, у чому суть:
Смачне із ягідок вино -
Та розум відбира воно.
Tuesday, September 14, 2010
Старе і нове
Куди діваються нові і гарні речі?
Старіють і відходять у сміття.
Та світ людей не любить порожнечі.
Нові купують кожухи на плечі,
І різний дріб’язок, потрібний для життя.
Старіють і відходять у сміття.
Та світ людей не любить порожнечі.
Нові купують кожухи на плечі,
І різний дріб’язок, потрібний для життя.
Monday, September 13, 2010
Дощ
Хтось лає дощ, бо день у день іде,
Немає сонця й затишку ніде,
Калюжі скрізь, краплини, як горох.
І що там, кажуть, думає той Бог?
Всміхаюся, бо я його люблю.
Травневий дощ долонями ловлю.
Такий він чистий, теплий, молодий!
Усе ж росте з землиці та з води!
Вже літній дощ намочить сінокіс
Та розчарує косаря до сліз.
На ранок сонце втішить все живе,
Туман над травами розтане, попливе...
Мов вічні чари, літня ця краса
Пишається і славить небеса.
Як вересень дощами моросить,
Не буду й тут пощади я просить.
Так добре вірші плинуть під дощем
І розмивають десь під серцем щем.
А хтось в селі не вибрав картоплі
І розумію я його жалі.
Та літо бабине утішить нас теплом,
Ще світлі дні засяють над селом.
Сльота осіння сіється згори
На голі крона й чорні стовбури.
Дерева сплять і сон їх береже,
Їм літо в пам’яті солодким міражем.
У теплій хаті вигляну з вікна
І Богу дякую за все сповна.
Немає сонця й затишку ніде,
Калюжі скрізь, краплини, як горох.
І що там, кажуть, думає той Бог?
Всміхаюся, бо я його люблю.
Травневий дощ долонями ловлю.
Такий він чистий, теплий, молодий!
Усе ж росте з землиці та з води!
Вже літній дощ намочить сінокіс
Та розчарує косаря до сліз.
На ранок сонце втішить все живе,
Туман над травами розтане, попливе...
Мов вічні чари, літня ця краса
Пишається і славить небеса.
Як вересень дощами моросить,
Не буду й тут пощади я просить.
Так добре вірші плинуть під дощем
І розмивають десь під серцем щем.
А хтось в селі не вибрав картоплі
І розумію я його жалі.
Та літо бабине утішить нас теплом,
Ще світлі дні засяють над селом.
Сльота осіння сіється згори
На голі крона й чорні стовбури.
Дерева сплять і сон їх береже,
Їм літо в пам’яті солодким міражем.
У теплій хаті вигляну з вікна
І Богу дякую за все сповна.
Sunday, September 12, 2010
Негода
Надворі стрімкий вітрище
Гуде, шаленіє, свище,
З глухим небезпечним ревом
Гойдає і ломить дерева.
Так добре у теплій хаті
Вгорнутись у сни волохаті
І хай пропливає нічка,
Як відеофільму стрічка.
Гуде, шаленіє, свище,
З глухим небезпечним ревом
Гойдає і ломить дерева.
Так добре у теплій хаті
Вгорнутись у сни волохаті
І хай пропливає нічка,
Як відеофільму стрічка.
Saturday, September 11, 2010
Однокласниці
Пригадай: бувало, сядем
На траві шкільного саду,
Щоб про все поговорити,
Про зірки й метеорити,
Завірюхи і цунамі,
Про чарівний око-камінь.
Ти – до мене, я – до тебе.
Бо взаємна є потреба
Нам щоденно знову й знову
Присідати на розмову,
Душу в слово перелити,
З подругою поділити.
Прийде пам’ять юних літ –
Звеселить буденний світ.
На траві шкільного саду,
Щоб про все поговорити,
Про зірки й метеорити,
Завірюхи і цунамі,
Про чарівний око-камінь.
Ти – до мене, я – до тебе.
Бо взаємна є потреба
Нам щоденно знову й знову
Присідати на розмову,
Душу в слово перелити,
З подругою поділити.
Прийде пам’ять юних літ –
Звеселить буденний світ.
Friday, September 10, 2010
Запрошення
Заходьте, друзі, сядемо до кави,
Обговорімо всі “поточні” справи,
Порадимося, як нам бути далі,
Які і де натиснути педалі,
Щоб все крутилося в життєвій каруселі.
Збираймося частіш в моїй оселі.
Так добре, друзі, бути поряд з вами,
Щоб “перекинутися” кількома словами,
Пожартувати, юність пригадати,
Зійтися не від дати і до дати,
А в тихий вечір будь-якого дня.
Готова вас сердечно обійняти.
Приходьте, любі, часто у мій дім,
Для кожного є тепле місце в нім.
Чекаю вас поміж гарячих днів,
Спочинемо в розмові “до півнів”.
Обговорімо всі “поточні” справи,
Порадимося, як нам бути далі,
Які і де натиснути педалі,
Щоб все крутилося в життєвій каруселі.
Збираймося частіш в моїй оселі.
Так добре, друзі, бути поряд з вами,
Щоб “перекинутися” кількома словами,
Пожартувати, юність пригадати,
Зійтися не від дати і до дати,
А в тихий вечір будь-якого дня.
Готова вас сердечно обійняти.
Приходьте, любі, часто у мій дім,
Для кожного є тепле місце в нім.
Чекаю вас поміж гарячих днів,
Спочинемо в розмові “до півнів”.
Thursday, September 9, 2010
Радісні клопоти
Прийшов нам радісний четвер.
До діла беремось тепер.
Залагодити торбу справ
Успішний день наш рано встав.
Туди й сюди, і «верхи», й «пішки».
Хоча і втомлені ми трішки,
Та все ж трудились не дарма.
Найбільших клопотів нема.
Вдалося те, що планували.
Скрізь, де нам треба, побували.
До діла беремось тепер.
Залагодити торбу справ
Успішний день наш рано встав.
Туди й сюди, і «верхи», й «пішки».
Хоча і втомлені ми трішки,
Та все ж трудились не дарма.
Найбільших клопотів нема.
Вдалося те, що планували.
Скрізь, де нам треба, побували.
Wednesday, September 8, 2010
Tuesday, September 7, 2010
Радісна зустріч
Любі мої метелики,
Радісно так серед вас!
Дякую долі, що маємо
Спільно проведений час.
Весело з вами зустрітися,
Мчати крило у крило,
В усмішках ваших зігрітися
Над наших мрій джерелом.
Радісно так серед вас!
Дякую долі, що маємо
Спільно проведений час.
Весело з вами зустрітися,
Мчати крило у крило,
В усмішках ваших зігрітися
Над наших мрій джерелом.
Monday, September 6, 2010
Над океаном
На грані фантастики. Високо лину
Понад океаном в мою Україну.
Комфортно сиджу. Вишиваю, як дома,
А бортпровідниця, мов давня знайома,
Всміхається щиро, дає мені соки.
Неначе в готелі, у небі високім.
Народ гомонить. Чую: слово по слову,
Англійську, російську, і мамину мову,
І ще якісь інші, ласкаві і втішні,
Дитяткові мовить поклонниця Крішни.
Я дякую Господу й Діві Марії,
Що врешті збуваються сни мої й мрії.
Понад океаном в мою Україну.
Комфортно сиджу. Вишиваю, як дома,
А бортпровідниця, мов давня знайома,
Всміхається щиро, дає мені соки.
Неначе в готелі, у небі високім.
Народ гомонить. Чую: слово по слову,
Англійську, російську, і мамину мову,
І ще якісь інші, ласкаві і втішні,
Дитяткові мовить поклонниця Крішни.
Я дякую Господу й Діві Марії,
Що врешті збуваються сни мої й мрії.
Sunday, September 5, 2010
Зміна звичок
Непросто змінювати звички,
Забудеш про якісь дрібнички
Щось знов повториш, як раніше, -
Для оправдань шукаєш нішу,
Роботу маєш нелегку –
Ховати шило у мішку.
Забудеш про якісь дрібнички
Щось знов повториш, як раніше, -
Для оправдань шукаєш нішу,
Роботу маєш нелегку –
Ховати шило у мішку.
Saturday, September 4, 2010
Не клич злиднів
Приходять злидні на три дні,
А живуть роками.
Не можемо їх вигребти
Кволими руками.
Не можемо їх вимести
Мітлами удачі.
Не можемо їх винести
На осінні плачі.
А живуть роками.
Не можемо їх вигребти
Кволими руками.
Не можемо їх вимести
Мітлами удачі.
Не можемо їх винести
На осінні плачі.
Friday, September 3, 2010
Засинає зерня
Дихає осінь. Холодний світанок.
Небом червоно займається ранок.
Річка туманами й холодом дихає.
Вітер гілля в тихім сні приколихує.
Спить у ріллі чистим зерням надія.
Десь там, попереду линуть події.
День через день, понад зиму і весну,
Зернятко сонне нарешті воскресне.
З нього зросте золотий диво-колос.
Серпень із літа подасть мені голос.
Небом червоно займається ранок.
Річка туманами й холодом дихає.
Вітер гілля в тихім сні приколихує.
Спить у ріллі чистим зерням надія.
Десь там, попереду линуть події.
День через день, понад зиму і весну,
Зернятко сонне нарешті воскресне.
З нього зросте золотий диво-колос.
Серпень із літа подасть мені голос.
Thursday, September 2, 2010
Wednesday, September 1, 2010
Приходить осінь
Втікає літо. Тихо входить осінь.
Приємно нам від цих її запросин.
Вже наша мрія ніби то збулась,
А дні школярські в юність кличуть нас.
Приємно нам від цих її запросин.
Вже наша мрія ніби то збулась,
А дні школярські в юність кличуть нас.
Subscribe to:
Posts (Atom)