*
Скибка місяця загострилася.
Сонній вишні весна приснилася,
За весною - гаряче літо,
Стали ягідки червоніти.
Сон гарячий морозом студиться.
Віщування для неї збудеться:
Із зелених вишневих віт
Накує їй зозуля літ.
*
Синьо сяє сон-трава,
Бджілку в трунок сповива,
Дзвонять крильця об пилок.
Щедре літо припливло.
Поскладало вітру весла
На зелені перевесла.
Буйнотрав’я. Жде зоря
На музику-косаря.
Wednesday, June 30, 2010
Tuesday, June 29, 2010
Після грози
Відступили сірі хмари,
Бурі темної примари.
Стихли струмені дощу,
Грім за лісом десь ущух.
Сохнуть мокрі тротуари.
Кинь писати мемуари,
Запроси вітрець до пари,
По калюжах пробіжіться,
Теплим ранком освіжіться!
Бурі темної примари.
Стихли струмені дощу,
Грім за лісом десь ущух.
Сохнуть мокрі тротуари.
Кинь писати мемуари,
Запроси вітрець до пари,
По калюжах пробіжіться,
Теплим ранком освіжіться!
Monday, June 28, 2010
Чотири ескізи
1. Заснуло сонечко за гаєм вдалині.
У срібну річку входить тепла ніч.
2. Вранці погляньмо в розчинені вікна:
Скільки для нас там хвилинок розквітло!
3. Невпевнені: чи йти, а чи стояти.
Не зупиняймося: хапає час за п’яти.
4. Йти до мети, не мчати навмання,
Навіть якщо услід горить стерня.
У срібну річку входить тепла ніч.
2. Вранці погляньмо в розчинені вікна:
Скільки для нас там хвилинок розквітло!
3. Невпевнені: чи йти, а чи стояти.
Не зупиняймося: хапає час за п’яти.
4. Йти до мети, не мчати навмання,
Навіть якщо услід горить стерня.
Sunday, June 27, 2010
Світлий спогад
Коли ідеш по теплому піску,
Співаєш в гурті пісеньку дзвінку,
Нічліг із друзями лаштуєш у лагуні
(А ви іще такі тривожно-юні!),
Тоді не знаєш, що ці дивні дні
Повернуться у спогад навесні.
Як защебечуть птахи перелітні
Й берізки запишаються у квітні.
Твої ж літа зійдуть на виднокруг.
Тоді згадаєш море і подруг,
І шум прибою, і небесну даль,
І світлий спогад збудить тихий жаль.
Співаєш в гурті пісеньку дзвінку,
Нічліг із друзями лаштуєш у лагуні
(А ви іще такі тривожно-юні!),
Тоді не знаєш, що ці дивні дні
Повернуться у спогад навесні.
Як защебечуть птахи перелітні
Й берізки запишаються у квітні.
Твої ж літа зійдуть на виднокруг.
Тоді згадаєш море і подруг,
І шум прибою, і небесну даль,
І світлий спогад збудить тихий жаль.
Saturday, June 26, 2010
Новосели
Будують дім. Вже ставлять крокви.
У вікнах сяє синь небес.
А мимо дому тихі кроки
З сичанням-шелестом словес:
-За що будують? Звісно, вкрали
–І тут, і там, і те, і се...
Це заздрісник зміїне жало
І лінощі свої несе.
Собі і дітям роблять люди
Гніздечко, як і кожний птах.
У домі цім хай не остудять
Любові й радості – літа!
Ще садять молоді садочки,
Щось добре роблять день у день.
Там скоро вже сини і дочки
Весільних заведуть пісень.
За новоселів порадіймо,
Що знають, в чому праці суть.
А заздрощів хронічні більма
Вітри в непам’ять понесуть.
У вікнах сяє синь небес.
А мимо дому тихі кроки
З сичанням-шелестом словес:
-За що будують? Звісно, вкрали
–І тут, і там, і те, і се...
Це заздрісник зміїне жало
І лінощі свої несе.
Собі і дітям роблять люди
Гніздечко, як і кожний птах.
У домі цім хай не остудять
Любові й радості – літа!
Ще садять молоді садочки,
Щось добре роблять день у день.
Там скоро вже сини і дочки
Весільних заведуть пісень.
За новоселів порадіймо,
Що знають, в чому праці суть.
А заздрощів хронічні більма
Вітри в непам’ять понесуть.
Friday, June 25, 2010
В ніч на Івана Купала
Пливуть віночки із свічками
Під зорями по тихих водах.
Дівчатка із парубчаками
Ведуть веселі хороводи,
Стрибають парами охоче
Через вогню гарячі крила.
Ставочок весело хлюпоче,
Йому зелений берег милий.
В цю ніч шукають, хто те знає,
Цвіт папороті серед гаю.
Купальська ніч – чарівний спомин!
Вчувається ще й досі гомін
Сорочинських дзвінких околиць,
Що Гоголю ввійшли у повість.
Під зорями по тихих водах.
Дівчатка із парубчаками
Ведуть веселі хороводи,
Стрибають парами охоче
Через вогню гарячі крила.
Ставочок весело хлюпоче,
Йому зелений берег милий.
В цю ніч шукають, хто те знає,
Цвіт папороті серед гаю.
Купальська ніч – чарівний спомин!
Вчувається ще й досі гомін
Сорочинських дзвінких околиць,
Що Гоголю ввійшли у повість.
Thursday, June 24, 2010
Купальський вечір
Заснули пристрасті. У спокої душа
Милується високим синім небом.
Не ваб мене у твій вогонь, не треба.
Хлюпну на жар водиці із ковша.
Не клич летіти, щоб рука в руці,
Через багаття на високі трави.
В очах у тебе іскорки лукаві,
А десь близенько пахнуть чебреці.
Лист папороті липне до колін.
Заходить ніч на Йвана, на Купала.
Чи ж не моя то зірочка упала?
Ти все ще тут. Та ти – не він.
Милується високим синім небом.
Не ваб мене у твій вогонь, не треба.
Хлюпну на жар водиці із ковша.
Не клич летіти, щоб рука в руці,
Через багаття на високі трави.
В очах у тебе іскорки лукаві,
А десь близенько пахнуть чебреці.
Лист папороті липне до колін.
Заходить ніч на Йвана, на Купала.
Чи ж не моя то зірочка упала?
Ти все ще тут. Та ти – не він.
Wednesday, June 23, 2010
Вишні
Вродили вишні рясно, аж горять,
Вгинаються гілки під їх плодами.
Так гордовито у саду стоять,
Бо виграли в двобої з холодами.
Не вперше й не востаннє, що й казать,
Із року в рік ростуть, цвітуть, косичаться.
Не легко їм дається ця краса
Під сяйвом сонця чи зірок та місяця.
То день, то ніч приходить у мій сад.
І пори року звично в часі линуть.
Щоліта вишні кличуть позбирать
Ці соковиті радості перлини.
Вгинаються гілки під їх плодами.
Так гордовито у саду стоять,
Бо виграли в двобої з холодами.
Не вперше й не востаннє, що й казать,
Із року в рік ростуть, цвітуть, косичаться.
Не легко їм дається ця краса
Під сяйвом сонця чи зірок та місяця.
То день, то ніч приходить у мій сад.
І пори року звично в часі линуть.
Щоліта вишні кличуть позбирать
Ці соковиті радості перлини.
Tuesday, June 22, 2010
На диканському базарі
-1-
Уявляю: диканський базар оживає.
Різнобарв’я людей, як вода, прибуває.
Голосами, усмішками ринок вирує.
Хтось своє продає, хтось для себе купує...
А дівчатка стоять біля будки-вітрини,
Мов розгадують дивну чудес вікторину:
Це купити, чи те? Все для мами просте,
Купиш, доню, тоді вже, коли підростеш...
А ось і курчата, дідусь продає.
Підходьте, купуйте, як грошики є!
Товарів усяких – на вибір і смак.
Усе б закупили – «купила» нема.
-2-
І де ж така є новина,
Якої ще ніхто не зна?
Все – на Диканському базарі:
Про те, хто завтра буде в парі,
Про того, хто вже став багатим,
В кого поповниться сім’я,
Як внуку вибрали ім’я,
Хто продає (купує) хату,
Новин почуєш так багато,
Що матимеш їх, мов на свято
Цукерок торбу запашних.
Весь день дивуєшся на них.
Розказуєш усім сусідам,
Своїй родині за обідом,
Друзям, колегам по роботі,
Що аж язик росте у роті.
І де ж тепер та новина,
Якої ще ніхто не зна?
Уявляю: диканський базар оживає.
Різнобарв’я людей, як вода, прибуває.
Голосами, усмішками ринок вирує.
Хтось своє продає, хтось для себе купує...
А дівчатка стоять біля будки-вітрини,
Мов розгадують дивну чудес вікторину:
Це купити, чи те? Все для мами просте,
Купиш, доню, тоді вже, коли підростеш...
А ось і курчата, дідусь продає.
Підходьте, купуйте, як грошики є!
Товарів усяких – на вибір і смак.
Усе б закупили – «купила» нема.
-2-
І де ж така є новина,
Якої ще ніхто не зна?
Все – на Диканському базарі:
Про те, хто завтра буде в парі,
Про того, хто вже став багатим,
В кого поповниться сім’я,
Як внуку вибрали ім’я,
Хто продає (купує) хату,
Новин почуєш так багато,
Що матимеш їх, мов на свято
Цукерок торбу запашних.
Весь день дивуєшся на них.
Розказуєш усім сусідам,
Своїй родині за обідом,
Друзям, колегам по роботі,
Що аж язик росте у роті.
І де ж тепер та новина,
Якої ще ніхто не зна?
Monday, June 21, 2010
Незабутнє літо в Криму
Від берега лиш відійди –
І хвиля змиє всі сліди.
Та в пам’яті лишиться літо,
Що кримським сонечком зігріте,
І той смішний старий картуз,
В який онук ловив медуз,
І ті великі жовті дині,
Розрізані по половині,
І без причин веселий сміх,
Що нас об’єднував усіх.
Приємно гарне щось згадати
Не тільки до якоїсь дати,
А і в звичайний тихий вечір,
Як втома наляга на плечі.
І хвиля змиє всі сліди.
Та в пам’яті лишиться літо,
Що кримським сонечком зігріте,
І той смішний старий картуз,
В який онук ловив медуз,
І ті великі жовті дині,
Розрізані по половині,
І без причин веселий сміх,
Що нас об’єднував усіх.
Приємно гарне щось згадати
Не тільки до якоїсь дати,
А і в звичайний тихий вечір,
Як втома наляга на плечі.
Sunday, June 20, 2010
Не слухайте ворожбитів
Не слухайте різних фальшивих пророків,
Що скажуть вам, скільки відміряно років.
Сьогодні живіть і всміхайтеся людям,
Готуйтесь, що завтра вас може не бути.
Милуйтесь природи чаклунством квітчастим –
Дарунком земного щоденного щастя.
Що скажуть вам, скільки відміряно років.
Сьогодні живіть і всміхайтеся людям,
Готуйтесь, що завтра вас може не бути.
Милуйтесь природи чаклунством квітчастим –
Дарунком земного щоденного щастя.
Saturday, June 19, 2010
Дворяддя
*
Щоб якось спекатися спеки,
Летім до річки, мов лелеки...
*
На круглім листі свічі лілій
Від спеки теплі, розімлілі.
*
Літа минулі, молоді,
Пішли, мов кола по воді...
*
Не маю дорогих прикрас.
І не пасують, і не час.
*
Коли сидиш «на мілині»,
Тоді «копієчка» в ціні...
Щоб якось спекатися спеки,
Летім до річки, мов лелеки...
*
На круглім листі свічі лілій
Від спеки теплі, розімлілі.
*
Літа минулі, молоді,
Пішли, мов кола по воді...
*
Не маю дорогих прикрас.
І не пасують, і не час.
*
Коли сидиш «на мілині»,
Тоді «копієчка» в ціні...
Friday, June 18, 2010
Нічний шепіт
Червнева ніч. Чомусь не спиться.
Думки, неначе хвіст лисиці,
Пухнасто крутяться і тихо.
Безсонна думка, мов старчиха,
Бреде кудись, шука притулку
В якомусь пам’яті завулку.
Шурхочуть листям ясени:
«Засни, засни, іди у сни...»
Думки, неначе хвіст лисиці,
Пухнасто крутяться і тихо.
Безсонна думка, мов старчиха,
Бреде кудись, шука притулку
В якомусь пам’яті завулку.
Шурхочуть листям ясени:
«Засни, засни, іди у сни...»
Thursday, June 17, 2010
Чорнобривчики
Червень. Сонечко пече,
Сіла втома на плече.
За труди – приємна плата –
Чорнобривчики кудлаті
Розкривають карі очі,
Усміхаються охоче.
Свіжі квіти тут і там,
Літа дар моїм літам.
Сіла втома на плече.
За труди – приємна плата –
Чорнобривчики кудлаті
Розкривають карі очі,
Усміхаються охоче.
Свіжі квіти тут і там,
Літа дар моїм літам.
Wednesday, June 16, 2010
Вітри чужини
На чужій землі чужі вітри
Ходять низом, дмухають згори
За вікном співають серенади,
Крутять вихором і знов несуть торнадо.
Не вщухають літньої пори
На чужій землі чужі вітри.
Ходять низом, дмухають згори
За вікном співають серенади,
Крутять вихором і знов несуть торнадо.
Не вщухають літньої пори
На чужій землі чужі вітри.
Tuesday, June 15, 2010
Кінець дня
Заходить сонце за густі дерева.
Згасає вдалині рожеве мрево.
Скінчився день, а був такий багатий
На добрі зустрічі і на хвилини свята...
Згасає вдалині рожеве мрево.
Скінчився день, а був такий багатий
На добрі зустрічі і на хвилини свята...
Monday, June 14, 2010
Літо любові
Дрібно-срібно сяють роси,
Трави просяться в покоси.
Над селом кружля лелека,
Носить діток іздалека,
Тут і там сідає низько,
Згорточок кладе в колиску.
Кому - доню, кому – сина,
Кому двійко жартом кине.
Теплим сонечком зігріте,
По Вкраїні ходить літо.
Трави просяться в покоси.
Над селом кружля лелека,
Носить діток іздалека,
Тут і там сідає низько,
Згорточок кладе в колиску.
Кому - доню, кому – сина,
Кому двійко жартом кине.
Теплим сонечком зігріте,
По Вкраїні ходить літо.
Sunday, June 13, 2010
Течія дня
Розхитує вітер дерева,
Розгойдує човен вода.
Йде сонце стрічать полудневе
На берег трава молода.
По хвилях зелене латаття
Свічки на тарелях несе.
У сітці павук волохатий
Нову свою здобич пасе.
А вище невидимо в вітах
Годують батьки солов’ят.
У цілому білому світі
Розбурхана дня течія.
Розгойдує човен вода.
Йде сонце стрічать полудневе
На берег трава молода.
По хвилях зелене латаття
Свічки на тарелях несе.
У сітці павук волохатий
Нову свою здобич пасе.
А вище невидимо в вітах
Годують батьки солов’ят.
У цілому білому світі
Розбурхана дня течія.
Saturday, June 12, 2010
Літо в Україні
Тендітним, юним листям шумлять старі ліси.
Озерце променисте, пташині голоси.
Безжурне котить літо в дитячі мрії-сни
І розсипає квіти останніх днів весни.
Стежинка поміж клени кудись веде й веде.
Ріднішого для мене нема кутка ніде.
Озерце променисте, пташині голоси.
Безжурне котить літо в дитячі мрії-сни
І розсипає квіти останніх днів весни.
Стежинка поміж клени кудись веде й веде.
Ріднішого для мене нема кутка ніде.
Friday, June 11, 2010
Спрага любові
Ми виросли із Божої краплинки,
В собі несемо таланів іскринки,
Складаємося з кості, тіла й крові,
Постійно спраглі Божої любові,
Яка живе завжди поміж людьми,
Нас обіймає сильними крильми.
В собі несемо таланів іскринки,
Складаємося з кості, тіла й крові,
Постійно спраглі Божої любові,
Яка живе завжди поміж людьми,
Нас обіймає сильними крильми.
Thursday, June 10, 2010
Вдячність
Дякую ранку, що вирвав з нічної облуди.
Дякую дню, коли йду із добром поміж люди.
Дякую вечору за приколихану втому.
Дякую ангелу – над моїм тілом і домом.
Дякую дню, коли йду із добром поміж люди.
Дякую вечору за приколихану втому.
Дякую ангелу – над моїм тілом і домом.
Wednesday, June 9, 2010
Сон про війну
Знов чайкою кигичу уві сні,
Примари злі ввижаються мені.
Якісь нав’язливі, холодні, навісні,
Як кулі, шо вбивають на війні.
Щаслива я: прокинусь в мирні дні
У теплім ліжку, не в диму й вогні,
Де смерть збиває кожного із ніг
І лиш молитва – людям оберіг.
Примари злі ввижаються мені.
Якісь нав’язливі, холодні, навісні,
Як кулі, шо вбивають на війні.
Щаслива я: прокинусь в мирні дні
У теплім ліжку, не в диму й вогні,
Де смерть збиває кожного із ніг
І лиш молитва – людям оберіг.
Tuesday, June 8, 2010
Про зле слово
На слово зле уваги не звертай,
Зломовного усмішкою вітай.
Жалій того, хто захворів на злість,
Бо та хвороба душу йому їсть.
Зломовного усмішкою вітай.
Жалій того, хто захворів на злість,
Бо та хвороба душу йому їсть.
Monday, June 7, 2010
Симфонія літа
Червень фарбує в червоне
Вишні, зірки і півонії.
Птаство дзвенить невгамовне
В ритмі бадьорих симфоній.
Близько у вітах зозуля
Нам обіцяє літа.
Буслик у сірій кошулі
Кошик лозовий спліта.
В ньому для наших сусідів
Він принесе немовля.
Повна чекання і сонця
Рідна планета – Земля.
Вишні, зірки і півонії.
Птаство дзвенить невгамовне
В ритмі бадьорих симфоній.
Близько у вітах зозуля
Нам обіцяє літа.
Буслик у сірій кошулі
Кошик лозовий спліта.
В ньому для наших сусідів
Він принесе немовля.
Повна чекання і сонця
Рідна планета – Земля.
Sunday, June 6, 2010
Світ міняється
Про що говорять амфори в музеях?
Про що вітри свистять у колізеях?
Про що шумери пишуть на паперах
І казкарі вигадують в химерах?
Пам’ять віків нам до душі все лине,
Про те, що світ міняється, не гине.
Про що вітри свистять у колізеях?
Про що шумери пишуть на паперах
І казкарі вигадують в химерах?
Пам’ять віків нам до душі все лине,
Про те, що світ міняється, не гине.
Saturday, June 5, 2010
Надвечір’я
-1-
Поміж достиглі черешні.
Вечір пливе непомітно.
Втомлену землю нарешті
Сутінь вкрива оксамитна.
Вже закриваються очі
Денних пахучих суцвіть.
Пташка співає охоче
Серед стрімких верховіть.
Тихі, сумні матіоли
Ледве помітні в імлі.
Їм не судилось ніколи
Квітнути вдень на землі.
Та зірочки їх дрібненькі
Мають п’янкий аромат.
Будять дівоче серденько,
Манять на стежечку в сад.
-2-
Молоде приходить літо,
В’яже ліс солодкий глід.
Достига, теплом налитий,
На галявині врозбрід.
Край дороги перспектива
Із старих густих садів.
Зріють там солодкі сливи
Й“бергамоти” золоті.
-3-
Літнім безвітряним вечором
Добре посидіти вдома.
Сонце поклало на плечі нам
Дня перевтому.
Соняшник зерня окреслює
Колом пелюсточок скраю.
Поле готує добро своє
До короваю.
Сутінки плинуть розмірено,
Горнуть смеркання сувої
Зорі звисають замріяні
Там, де нас двоє.
Поміж достиглі черешні.
Вечір пливе непомітно.
Втомлену землю нарешті
Сутінь вкрива оксамитна.
Вже закриваються очі
Денних пахучих суцвіть.
Пташка співає охоче
Серед стрімких верховіть.
Тихі, сумні матіоли
Ледве помітні в імлі.
Їм не судилось ніколи
Квітнути вдень на землі.
Та зірочки їх дрібненькі
Мають п’янкий аромат.
Будять дівоче серденько,
Манять на стежечку в сад.
-2-
Молоде приходить літо,
В’яже ліс солодкий глід.
Достига, теплом налитий,
На галявині врозбрід.
Край дороги перспектива
Із старих густих садів.
Зріють там солодкі сливи
Й“бергамоти” золоті.
-3-
Літнім безвітряним вечором
Добре посидіти вдома.
Сонце поклало на плечі нам
Дня перевтому.
Соняшник зерня окреслює
Колом пелюсточок скраю.
Поле готує добро своє
До короваю.
Сутінки плинуть розмірено,
Горнуть смеркання сувої
Зорі звисають замріяні
Там, де нас двоє.
Friday, June 4, 2010
Росинка в спориші
Іскринкою поманить слово
Та зблисне римою раптово,
Немов росинка в спориші.
Поезія – це стан душі...
Та зблисне римою раптово,
Немов росинка в спориші.
Поезія – це стан душі...
Thursday, June 3, 2010
Чорнобильський пейзаж
Сумує небо синє мовчазне.
Тополі рисками прослали темні тіні.
В траві Чорнобиля тривога не засне,
Оплакуючи наше покоління.
Тече крізь час біда на сотні літ.
До сонця тягнеться життя нового цвіт.
Тополі рисками прослали темні тіні.
В траві Чорнобиля тривога не засне,
Оплакуючи наше покоління.
Тече крізь час біда на сотні літ.
До сонця тягнеться життя нового цвіт.
Wednesday, June 2, 2010
Мрії про море
Якби ж то по свіженьку риму
Можна поїхати до Криму,
До моря свіжості врочистої,
До зірки ранньої і чистої,
До білого піску предвічного,
На шум прибою опівнічного...
Можна поїхати до Криму,
До моря свіжості врочистої,
До зірки ранньої і чистої,
До білого піску предвічного,
На шум прибою опівнічного...
Tuesday, June 1, 2010
Земне літо
Початок літа. Терпко пахне ліс.
Стежки вузенькі манять до води.
На берегах зелений верболіз
І щедрий подорожник молодий.
Не чути руху гумових коліс
І скреготу потужних поїздів.
В озерці з-під смарагдових куліс
Цвітуть лілеї – задля юних дів.
Хатинка в квітах поміж дерева,
Біліють гуси сніжно в куширях.
Хмаринка срібна тихо проплива
Там, де вночі дзвенить Чумацький Шлях.
Ожина в’яже синьо ягідки,
Запрошує зірвати плід – мене.
Холодний плід торкається руки
І маю на долоні щось земне.
Немов нектар зволожує уста,
Гірко-солодке - світ із протиріч.
Приємна ця зваблива гіркота,
Як втомленому – тиха, тепла ніч.
Хвилюють спогади ожиново, до сліз.
Початок літа. Терпко пахне ліс.
Стежки вузенькі манять до води.
На берегах зелений верболіз
І щедрий подорожник молодий.
Не чути руху гумових коліс
І скреготу потужних поїздів.
В озерці з-під смарагдових куліс
Цвітуть лілеї – задля юних дів.
Хатинка в квітах поміж дерева,
Біліють гуси сніжно в куширях.
Хмаринка срібна тихо проплива
Там, де вночі дзвенить Чумацький Шлях.
Ожина в’яже синьо ягідки,
Запрошує зірвати плід – мене.
Холодний плід торкається руки
І маю на долоні щось земне.
Немов нектар зволожує уста,
Гірко-солодке - світ із протиріч.
Приємна ця зваблива гіркота,
Як втомленому – тиха, тепла ніч.
Хвилюють спогади ожиново, до сліз.
Початок літа. Терпко пахне ліс.
Subscribe to:
Posts (Atom)