Відходить січень, той, що все січе.
Торкає лютий брата за плече:
-Посунься, хлопче, полютую я,
Ще будуть знати лютого ім’я!
Засніжу все, задмухаю вітрами,
Скрізь проберуся злими холодами,
Помщуся людям, що три дні забрали
І тим весну до себе закликали.
Sunday, January 31, 2010
Saturday, January 30, 2010
Дива з морозу
Примерзли зорі до небес.
Не падають. Хоч би одна!
Чи взимку не бува чудес?
Чи всі дива взяла весна?
Я на крижинці ворожу:
Проб’ю цей лід – то прийде лист.
Здається, гупаю, як слід.
Чи хоч у цьому маю хист?
Зломила! З-під ноги – фонтан...
Сміється перехожий дід
І розправля ще дужий стан:
Який-то молодий цей світ!
Не падають. Хоч би одна!
Чи взимку не бува чудес?
Чи всі дива взяла весна?
Я на крижинці ворожу:
Проб’ю цей лід – то прийде лист.
Здається, гупаю, як слід.
Чи хоч у цьому маю хист?
Зломила! З-під ноги – фонтан...
Сміється перехожий дід
І розправля ще дужий стан:
Який-то молодий цей світ!
Friday, January 29, 2010
Зимовий день
Січневе сонечко, а сяє, наче в квітні.
Дрімає поле, інеєм іскриться.
Зустрічні усміхаються привітно,
Помолоділи на морозі лиця.
Три з мінусом на Цельсія шкалі.
Під снігом тепло матінці-землі.
Дрімає поле, інеєм іскриться.
Зустрічні усміхаються привітно,
Помолоділи на морозі лиця.
Три з мінусом на Цельсія шкалі.
Під снігом тепло матінці-землі.
Thursday, January 28, 2010
Двоє в теплі
Зимової холодної пори,
Коли задмуть із півночі вітри,
Цікаво говорити в теплім домі
Про різні речі, більш чи менш відомі.
Коли морозом січень день січе,
Приємно гріє другове плече,
І усмішка теплом сердечним квітне,
І слово родиться, ласкаве і привітне.
Коли ж поміж двома тепла нема,
Тоді обом дошкульніша зима.
Коли задмуть із півночі вітри,
Цікаво говорити в теплім домі
Про різні речі, більш чи менш відомі.
Коли морозом січень день січе,
Приємно гріє другове плече,
І усмішка теплом сердечним квітне,
І слово родиться, ласкаве і привітне.
Коли ж поміж двома тепла нема,
Тоді обом дошкульніша зима.
Wednesday, January 27, 2010
Білочка на гостині
Тепло білочці в дуплі,
Гріє ніженьки малі.
Вдень від сховку і до сховку
Хвіст, неначе короговку,
Пишно, високо несла
До Вкраїнського Села.
Там живуть люб’язні пані,
Щось підкинуть гості ранній,
Хлібця, сиру чи зерна,
Чи й горішків – хто те зна?
Між громади побувала,
Денний голод втамувала
І в дупло сховалась в ніч,
Мов на теплу в хаті піч.
Гріє ніженьки малі.
Вдень від сховку і до сховку
Хвіст, неначе короговку,
Пишно, високо несла
До Вкраїнського Села.
Там живуть люб’язні пані,
Щось підкинуть гості ранній,
Хлібця, сиру чи зерна,
Чи й горішків – хто те зна?
Між громади побувала,
Денний голод втамувала
І в дупло сховалась в ніч,
Мов на теплу в хаті піч.
Tuesday, January 26, 2010
Поміж доріг і друзів
Лілії Бойко
Гублюся поміж тисячі доріг.
І хто б мені знайтися допоміг?
А подруга, молодша на літа
Вінок хвали дорогам запліта
І каже, що шляхи прямі й круті,
Такі, як математика, прості.
Неначе Піфагорові штани,
Законам підкоряються вони.
Гублюся поміж тисячі доріг.
І хто б мені знайтися допоміг?
А подруга, молодша на літа
Вінок хвали дорогам запліта
І каже, що шляхи прямі й круті,
Такі, як математика, прості.
Неначе Піфагорові штани,
Законам підкоряються вони.
Monday, January 25, 2010
Новини і реклами
Мудра пані на екрані
Сповіща про шлюби ранні,
Про життя людей в Ірані,
Про поживу для герані.
Проронують нам реклами
Полетіти на Багами,
Подивитись на Бермуди,
Побувати біля Будди,
Закупити Окланд Мол,
Споживати тайленол.
Різні гамбургери й креми,
В інтернет нові системи,
Телефон з живим портретом,
Віллу з меблями й паркетом.
Все дають за півціни,-
Тільки пальчиком кивни.
Всі привітні і хороші,
Зроблять вам за ваші гроші
Якнайкраще тут і там
Все, чого б хотілось вам.
За рекламу ми їм вдячні,
Але будемо обачні.
Щоб лишились ми багаті,
То сидімо тихо в хаті,
Почекаймо, доки пані
Знов розквітне на екрані
І покаже щось хороше,
Щоб якраз на наші гроші.
Сповіща про шлюби ранні,
Про життя людей в Ірані,
Про поживу для герані.
Проронують нам реклами
Полетіти на Багами,
Подивитись на Бермуди,
Побувати біля Будди,
Закупити Окланд Мол,
Споживати тайленол.
Різні гамбургери й креми,
В інтернет нові системи,
Телефон з живим портретом,
Віллу з меблями й паркетом.
Все дають за півціни,-
Тільки пальчиком кивни.
Всі привітні і хороші,
Зроблять вам за ваші гроші
Якнайкраще тут і там
Все, чого б хотілось вам.
За рекламу ми їм вдячні,
Але будемо обачні.
Щоб лишились ми багаті,
То сидімо тихо в хаті,
Почекаймо, доки пані
Знов розквітне на екрані
І покаже щось хороше,
Щоб якраз на наші гроші.
Sunday, January 24, 2010
У поетичній вітальні
Ваблять чисті сніги і натхненні слова.
За вікном біле марево знов проплива.
Захурделило. Січень. Так добре в теплі
Поміж добрих дюдей в нашім ріднім селі.
Голос діви-поета весняно так лине
У вітальні, що зветься «Червона Калина».
Ми вже маємо звички для гурту й звичаї,
Творчі звіти свої запиваємо чаєм...
За вікном біле марево знов проплива.
Захурделило. Січень. Так добре в теплі
Поміж добрих дюдей в нашім ріднім селі.
Голос діви-поета весняно так лине
У вітальні, що зветься «Червона Калина».
Ми вже маємо звички для гурту й звичаї,
Творчі звіти свої запиваємо чаєм...
Saturday, January 23, 2010
Подарунок електронною поштою
від п.Жені М.
Прислала Женя кавуни.
Химерно зрізані вони.
Із їх солодкої натури
Чудесні зроблено скульптури:
Троянди, сад, грайливі коні,
Палац у мареві червонім,
Флейтист, спортсмени, чийсь портрет,
Парад пелюсткових планет,
Гаряче танго, птах в польоті,
Тортила в рідному болоті...
Завершується казка ця
Ще й витинанками з яйця.
Відкриті щедро Женею
Прекрасні жарти геніїв.
А ще про друга мудре слово
Все підсумовує чудово:
Ти в друга справжнього – в ціні,
Дарма, надтріснутий чи ні.
Прислала Женя кавуни.
Химерно зрізані вони.
Із їх солодкої натури
Чудесні зроблено скульптури:
Троянди, сад, грайливі коні,
Палац у мареві червонім,
Флейтист, спортсмени, чийсь портрет,
Парад пелюсткових планет,
Гаряче танго, птах в польоті,
Тортила в рідному болоті...
Завершується казка ця
Ще й витинанками з яйця.
Відкриті щедро Женею
Прекрасні жарти геніїв.
А ще про друга мудре слово
Все підсумовує чудово:
Ти в друга справжнього – в ціні,
Дарма, надтріснутий чи ні.
Friday, January 22, 2010
Болить
Боюся болю. Я боюсь. А ти?
То як же нам цей страх перемогти?
Терпінням, вірою і дією добра.
І вже сьогодні почнемо. Пора.
Болить вербі поламане гілля,
Чекає рук потріскана земля,
Всихає сад, замулюється став.
О, скільки для людини добрих справ!
Ти кажеш: “Я не можу. Сил нема.
Фізичний біль, як опівнічна тьма.
Зневіра, втрати, смуток самоти,
Відраза до мирської суєти.”
І що тобі на це я відповім?
Частина твого болю є моїм.
Терпімо і згадаймо матерів,
Їх сивину і зморшки поміж брів.
Наш перший день ішов крізь їхній біль,
Найбільше диво – щастя породіль.
Їм віра в нас тоді допомогла,
Торкнувшись материнського чола.
З любові й болю ми прийшли у світ,
І, скільки доля відміряє літ,
Живімо з вірою і діймо для добра.
І вже сьогодні почнемо. Пора.
То як же нам цей страх перемогти?
Терпінням, вірою і дією добра.
І вже сьогодні почнемо. Пора.
Болить вербі поламане гілля,
Чекає рук потріскана земля,
Всихає сад, замулюється став.
О, скільки для людини добрих справ!
Ти кажеш: “Я не можу. Сил нема.
Фізичний біль, як опівнічна тьма.
Зневіра, втрати, смуток самоти,
Відраза до мирської суєти.”
І що тобі на це я відповім?
Частина твого болю є моїм.
Терпімо і згадаймо матерів,
Їх сивину і зморшки поміж брів.
Наш перший день ішов крізь їхній біль,
Найбільше диво – щастя породіль.
Їм віра в нас тоді допомогла,
Торкнувшись материнського чола.
З любові й болю ми прийшли у світ,
І, скільки доля відміряє літ,
Живімо з вірою і діймо для добра.
І вже сьогодні почнемо. Пора.
Thursday, January 21, 2010
Смак спогадів
Намазую окраєць хліба медом,
Сучасне накладаю на минуле.
Чого ж не вистачає? Хіба леду,
Щоб освіжити в пам’яті заснуле.
Не завжди мед. Бувала і гірчиця
Або щоденна і пісна олія.
Уважніше в минуле подивиться, -
Там ще перепічка матусина леліє.
З цибулькою її чи з часничком,
Чи з раннім теплим свіжим молочком,
Або з вечірнім. Що за дивний смак!
Дитинства золотого світлий знак.
Сучасне накладаю на минуле.
Чого ж не вистачає? Хіба леду,
Щоб освіжити в пам’яті заснуле.
Не завжди мед. Бувала і гірчиця
Або щоденна і пісна олія.
Уважніше в минуле подивиться, -
Там ще перепічка матусина леліє.
З цибулькою її чи з часничком,
Чи з раннім теплим свіжим молочком,
Або з вечірнім. Що за дивний смак!
Дитинства золотого світлий знак.
Wednesday, January 20, 2010
Зимовий вечір
Хрустка зима. Ламкі сніги.
На Ворсклі срібні береги.
Далеко так, а наче близько,
З гори – санчата, вгору – слизько.
Так добре в думці поблукати
В саду вечірнім біля хати,
Сніжок обтупати, зайти.
Ніч замете мої сліди.
А в хаті – рідні, милі люди.
У кухні сміх – вечеря буде...
На Ворсклі срібні береги.
Далеко так, а наче близько,
З гори – санчата, вгору – слизько.
Так добре в думці поблукати
В саду вечірнім біля хати,
Сніжок обтупати, зайти.
Ніч замете мої сліди.
А в хаті – рідні, милі люди.
У кухні сміх – вечеря буде...
Про гріх
Гріх, мов комар, співає гарно,
Та насолоди ждеш ти марно.
Навколо солодко він в’ється,
Доки аж крові не нап’ється.
Тоді відчуєш, що болить,
Коли настане гостра мить.
А хто мудріший – таки мусить
Прогнати перш, ніж гріх укусить.
Та насолоди ждеш ти марно.
Навколо солодко він в’ється,
Доки аж крові не нап’ється.
Тоді відчуєш, що болить,
Коли настане гостра мить.
А хто мудріший – таки мусить
Прогнати перш, ніж гріх укусить.
Вербовий сум
Чи я гілочка вербова,
Чи стара верба?
Налягає мене знову
В розкошах журба.
Все я маю, що бажаю:
Їжу і тепло.
А думки у ріднім краю,
Де моє село.
Де втішає рідна мова,
Рідні голоси,
Де Великодню обнову
Зелен гай носив.
Де, чи гірко, чи солоно,
Ліс грибам радів,
Де русалки в оболоні
Манять юних дів,
Де гуляють білі гуси
Ген на моріжку,
Де, буває, місяць мусить
Нидіти в мішку,
Де в Святвечір до хрещених
Носять ще кутю,
Де зростають наречені –
Божий дар життю.
Так би пташкою летіла
До мого вікна,
Бо людині завжди мила
Рідна сторона.
Чи стара верба?
Налягає мене знову
В розкошах журба.
Все я маю, що бажаю:
Їжу і тепло.
А думки у ріднім краю,
Де моє село.
Де втішає рідна мова,
Рідні голоси,
Де Великодню обнову
Зелен гай носив.
Де, чи гірко, чи солоно,
Ліс грибам радів,
Де русалки в оболоні
Манять юних дів,
Де гуляють білі гуси
Ген на моріжку,
Де, буває, місяць мусить
Нидіти в мішку,
Де в Святвечір до хрещених
Носять ще кутю,
Де зростають наречені –
Божий дар життю.
Так би пташкою летіла
До мого вікна,
Бо людині завжди мила
Рідна сторона.
Tuesday, January 19, 2010
Нові ідеї
Іде пагіння молоде.
Майбутнє входить в світлий день,
Приносить стоси для людей
Нових, нечуваних ідей.
Які з них справдяться колись?
Живи, чекай і подивись.
Майбутнє входить в світлий день,
Приносить стоси для людей
Нових, нечуваних ідей.
Які з них справдяться колись?
Живи, чекай і подивись.
Monday, January 18, 2010
Розпач Мойсея
Для чого прагнули ми волі?
Щоб і не босі, і не голі,
І не без хліба та вина,
І рабство знищити сповна..
Допоки в чужині блукали
Країни вільної шукали,
Нове із нашого насіння
Зросло в дорозі покоління:
Чужі слова навколо сіє,
Чужі традиції леліє,
Про золото зрадливе мріє,
Мойсея слів не розуміє.
Щоб і не босі, і не голі,
І не без хліба та вина,
І рабство знищити сповна..
Допоки в чужині блукали
Країни вільної шукали,
Нове із нашого насіння
Зросло в дорозі покоління:
Чужі слова навколо сіє,
Чужі традиції леліє,
Про золото зрадливе мріє,
Мойсея слів не розуміє.
Sunday, January 17, 2010
Вибори в Україні
Дзвонять мідно дзвони дня.
Хмарка хмарку доганя.
Що то буде? Що то буде?
В натовпі вирують люди.
Хочуть мати добру владу,
Не для слова і параду –
Для життя в добрі і волі.
Дай нам, Боже, кращу долю!
Хмарка хмарку доганя.
Що то буде? Що то буде?
В натовпі вирують люди.
Хочуть мати добру владу,
Не для слова і параду –
Для життя в добрі і волі.
Дай нам, Боже, кращу долю!
Saturday, January 16, 2010
До волі
Нічого дивного немає
В тім, що трава асфальт ламає.
Усе живе йде до свободи.
Чи ти живий ще, мій народе?
Чи в корінь налили отрути,
Що не підняти м’яти-рути?
По всіх світах твоє насіння
Розсипала сльота осіння.
В тім, що трава асфальт ламає.
Усе живе йде до свободи.
Чи ти живий ще, мій народе?
Чи в корінь налили отрути,
Що не підняти м’яти-рути?
По всіх світах твоє насіння
Розсипала сльота осіння.
Friday, January 15, 2010
На концерті симфонічного оркестру в Лівонії
Щоб погойдатись на музичній хвилі,
Промчатись довелось по восьмій милі.
Годину майже по Лівонії блукали,
А таки добре місце відшукали,
Де музику творить лиш змахом рук
Відомий у громаді – пан Щесюк.
А перед ним – з півсотеньки музик,
Кожен до пальчиків маестро звик.
Музична мова, спільна для всіх націй,
Приводить врешті до гучних овацій.
Залишмо клопоти й проблеми на пізніше.
Відкриймо в часі невеличку нішу
Для музики, спокійної, легкої,
Яка і втішить нас, і заспокоїть.
Лелій, мелодіє, тобі покірні душі,
Мов благодатний дощик після суші,
З-під пальців піаністки виростай,
Чарівна, геніальна і проста.
Промчатись довелось по восьмій милі.
Годину майже по Лівонії блукали,
А таки добре місце відшукали,
Де музику творить лиш змахом рук
Відомий у громаді – пан Щесюк.
А перед ним – з півсотеньки музик,
Кожен до пальчиків маестро звик.
Музична мова, спільна для всіх націй,
Приводить врешті до гучних овацій.
Залишмо клопоти й проблеми на пізніше.
Відкриймо в часі невеличку нішу
Для музики, спокійної, легкої,
Яка і втішить нас, і заспокоїть.
Лелій, мелодіє, тобі покірні душі,
Мов благодатний дощик після суші,
З-під пальців піаністки виростай,
Чарівна, геніальна і проста.
Thursday, January 14, 2010
Гіркота життя
Затужить серце правдою гіркою
І піснею вихлюпує жалі.
Чи змириться з недолею такою,
Коли старіють в сорок на селі?
Коли шкарубнуть мамині долоні,
Криваві шпаринки на них печуть.
Співає «Котку» оченятам сонним,
Доки літа крізь пальці протечуть.
Заплутались, мов сіті, сподівання,
Що прийде щастя їй, життя без бід.
Щоднини будить жінку зірка рання:
Як там не є, вари щось на обід.
А кожна з них так потребує втіхи,
Звичайного сердечного тепла,
Щоб забриніти життєдайним сміхом.
Від того, може б, довше прожила...
І піснею вихлюпує жалі.
Чи змириться з недолею такою,
Коли старіють в сорок на селі?
Коли шкарубнуть мамині долоні,
Криваві шпаринки на них печуть.
Співає «Котку» оченятам сонним,
Доки літа крізь пальці протечуть.
Заплутались, мов сіті, сподівання,
Що прийде щастя їй, життя без бід.
Щоднини будить жінку зірка рання:
Як там не є, вари щось на обід.
А кожна з них так потребує втіхи,
Звичайного сердечного тепла,
Щоб забриніти життєдайним сміхом.
Від того, може б, довше прожила...
Wednesday, January 13, 2010
Волохаті сни
Ходять по хаті
Сни волохаті.
Пісеньку тиху
Мовлять дитяті.
Дрімку легеньку
В ручку маленьку
Нічка кладе.
В казку чарівну
Дихання рівне
М’яко веде.
Сни волохаті.
Пісеньку тиху
Мовлять дитяті.
Дрімку легеньку
В ручку маленьку
Нічка кладе.
В казку чарівну
Дихання рівне
М’яко веде.
Tuesday, January 12, 2010
Колискова
У моєї доні
Оченята сонні.
Цілий день трудилися,
Дуже потомилися.
Сонечко вітали,
Книжечку читали,
Стежечку ловили,
Сміхом говорили,
На квітки дивилися,
Радістю іскрилися.
В нічку сонечко ховається,
Оченята закриваються.
Спи, дитиночко кохана,
В теплім ліжечку дорана.
Оченята сонні.
Цілий день трудилися,
Дуже потомилися.
Сонечко вітали,
Книжечку читали,
Стежечку ловили,
Сміхом говорили,
На квітки дивилися,
Радістю іскрилися.
В нічку сонечко ховається,
Оченята закриваються.
Спи, дитиночко кохана,
В теплім ліжечку дорана.
Monday, January 11, 2010
Мережка
Мережу словом днів моїх канву.
Щось вишию – чи вічне, а чи тлінне,
Але приємне людям неодмінно,
Бо між людьми усміхнено живу.
Щось вишию – чи вічне, а чи тлінне,
Але приємне людям неодмінно,
Бо між людьми усміхнено живу.
Sunday, January 10, 2010
Слово до мами
Ти приходиш до мене у сні
У хустині біленькій, як сніг.
Господинею йдеш по двору,
Обдаровуєш знов дітвору,
Моя мамо рідненька.
Часто голос вчувається твій
Крізь холодних ночей сніговій.
Як тобі я про це розкажу,
Коли ти відійшла за межу?
О матусенько, ненько!
Ти пройшла через голод, війну,
Поборола біду не одну.
Відпочила б тепер біля нас -
В потойбіччя забрав тебе час:
Зупинилось серденько.
Ми згадаємо знову і знов
Твою вірну і щиру любов.
І щоб пам’ять твою зберегти,
Навчимося любити, як ти,
Дорога наша ненько!
У хустині біленькій, як сніг.
Господинею йдеш по двору,
Обдаровуєш знов дітвору,
Моя мамо рідненька.
Часто голос вчувається твій
Крізь холодних ночей сніговій.
Як тобі я про це розкажу,
Коли ти відійшла за межу?
О матусенько, ненько!
Ти пройшла через голод, війну,
Поборола біду не одну.
Відпочила б тепер біля нас -
В потойбіччя забрав тебе час:
Зупинилось серденько.
Ми згадаємо знову і знов
Твою вірну і щиру любов.
І щоб пам’ять твою зберегти,
Навчимося любити, як ти,
Дорога наша ненько!
Saturday, January 9, 2010
Життя приголосних звуків
Люблю я приголосні звуки,
Глухі, таємні їх сполуки.
Радію, що їх чітко чую.
В них промінь місяця ночує,
Шумить осіннє всохле листя,
Хмарки нуртуються сріблисті,
Пташина дощик закликає,
І буслик босий щось шукає.
Шумить, шипить, сопе, хвилює –
Це безголосся вітер чує,
Підхоплює, кудись несе,
Туди, де засинає все.
Глухі, таємні їх сполуки.
Радію, що їх чітко чую.
В них промінь місяця ночує,
Шумить осіннє всохле листя,
Хмарки нуртуються сріблисті,
Пташина дощик закликає,
І буслик босий щось шукає.
Шумить, шипить, сопе, хвилює –
Це безголосся вітер чує,
Підхоплює, кудись несе,
Туди, де засинає все.
Friday, January 8, 2010
Вітер фортуни
Несе нас по широкім світі
Пригод, бажань, фантазій вітер.
І доки прийде щось до рук,
Перейдеш через сто розлук.
Вхопив або в обидві жмені,
Або вітрець живе в кишені.
Пригод, бажань, фантазій вітер.
І доки прийде щось до рук,
Перейдеш через сто розлук.
Вхопив або в обидві жмені,
Або вітрець живе в кишені.
Thursday, January 7, 2010
Різдво
Різдво Христове – в Україні і в Канаді,
І ми тому Різдву, звичайно ж, раді.
Різдвяна Зірка сяє на весь світ,
Несе нам звістку про Дитятко Боже.
У кожний дім колядників зовіть,
Хай славну звістку піснею примножать.
Різдвяна радість: вся земля
Вітає щиро Немовля,
Яке від Діви народилося,
Щоб все найкраще відродилося!
Зірки бринять золотосяйні
І сповіщають для родин,
Що там, у віфлеємській стайні,
Нам народився Божий Син!
І ми тому Різдву, звичайно ж, раді.
Різдвяна Зірка сяє на весь світ,
Несе нам звістку про Дитятко Боже.
У кожний дім колядників зовіть,
Хай славну звістку піснею примножать.
Різдвяна радість: вся земля
Вітає щиро Немовля,
Яке від Діви народилося,
Щоб все найкраще відродилося!
Зірки бринять золотосяйні
І сповіщають для родин,
Що там, у віфлеємській стайні,
Нам народився Божий Син!
Wednesday, January 6, 2010
Гердани
Із сонячних краплин і промінців
Твориться чудо у твоїй руці.
Визбируєш натхнення у правиці,
Твориш красу – не можна надивиться.
Береш ідеї з глибини століть,
Бо предки знали, що то є - чарівне.
Намистечко, як зорі із суцвіть,
Достойне і казкової царівни.
А потім ці знання передаєш
Усім, хто хоче щось про диво знати,
І дбаєш, наче коло діток мати,
Щоб учні вміли це творити теж.
Благословенна кожна мить митця,
Який живе для радості у світі,
Збагачує красою ті серця,
Що прагнуть діяти, радіти і творити.
Твориться чудо у твоїй руці.
Визбируєш натхнення у правиці,
Твориш красу – не можна надивиться.
Береш ідеї з глибини століть,
Бо предки знали, що то є - чарівне.
Намистечко, як зорі із суцвіть,
Достойне і казкової царівни.
А потім ці знання передаєш
Усім, хто хоче щось про диво знати,
І дбаєш, наче коло діток мати,
Щоб учні вміли це творити теж.
Благословенна кожна мить митця,
Який живе для радості у світі,
Збагачує красою ті серця,
Що прагнуть діяти, радіти і творити.
Tuesday, January 5, 2010
Гріх нарікати
Гріх нарікати на якісь невдачі,
Розводити по них зітхання й плачі.
Гріх скаржитися на нещасну долю.
Спокійним будь. На все Господня воля.
Та повсякчас не можна забувати,
Що з Богом треба нам співпрацювати,
Про тіло й душу проявлять турботу,
Думці і м’язам завдавать роботи,
Бо дана кожна нам година світла,
Щоб з наших теплих рук земля розквітла.
Не слід від правди днів кудись втікати.
На все, що дано нам, гріх нарікати.
Розводити по них зітхання й плачі.
Гріх скаржитися на нещасну долю.
Спокійним будь. На все Господня воля.
Та повсякчас не можна забувати,
Що з Богом треба нам співпрацювати,
Про тіло й душу проявлять турботу,
Думці і м’язам завдавать роботи,
Бо дана кожна нам година світла,
Щоб з наших теплих рук земля розквітла.
Не слід від правди днів кудись втікати.
На все, що дано нам, гріх нарікати.
Monday, January 4, 2010
Дні тижня
Прийшов понеділок – семи днів початок,
Для праці, щоб жити і вчити нащадків.
До нього вівторок впрягається в пару,
Підносяться справи, мов з дріжджів опара.
На хлібець новий тиждень тісто вчиняє
І двері роботі новій відчиняє.
Середина тижня – то є середа.
Проходять сім днів, мов корів череда:
Повільно, поважно, щоб нам нагадати,
Яка то у кожному дні благодать.
Поза середою чвалає четвер –
Четвертий день тижня з віків дотепер.
А п’ятниця п’ята закінчує дні,
Що сповнені праці. Грядуть вихідні!
Для тебе, субото, домашні роботи,
Про цілу родину приємні турботи:
І шити, і прати, і грядку полоти,
Й до танців біжать молоді патріоти.
Неділя збирає просвітлені лиця
Під шати церков, щоби щиро молиться,
Послати до Бога подяку сторицею,
Очистити серце із віри криниці.
Для праці, щоб жити і вчити нащадків.
До нього вівторок впрягається в пару,
Підносяться справи, мов з дріжджів опара.
На хлібець новий тиждень тісто вчиняє
І двері роботі новій відчиняє.
Середина тижня – то є середа.
Проходять сім днів, мов корів череда:
Повільно, поважно, щоб нам нагадати,
Яка то у кожному дні благодать.
Поза середою чвалає четвер –
Четвертий день тижня з віків дотепер.
А п’ятниця п’ята закінчує дні,
Що сповнені праці. Грядуть вихідні!
Для тебе, субото, домашні роботи,
Про цілу родину приємні турботи:
І шити, і прати, і грядку полоти,
Й до танців біжать молоді патріоти.
Неділя збирає просвітлені лиця
Під шати церков, щоби щиро молиться,
Послати до Бога подяку сторицею,
Очистити серце із віри криниці.
Sunday, January 3, 2010
Тепло Слова
Зігріюся Словом у січні,
Утішуся тим, що ми вічні,
Повторимось в синові й доні,
І Слово усіх охоронить.
Молитва чи пісня чудова
Не можуть творитись без Слова.
Нехай собі січень січе,
А Слово підставить плече,
Підтримає друга устами,
І прийде тепло поміж нами.
Утішуся тим, що ми вічні,
Повторимось в синові й доні,
І Слово усіх охоронить.
Молитва чи пісня чудова
Не можуть творитись без Слова.
Нехай собі січень січе,
А Слово підставить плече,
Підтримає друга устами,
І прийде тепло поміж нами.
Saturday, January 2, 2010
Телефонні розмови через океан
Дзвоню в Диканьку в неділю знову
До України по свіже слово,
Та ще в Полтаву: що там чувати?
Жаль, що не можу заночувати.
Тихо, спокійно вечір провести
В любій розмові про наші весни,
Про дні зимові і чи тепле літо,
Про наші милі, барвисті квіти.
По слову слово сплетем віночок:
Я, моя доня і мій синочок.
До України по свіже слово,
Та ще в Полтаву: що там чувати?
Жаль, що не можу заночувати.
Тихо, спокійно вечір провести
В любій розмові про наші весни,
Про дні зимові і чи тепле літо,
Про наші милі, барвисті квіти.
По слову слово сплетем віночок:
Я, моя доня і мій синочок.
Сподівання
Вітаю світлий день, нові надії,
Усіх, кого я знаю і люблю.
Нехай зі мною разом порадіє
Той, хто ще вчора в’янув від жалю.
Довірмо Богу наші сподівання,
Працюймо, щоб збувалися щодня.
Тоді і прийде, гідне здивування,
Те, що вітатимуть і друзі, і рідня.
Усіх, кого я знаю і люблю.
Нехай зі мною разом порадіє
Той, хто ще вчора в’янув від жалю.
Довірмо Богу наші сподівання,
Працюймо, щоб збувалися щодня.
Тоді і прийде, гідне здивування,
Те, що вітатимуть і друзі, і рідня.
Friday, January 1, 2010
Успішного Нового 2010 Року!
З початком року визначимо цілі:
Що маємо робити тут і там?
До чого руки прикладем умілі?
Як додамо ваги простим словам?
Своє натхнення принесімо радо
До справ цікавих у свою громаду.
Хай буде рік і плідним, і значним,
І успіхи нові приходять з ним!
Що маємо робити тут і там?
До чого руки прикладем умілі?
Як додамо ваги простим словам?
Своє натхнення принесімо радо
До справ цікавих у свою громаду.
Хай буде рік і плідним, і значним,
І успіхи нові приходять з ним!
Subscribe to:
Posts (Atom)