Хто заховав від сонечка ключі?
Так темно і незатишно вночі.
Чекаю, коли прийде людям ранок.
І знайде ключ, захований в серпанок.
Sunday, October 31, 2010
Saturday, October 30, 2010
Журливо
Журба журила журавлино.
Жмутками жаль жертовно линув.
Жовтаво жухло все навколо:
Замкнула осінь року коло.
Жмутками жаль жертовно линув.
Жовтаво жухло все навколо:
Замкнула осінь року коло.
Friday, October 29, 2010
Thursday, October 28, 2010
Осіння ніч
Надворі стрімкий вітрище
Гуде, шаленіє, свище,
З глухим небезпечним ревом
Гойдає і ломить дерева.
Так добре у теплій хаті
Вгорнутись у сни волохаті
І хай пропливає нічка,
Як відеофільму стрічка.
Гуде, шаленіє, свище,
З глухим небезпечним ревом
Гойдає і ломить дерева.
Так добре у теплій хаті
Вгорнутись у сни волохаті
І хай пропливає нічка,
Як відеофільму стрічка.
Wednesday, October 27, 2010
Словом теплим
Позбираю на зорі
Стоси снів, бажань і мрій.
Все, що для людей приємне,
І відоме, і таємне,
Словом теплим розпишу
І на згадку залишу
Тим, хто любить, як і я,
Ніжну пісню солов’я,
Цвіт калини у діброві,
Щиру усмішку у слові.
Стоси снів, бажань і мрій.
Все, що для людей приємне,
І відоме, і таємне,
Словом теплим розпишу
І на згадку залишу
Тим, хто любить, як і я,
Ніжну пісню солов’я,
Цвіт калини у діброві,
Щиру усмішку у слові.
Tuesday, October 26, 2010
Нічний дзвінок
Нічний дзвінок по телефону
Розбудить нагло тишу сонну.
Хтось помилково чи для жарту
Порушив сну мінливу карту.
Тепер розгадуй, хто то був,
Хто чемні правила забув.
Не так у тому завинив,
Що серед ночі подзвонив,
А тим, що не сказав ні слова.
Фігура ця дурноголова
Таки молитви потребує,
Тому, що сон мені грабує.
Розбудить нагло тишу сонну.
Хтось помилково чи для жарту
Порушив сну мінливу карту.
Тепер розгадуй, хто то був,
Хто чемні правила забув.
Не так у тому завинив,
Що серед ночі подзвонив,
А тим, що не сказав ні слова.
Фігура ця дурноголова
Таки молитви потребує,
Тому, що сон мені грабує.
Monday, October 25, 2010
Ранок мрії
Ще сонна мрія дихає, зітхає.
Її прощанням ніч приколихає.
У напівсні фантазія живе,
Нарешті збудиться, повстане, оживе.
Назустріч сонцю випустить надію.
Навколо світ пробуджений радіє.
Початок ранку йде у білий день.
Виходить мрія з миром до людей.
Її прощанням ніч приколихає.
У напівсні фантазія живе,
Нарешті збудиться, повстане, оживе.
Назустріч сонцю випустить надію.
Навколо світ пробуджений радіє.
Початок ранку йде у білий день.
Виходить мрія з миром до людей.
Sunday, October 24, 2010
Ключі зими
За вікном калина віти похилила.
Кетяги червоні гнуться до землі.
Осінь жовтокоса світ черлено вкрила.
Ждуть пташок угості ягідки малі.
Ночі йдуть нестримно, довші й холодніші
Заморозки в північ, падають дощі...
Сховане тепло десь у незнаній ніші.
Вже зима до влади віднайшла ключі.
Кетяги червоні гнуться до землі.
Осінь жовтокоса світ черлено вкрила.
Ждуть пташок угості ягідки малі.
Ночі йдуть нестримно, довші й холодніші
Заморозки в північ, падають дощі...
Сховане тепло десь у незнаній ніші.
Вже зима до влади віднайшла ключі.
Saturday, October 23, 2010
Початок старості
Сіє осінь сивину на скроні,
Золотить листки дерев у кроні.
З вітром ця краса вже облітає,
Нас з початком старості вітає.
Золотить листки дерев у кроні.
З вітром ця краса вже облітає,
Нас з початком старості вітає.
Friday, October 22, 2010
Осіння пора
Пора цвітіння хризантем,
Весіль осінняя пора,
Пора розмов, статечних тем
Про рівень щастя і добра.
Весіль осінняя пора,
Пора розмов, статечних тем
Про рівень щастя і добра.
Thursday, October 21, 2010
Ідуть зміни
Золотом малює осінь листя.
Дні такі бентежні, урочисті
Кидають на землю світлу тінь.
Все закономірно на планеті
Йде в своїй щорічній естафеті –
Зміна трав і зміна поколінь.
Дні такі бентежні, урочисті
Кидають на землю світлу тінь.
Все закономірно на планеті
Йде в своїй щорічній естафеті –
Зміна трав і зміна поколінь.
Wednesday, October 20, 2010
Де пташиний рай?
Така незвична неприродна тиша,
Не чути щебету веселих ластів’ят.
Вітрець пір’їну на гнізді колише,
Як стан без нот, дроти сумні стоять.
Вже підросли пташата й полетіли,
За сотні миль в чужий простують край,
Тепло шукати для малого тіла.
Чи ж є у світі десь пташиний рай?
Не чути щебету веселих ластів’ят.
Вітрець пір’їну на гнізді колише,
Як стан без нот, дроти сумні стоять.
Вже підросли пташата й полетіли,
За сотні миль в чужий простують край,
Тепло шукати для малого тіла.
Чи ж є у світі десь пташиний рай?
Tuesday, October 19, 2010
Виміри
Милі, акри, фунти, інчі, -
Вчу я виміри, ці й інші..
Пінти, унції й галони
Мають тут свої закони.
Фаренгейта тут шанують,
З ним літують і зимують.
Коли слухаєш прогноз,
То вважай, коли мороз.
Це не нуль, а тридцять два,
Ось коли мороз бува.
Всюди мірка особлива:
Кени мають тут для пива,
Капи - для води і моні,
Кар - для сина чи для доні.
Вчу я виміри, ці й інші..
Пінти, унції й галони
Мають тут свої закони.
Фаренгейта тут шанують,
З ним літують і зимують.
Коли слухаєш прогноз,
То вважай, коли мороз.
Це не нуль, а тридцять два,
Ось коли мороз бува.
Всюди мірка особлива:
Кени мають тут для пива,
Капи - для води і моні,
Кар - для сина чи для доні.
Monday, October 18, 2010
Злість
У душу йде колючий гість:
Моя нестримна дика злість.
Усе згинає косо-криво,
Бо щось було несправедливе,
А я поправити не в силі,
Гризу від злості губи білі.
Колючий гостю, проминай.
У злі моїм – моя вина.
Не навчене чуття моє
Життя сприймати так, як є.
Моя нестримна дика злість.
Усе згинає косо-криво,
Бо щось було несправедливе,
А я поправити не в силі,
Гризу від злості губи білі.
Колючий гостю, проминай.
У злі моїм – моя вина.
Не навчене чуття моє
Життя сприймати так, як є.
Sunday, October 17, 2010
Про іскру Божу
Кожній звичайній людині
Даний для неї лиш знак,
Щось вона має єдине.
А розпізнати те як?
Кожен шукає дорогу,
Часто марнуючи дні,
Та без Його допомоги
Хто зна, чи знайде, чи ні.
Більш це не дано нікому.
Мусиш знаходити сам
Стежку від отчого дому,
Слово відкритим устам,
Справу для розуму й тіла,
Щоб то було щось твоє,
Щоби душа ним горіла
В тім, що Господь нам дає, –
Вміння щось мудре творити,
Людям і рідній землі.
Люди, як метеорити,
Світять і гаснуть в імлі.
Даний для неї лиш знак,
Щось вона має єдине.
А розпізнати те як?
Кожен шукає дорогу,
Часто марнуючи дні,
Та без Його допомоги
Хто зна, чи знайде, чи ні.
Більш це не дано нікому.
Мусиш знаходити сам
Стежку від отчого дому,
Слово відкритим устам,
Справу для розуму й тіла,
Щоб то було щось твоє,
Щоби душа ним горіла
В тім, що Господь нам дає, –
Вміння щось мудре творити,
Людям і рідній землі.
Люди, як метеорити,
Світять і гаснуть в імлі.
Saturday, October 16, 2010
Не будіть спогадів
Не летіть бездумно у минуле,
Де кохання перше, що заснуло.
Не будіть його ні словом, ні бажанням.
Довга відстань та: між першим і останнім.
Поміж ними старість пролягла,
Зморшки й сивина біля чола.
Де кохання перше, що заснуло.
Не будіть його ні словом, ні бажанням.
Довга відстань та: між першим і останнім.
Поміж ними старість пролягла,
Зморшки й сивина біля чола.
Friday, October 15, 2010
Із чарів ніші накрапають вірші
Пишуться знов живі рядочки-вірші,
Про все, про світ, про себе і про інших,
Про те, що важче нам із кожним роком
Відмолодитись ніби ненароком,
Правдиві мислі словом «віщувати»,
Себе в польоті птахом відчувати.
Але з душі, з таїн і чарів ніші,
Нотками-сріблом накрапають вірші.
Про все, про світ, про себе і про інших,
Про те, що важче нам із кожним роком
Відмолодитись ніби ненароком,
Правдиві мислі словом «віщувати»,
Себе в польоті птахом відчувати.
Але з душі, з таїн і чарів ніші,
Нотками-сріблом накрапають вірші.
Thursday, October 14, 2010
Нам зорано на зиму
Сняться ночі під зорями
Й солов’їні пісні.
Вже на зиму нам зорано,
В сиві, пасмурні дні.
А таки з тим не мириться
Молода ще душа.
Хоч би навіть на милицяхВ юний рай поспіша.
Й солов’їні пісні.
Вже на зиму нам зорано,
В сиві, пасмурні дні.
А таки з тим не мириться
Молода ще душа.
Хоч би навіть на милицяхВ юний рай поспіша.
Wednesday, October 13, 2010
Про старі і нові фільми
Ми буваємо голодні
На ті фільми старомодні,
Бо криваві ці, нові,
Роблять «вавку» в голові.
На ті фільми старомодні,
Бо криваві ці, нові,
Роблять «вавку» в голові.
Tuesday, October 12, 2010
Посеред вівторка
Ну от і вівторок мені Бог послав.
І стільки на нього зібралося справ,
Що зранку уже починаю крутитись,
Щоб в планах на день хоча б не заблудитись.
І стільки на нього зібралося справ,
Що зранку уже починаю крутитись,
Щоб в планах на день хоча б не заблудитись.
Monday, October 11, 2010
Від понеділка
Почався понеділок.
Поставити дві крапки?
А далі хай всі дні
Стають на задні лапки?
Служіть мені всі тижня дні!
Дарма, чи спека, а чи сніг!
Поставити дві крапки?
А далі хай всі дні
Стають на задні лапки?
Служіть мені всі тижня дні!
Дарма, чи спека, а чи сніг!
Sunday, October 10, 2010
Сни і осінь
Восени яскраві сни
Нам приходять із весни.
І такі вони веселі,
Наче диво-каруселі.
Тепло, весело і молодо
Сни приходять замість холоду.
Нам приходять із весни.
І такі вони веселі,
Наче диво-каруселі.
Тепло, весело і молодо
Сни приходять замість холоду.
Saturday, October 9, 2010
Мокрий пень
Марудний, клопітливий день.
Не зацвіте сьогодні пень,
Бо завмирає все старе.
Осінь дощем пеньок пере,
Вітер змітає з нього листя,
Щоб він під сніг прибрався чисто.
Не зацвіте сьогодні пень,
Бо завмирає все старе.
Осінь дощем пеньок пере,
Вітер змітає з нього листя,
Щоб він під сніг прибрався чисто.
Friday, October 8, 2010
Сосна біля вікна
Велична сосонка зелена
Хитає вітами до мене,
Все заглядає у віконце,
Чи дощ іде, чи світить сонце.
До неба простягає віти.
Між ними шаленіє вітер.
Люблю її гілля зелене,
Немов вона зросла для мене.
Хитає вітами до мене,
Все заглядає у віконце,
Чи дощ іде, чи світить сонце.
До неба простягає віти.
Між ними шаленіє вітер.
Люблю її гілля зелене,
Немов вона зросла для мене.
Thursday, October 7, 2010
Бузина
Бузина ти моя, бузина.
Чи ще хтось пам’ятає, чи зна,
Як ми ягідки пізні збирали,
Темний сік з них собі добували,
Щоб спідничку могла фарбувати
Синім соком опівночі мати,
Щоб штанці-дерунці полотняні
Чорно зблиснули в сонечку раннім...
Чи ще хтось пам’ятає, чи зна,
Як ми ягідки пізні збирали,
Темний сік з них собі добували,
Щоб спідничку могла фарбувати
Синім соком опівночі мати,
Щоб штанці-дерунці полотняні
Чорно зблиснули в сонечку раннім...
Wednesday, October 6, 2010
Про амеб
У чому радощі амеби?
Щоб розділитись, якщо треба.
З одної – дві, із двох – чотири.
І вже амеб тих сотні виром.
Нуртують простаки зелені,
Незнищимі, непотопленні.
Здається, ніби без пуття,
А це також – земне життя.
Щоб розділитись, якщо треба.
З одної – дві, із двох – чотири.
І вже амеб тих сотні виром.
Нуртують простаки зелені,
Незнищимі, непотопленні.
Здається, ніби без пуття,
А це також – земне життя.
Tuesday, October 5, 2010
Бажання
Що хочу? В небі журавля,
А чи синицю в жмені?
Все, що мені дає земля,
Все, що від тата й нені.
Річки, ліси, шляхи, поля
Та ще й луги зелені.
Найбільше волі хочу всім,
Щоб був у затишку мій дім,
Щоб був у небі кожен птах.
Нехай пернате все літа.
Мені ж, як музі, що в літах,
Хай Бог дає нові літа...
А чи синицю в жмені?
Все, що мені дає земля,
Все, що від тата й нені.
Річки, ліси, шляхи, поля
Та ще й луги зелені.
Найбільше волі хочу всім,
Щоб був у затишку мій дім,
Щоб був у небі кожен птах.
Нехай пернате все літа.
Мені ж, як музі, що в літах,
Хай Бог дає нові літа...
Monday, October 4, 2010
Осіння колискова
Вітри співають по-осінньому.
Дрімота ловить Мавку тінями.
Та манить шурхотом: «Засни!
Такі тут милі в лісі сни!»
Верхівки сосен в жовтні знову
Гойдають пісню колискову.
Дрімота ловить Мавку тінями.
Та манить шурхотом: «Засни!
Такі тут милі в лісі сни!»
Верхівки сосен в жовтні знову
Гойдають пісню колискову.
Sunday, October 3, 2010
Спогад про вересень
Жовтенькі грушки, яблучка червоні.
До них, вже стиглих, тягнуться долоні.
А там, у полі вже достигли дині.
Цей дивний рай дає Господь людині,
Щоб жити в мирі й злагоді з собою.
Тепер той рай – за даллю голубою...
До них, вже стиглих, тягнуться долоні.
А там, у полі вже достигли дині.
Цей дивний рай дає Господь людині,
Щоб жити в мирі й злагоді з собою.
Тепер той рай – за даллю голубою...
Saturday, October 2, 2010
Посеред клопотів
Коли проблем загострюються риси,
Прийми цей день таким, як є, змирися.
Іти навпроти вітру не берися,
А якщо треба йти, то хоч пригнися.
Не піддавайся злому буревію,
Не затопчи далеку світлу мрію,
Наступний день, що вранці вже замріє,
Поправити ці клопоти зуміє.
Прийми цей день таким, як є, змирися.
Іти навпроти вітру не берися,
А якщо треба йти, то хоч пригнися.
Не піддавайся злому буревію,
Не затопчи далеку світлу мрію,
Наступний день, що вранці вже замріє,
Поправити ці клопоти зуміє.
Friday, October 1, 2010
Осінній дощ
Розляглись, причесані вітрами
Шовковисті, буйнокосі трави.
Миє дощ зелену цю красу.
Небагато в осені часу.
Помилуємося диво-кольорами,
Заховаємося за віконні рами,
Бо холодне дихання зими
Снігом вкриє літа килими.
Шовковисті, буйнокосі трави.
Миє дощ зелену цю красу.
Небагато в осені часу.
Помилуємося диво-кольорами,
Заховаємося за віконні рами,
Бо холодне дихання зими
Снігом вкриє літа килими.
Subscribe to:
Posts (Atom)