Антена вісток

Не раз іще біда нам виверне кожуха,
І грім тривог оглушить наші вуха.
Тонка і гостра, наче веретено
Земних вісток компютерна антена.

Про негоду й інтернет

Як надворі скрізь негода –
Це для нас добра нагода
Заховатись в інтернет,
Поблукати між тенет
Електричної мережі,
У якої ширші межі...

Купити нове? (весело, іронічно)

Купи нове, щоб не ходити в дранті.
Коли і де – у гаманця спитай.
Як він мовчить і не дає гарантій,
Тоді на дранті латку налатай.

Поміж крапель дощу

Шурхотить дощик по листю.
Гарбузи, мов у намисті.
Поміж крапель пробіжу.
А куди? Лиш вам скажу.
В кінці нашого городу
Набира веселка воду.
Із ставочка набирає,
В небесах сміється, грає.
Ближче, ближче в воду стану,
Може, я її дістану.

Вересневий етюд

Тріпоче листячком берізка тонкостанна.
В траву, розтріскуючись, падають каштани.
Ночами підкрадаються морози.
Надходить осінь.
Біжить до школи дітвора дзвінкоголоса.
Ще одне літо проминуло, відбулося.
Нам додалося сивини в волосся.
Надходить осінь.

Кленове зернятко

Зернятко з клена з вітром полетіло,
Стихія ним, дрібним, оволоділа.
Аж тут воно із радістю відкрило,
Що довго так летить, бо має крила!
Летіло понад річкою і полем,
Сховалось у траві за видноколом.
На весну там підніметься кленочок,
Старого клена мудрого синочок.

Ціна злагоди

Скільки треба зусиль,
Щоб підпиляти квадрати на кола?
Стільки ж труду, щоб злагода
Запанувала довкола...

Народні мотиви

Темна нічка, петрівочка,
Дідько викрав місяць.
Болить горшку голівочка –
Глину в ньому місять.
Завтра рано на схід сонця
Присьбу помалюють.
Відчиня дівча віконце,
Як батьки не чують.
Попід хату привітати
Милий би прибився,
Та не чути й не видати,
Мабуть, заблудився.
Чи то інша перестріла,
Зуби замовляє.
Темна нічка, петрівочка,
Парубок гуляє.

Говорю!

Якби мухою була я –
То тобі б на носі сіла,
Якби грушкою була я –
То на гілочці б висіла,
Якби я була ожина –
Дряпала би і кололась,
Але я – твоя дружина,
Говорю, бо маю голос

Тому, кого люблю

Віршовану мініатюру
Найкраще писати з натури.
Про небо, траву і природу,
Про різні цікаві пригоди,
Про друзів у рідному краї,
Про квітів весняні розмаї,
Про вірне, щасливе кохання,
Про перший день і про останній.
Виходить словесна мережка,
До серденька ніжного стежка.
Кому її тепло малюю?
Тому, кого щиро люблю я.

Цикада

Від травня і до листопада
В нас за вікном дзвенить цикада.
Немов будильник, рано будить
Того, хто снами в’яло блудить.
Підходжу тихо до вікна.
Знайти б хотілось: де ж вона?
Так то ж фонтани-автомати
Включились трави поливати!
Не бачу я ніде цикад.
Їх заміняє автомат.

Знову те саме

Колорадський жук-татусь
Питав свого сина:
-Чи ти бачиш, що там робить
Наша Марусина?
-Принесла отруту нам
І пішла по воду,
Заколотить і розхлюпа
По всьому городу.
-А де воду набирає?
Може, таки з хати?
-Ні, з колодязя несе
Двоє відер, тату.
-До погибелі мене
Доведе Маруся.
Від холодної води
Знову простуджуся

Вдосвіта

Надворі ще світять зорі,
Ще ранкові сняться сни,
Легесенькі і прозорі,
Мов вельон красуні-весни.
Мене розбудила мрія
І втішила, мов сестра:
Допоки світання зріє-
Для вірша щаслива пора.
Відшукую рими прялку,
Що, сестро, тепер зів’єм?
Таке, щоб горіло палко,
Як двоє сердець навзаєм?
За шибкою ніч дрімає
У зоряному вінку.
А з сонної тиші лунає
Сопранове:”Кукуріку!”

Мурчик

Руденький котик хвостиком майне
І манить спати в ліжечко мене.
Ніхто не вміє муркотіть, як він,
І пригортатись до моїх колін.

Порічки

Червоні і білі порічки
Ховались від сонця й від нічки.
Та все під зелені листочки
Сплітали тугенькі віночки.
Кущі у саду на стежині
Побачила Оля маленька.
Солодкі смачні намистинки
Зривала старанно у жменьки.
А потім у ротик ховала,
Чомусь їй того було мало,
Наклала ще повні кишеньки
Й побігла до хати швиденько.
За щось зачепилася, впала,
На ніжки схопилася знову,
Порічками пофарбувала
Спідничку, святкову обнову.
Течуть із кишеньок дві річки.
Ну нащо ростуть ці порічки?

Як писати вірші

Писати вірші дуже просто
Аби тільки всі букви знав,
То й клич до себе Музу в гості
І чашку кави їй постав.
А може чаю чи там ще що,
Вона наївна, мов дитя.
Підкаже про куму, про тещу
Як написати допуття,
Як добре загострити рими,
Епітетів знайти букет.
Вона, для читачів незримо,
Складе елегію й сонет.
Але ж буває вередлива,
Насмішкувата чи глуха,
Від тих, хто пише косо-криво,
Втікає, наче від гріха.
Щоб Музу викликать іскристу,
Неси до неї серце чисте

Дві усмішки

Дві усмішки - посланці двох світів.
Один хтось іншого привабити схотів
І відчинив веселих два віконця
У світ сусідній з радості і сонця.
Дві усмішки переплелися радо,
Осяявши навколо всю громаду.
Хтось іншому всміхнувся, наче друг,
І подобрішав світ навкруг.

Про бабусь

Тані Клепач
Як то з жінок стають бабусі,
Розповідати не беруся.
Але скажу, що кожна мить
Щасливу бабцю молодить.
Посидіти б, так внучок кличе,
Вже біжимо, лишень захниче.
Для нього варимо смачне,
Вечірню казочку почнемо,
Придумуємо щось нове,
Ще Божа іскра в нас живе!
Всміхаємося цілий день,
Бува, співаємо й пісень!
Вчимо щодня їх залюбки.
Дають натхнення малюки.
Любов до внуків вироста,
Як у Марії до Христа.
Обожнюємо їх, малих,
Собою жертвуєм для них
І думаємо повсякчас:
А хто ж це зробить, окрім нас?

Широкий світ

Не тільки світу, що в вікні,
Бо за дверима - більше.
То ж не сиди, мов гриб на пні,
Коли складаєш вірші.
Переступи через поріг,
Ввійди у світ широкий,
Щоб ти відкрити людям міг
Те, що побачить око.
Красу небес і щирих слів,
Світ сонечка в росині -
Усе, що люд цінити вмів
Одвіку і донині.

Сумніви

Чи то на краще, чи на гірше – Складати в риму грішні вірші, Вдихати їх з горнятка кави, Пускати бісики лукаво, Ще сподіваючися втайні, Що хтось ті вірші прочитає?

Забудько

Має кожної хвилини
Несподівані новини.
Подивується, що знає,
Й за хвилину забуває.

Про синицю й журавля

(Прислів’я: краще синиця в жмені,
ніж журавель – у небі)
Здавалось: ось та правда, мов синиця у руці.
Та знову час завів на манівці.
А що ж синиця? Їй в неволі сниться,
Як в небесах крило її іскриться.
Життя у жмені – не найкраща доля.
Для птаха наймиліша – воля.
Погляньмо іноді й на журавля:
Найкраще милуватись ним здаля.
Великий чи маленький? Хто те знає?
Хай кожний птах у небесах літає...

27 січня – День Святої Ніни

Найкращі у цей день новини –
Святої Ніни іменини.
Приємне серцю, неодмінне,
Вітання лине з України.
Молитвою згадаю зранку
Ту терпеливу християнку,
Як припадала вірна Ніна
Перед Всевишнім на коліна,
Просила в нього сили слова,
Щоб людям дать душі обнову,
І словом так оволодіти,
Щоб вірили дорослі й діти,
Щоб зрозуміла і проста
Була молитва до Христа.

Про польоти й перельоти

Купуємо квитки на певні дати,
Щоб понад океаном політати
З Америки в Європу й навпаки.
Туди й сюди несуть нас літаки.
Про щось недобре думати негоже.
На все, що станеться, є воля Божа.
Не бійся лету, серце голубине.
Трагічно впасти можна і з драбини.

Зміни в природі

Сніги, сніги. На вітах стигне іній.
Зітлів на порох жовтий лист осінній.
Минає ніч і день... Минає все.
Наступний день нове щось принесе...

Краплина свяченої води

Води свяченої мала краплина
В повітрі зблисне, до чола прилине...
Будь милостивим, Господи, до нас:
Прости гріхи нам в цей святковий час.

Перший тиждень січня

Вітаю знову всіх у січні.
Прощайте, сни минулорічні!
Збираю рими уночі
Для «віртуальних» читачів.
Сніжок все сипле й тихо тане.
Вже під ногами, мов сметана.
Будь обережний – є і лід!
В дорогу взуйся так, як слід!
І знов до нас прийшло Різдво.
День зустрічаємо удвох.
Збираємося до родини
Йти на Святвечір, на гостини.
Різдво Христове чи Йордан –
Стікає Вічності вода
Й за давнім чарівним звичаєм
Всім вірним душі очищає...