Йде Рік Новий. Ступає стрімко.
Життю дає нову сторінку.
Сійся, родися, добре слово,
Живи і квітни, рідна мово,
Звучи для доні і для сина,
Чарівна мово України!
Friday, December 31, 2010
Thursday, December 30, 2010
Wednesday, December 29, 2010
Гноми
Ви бачили у цьому домі
Маленьких, світлих, добрих гномів?
Вони пісень своїх співають
І діток наших колихають,
Всім казочки розповідають
І ласощі нам під’їдають.
Щоб мали ви у домі лад,
Кладіть для гномів шоколад.
Маленьких, світлих, добрих гномів?
Вони пісень своїх співають
І діток наших колихають,
Всім казочки розповідають
І ласощі нам під’їдають.
Щоб мали ви у домі лад,
Кладіть для гномів шоколад.
Tuesday, December 28, 2010
Лукава слава
Бажання слави – тільки гріх людський.
Такий, немов солодкий, а гіркий.
Лукава слава – поміж люд спровадить,
А серед натовпу честивця зрадить.
Там, де неначебто, була хвала,
Регоче скрізь безчестя і хула...
Такий, немов солодкий, а гіркий.
Лукава слава – поміж люд спровадить,
А серед натовпу честивця зрадить.
Там, де неначебто, була хвала,
Регоче скрізь безчестя і хула...
Monday, December 27, 2010
Прекрасна кожна мить життя
Секунди, хвилини, години...
Неначе коштовності, час.
Відміряно днів для людини,
Як жменьку чудових прикрас.
Милуйся, радій, веселися,
Що ти на Землі оселився.
Подякуй за ласку Творцю,
За добру мандрівочку цю.
Неначе коштовності, час.
Відміряно днів для людини,
Як жменьку чудових прикрас.
Милуйся, радій, веселися,
Що ти на Землі оселився.
Подякуй за ласку Творцю,
За добру мандрівочку цю.
Sunday, December 26, 2010
Іскринки спогадів
Десь там Різдво нас манить казкою,
Дарунки – за морями синіми.
Матуся обдарує ласкою,
Бо ще такі малі й невинні ми.
Десь зірка-метеор ще падає,
А ми бажання загадаємо.
Підкорені фортуни владою,
Майбутнього ми ще не знаємо.
Просте життя і світлий час
В дитинстві в кожного із нас.
Дарунки – за морями синіми.
Матуся обдарує ласкою,
Бо ще такі малі й невинні ми.
Десь зірка-метеор ще падає,
А ми бажання загадаємо.
Підкорені фортуни владою,
Майбутнього ми ще не знаємо.
Просте життя і світлий час
В дитинстві в кожного із нас.
Saturday, December 25, 2010
Христос Рождається!
Святий надходить Вечір,
Казкове дійство, радісне малечі,
Смачну кутю готує господиня,
Вареничків стонадцять всій родині.
В борщі червоному – грибові «вушка»,
Напої – з груш та яблук «сушка»,
Ще голубці і риба, все пісне,
Але таке бажане і смачне!
Дванадцять страв готуються до столу,
Мов царські слуги – до престолу.
Щасливий вечір, вся сім’я збирається.
Здорові будьмо! Нам Христос Рождається!
Збирається родина, милі гості,
Для них Зоря сіяє з високості.
Тісно і гамірно за Різдвяним столом.
Дзвенить колядками засніжене село.
Христос Рождається! Хай буде Божа воля
На щастя людям, на врожай у полі,
На весни у калиновому цвіті,
На мирне небо в цілім білім світі!
Христос Рождається!
Казкове дійство, радісне малечі,
Смачну кутю готує господиня,
Вареничків стонадцять всій родині.
В борщі червоному – грибові «вушка»,
Напої – з груш та яблук «сушка»,
Ще голубці і риба, все пісне,
Але таке бажане і смачне!
Дванадцять страв готуються до столу,
Мов царські слуги – до престолу.
Щасливий вечір, вся сім’я збирається.
Здорові будьмо! Нам Христос Рождається!
Збирається родина, милі гості,
Для них Зоря сіяє з високості.
Тісно і гамірно за Різдвяним столом.
Дзвенить колядками засніжене село.
Христос Рождається! Хай буде Божа воля
На щастя людям, на врожай у полі,
На весни у калиновому цвіті,
На мирне небо в цілім білім світі!
Христос Рождається!
Friday, December 24, 2010
Ісусу на Різдво
Моя душа шукала, а кого?
Думки були непевні і слабі.
Текли неповно дні життя мого,
Допоки я не звірилась Тобі.
Дитино Божа, Роджений Ісусе,
Світ наш, людський, живе постійно в русі.
Але усе, за межами й без меж,
Дає нам сенс, бо Ти між нас живеш.
Думки були непевні і слабі.
Текли неповно дні життя мого,
Допоки я не звірилась Тобі.
Дитино Божа, Роджений Ісусе,
Світ наш, людський, живе постійно в русі.
Але усе, за межами й без меж,
Дає нам сенс, бо Ти між нас живеш.
Thursday, December 23, 2010
Ковзко
Перламутрові доріжки.
Дощ і лід, й морозу трішки.
Ковзко. Ходиш, мов літаєш.
А коли впадеш – не знаєш.
Дощ і лід, й морозу трішки.
Ковзко. Ходиш, мов літаєш.
А коли впадеш – не знаєш.
Wednesday, December 22, 2010
Про тепло взимку
Завмер безлистий сонний ліс.
Дере жорсткий мороз до сліз.
Таки прийшла до нас зима.
Тепла у сонечка нема.
Короткий день і довга ніч.
Згодилася б колишня піч.
Та вже нема її в хатах.
Камін, а перед ним – тахта.
Хто вдень намерзся, неодмінно
Простягне ноги до каміну...
Дере жорсткий мороз до сліз.
Таки прийшла до нас зима.
Тепла у сонечка нема.
Короткий день і довга ніч.
Згодилася б колишня піч.
Та вже нема її в хатах.
Камін, а перед ним – тахта.
Хто вдень намерзся, неодмінно
Простягне ноги до каміну...
Tuesday, December 21, 2010
Сніжинки дзвонять
Ви чули, як сніжинки ніжно дзвонять,
В польоті доторкаючись крильми?
Вони заснулу землю охоронять
Від холоду колючої зими.
В польоті доторкаючись крильми?
Вони заснулу землю охоронять
Від холоду колючої зими.
Monday, December 20, 2010
Число 40
Сорок днів душа Ісуса
Із землянами прощалася.
Потім до свого Творця
Просвітленно підіймалася.
Сорок років Моїсей
Вів народ у світ правдивий.
Сорок – вигадка чи ні,
Що число це – справді диво?
Із землянами прощалася.
Потім до свого Творця
Просвітленно підіймалася.
Сорок років Моїсей
Вів народ у світ правдивий.
Сорок – вигадка чи ні,
Що число це – справді диво?
Sunday, December 19, 2010
Зимовий сон
Вже відступила сльота осіння.
Чути вітрів стрімке голосіння.
Груддя замерзле снить теплим літом.
Яблунька юна – весняним цвітом.
Чути вітрів стрімке голосіння.
Груддя замерзле снить теплим літом.
Яблунька юна – весняним цвітом.
Saturday, December 18, 2010
Стара скриня
В кутку в бабуні велика скриня,
Накрита пледом червоно-синім.
Замком іржавим скрегоче віко.
Старій не знати вже скільки віку.
Колись були в ній кожухи й свитки.
Зайди забрали усе до нитки.
Руки невтомні знову щось клали.
А інші зайди знов забирали.
Та все ж велося так поміж людом,
Пряли і шили на те, що буде.
Щоб мали діти, батьки і внуки,
Все щось творили мисткині руки
З долі мережками та рушниками.
Творчість та світла поза віками.
Накрита пледом червоно-синім.
Замком іржавим скрегоче віко.
Старій не знати вже скільки віку.
Колись були в ній кожухи й свитки.
Зайди забрали усе до нитки.
Руки невтомні знову щось клали.
А інші зайди знов забирали.
Та все ж велося так поміж людом,
Пряли і шили на те, що буде.
Щоб мали діти, батьки і внуки,
Все щось творили мисткині руки
З долі мережками та рушниками.
Творчість та світла поза віками.
Friday, December 17, 2010
Моя стихія
Повітря і простір – стихія моя.
Тут вітер, і сонце, і спів солов’я,
Дзюрчання струмочка і шум верховіття,
Ромашковий цвіт і акацій суцвіття.
До простору й руху душа моя звична.
Натхнення дає ця природа велична.
Тут вітер, і сонце, і спів солов’я,
Дзюрчання струмочка і шум верховіття,
Ромашковий цвіт і акацій суцвіття.
До простору й руху душа моя звична.
Натхнення дає ця природа велична.
Thursday, December 16, 2010
Сільська красуня
Хтось тихо скаже: горда Клеопатра,
На все село вона царівна й – годі!
А ця красуня гуску зранку патра
І цілий день працює на городі.
Щось порає, сапає, порядкує,
Дітей і мужа кличе в допомогу.
Там кожному щоденно «по рядку» є.
До вечора – ледь чує свої ноги.
А ще вечеря, бесіда і жарти.
Без них життя було б того не варте.
Усміхнена, теплом уся іскриться.
Господарка життя свого – цариця!
На все село вона царівна й – годі!
А ця красуня гуску зранку патра
І цілий день працює на городі.
Щось порає, сапає, порядкує,
Дітей і мужа кличе в допомогу.
Там кожному щоденно «по рядку» є.
До вечора – ледь чує свої ноги.
А ще вечеря, бесіда і жарти.
Без них життя було б того не варте.
Усміхнена, теплом уся іскриться.
Господарка життя свого – цариця!
Wednesday, December 15, 2010
Про сумління
Як очищати плями на сумлінні?
Молінням.
Як чистим нам сумління залишити?
Не грішити.
Сказати легше, ніж здійснити намір.
Щоденні справи, рух, розмови, гамір,
Або хвилини заздрощів чи ліні –
Й нові гріхи гризуть моє сумління.
Молінням.
Як чистим нам сумління залишити?
Не грішити.
Сказати легше, ніж здійснити намір.
Щоденні справи, рух, розмови, гамір,
Або хвилини заздрощів чи ліні –
Й нові гріхи гризуть моє сумління.
Tuesday, December 14, 2010
Диваки-чоловіки
Чоловіки усі такі логічні.
Проблеми часто мучать їх сторічні.
А кинуть оком на жіночу вроду –
Як хаос їм розбаламутить воду.
Проблеми часто мучать їх сторічні.
А кинуть оком на жіночу вроду –
Як хаос їм розбаламутить воду.
Monday, December 13, 2010
Ранить слово
Гордо тримаєш голову,
Плечі – вперед і вище.
Чуєш слова – як олово,
Б’ють, мов ревнивий вітрище.
Душу відкрила тремтливу,
Наче для музики ліру.
Слово несправедливе
Світлу затьмарює віру.
Плечі – вперед і вище.
Чуєш слова – як олово,
Б’ють, мов ревнивий вітрище.
Душу відкрила тремтливу,
Наче для музики ліру.
Слово несправедливе
Світлу затьмарює віру.
Sunday, December 12, 2010
Незмірима Вічність
Як виглядає Вічність?
Куля, тареля чи чаша?
Часу шановна Величність,
Спільна майбутність наша.
Вік – це сто літ, а Вічне?
Скільки відтинків сферичних?
Вічність для нас незмірима
Перед її дверима.
Куля, тареля чи чаша?
Часу шановна Величність,
Спільна майбутність наша.
Вік – це сто літ, а Вічне?
Скільки відтинків сферичних?
Вічність для нас незмірима
Перед її дверима.
Saturday, December 11, 2010
Гіркота слави
Слава гірчить плітками,
Заздістю і насмішками.
Та ще – золотими клітками
І лакейськими манишками.
Заздістю і насмішками.
Та ще – золотими клітками
І лакейськими манишками.
Friday, December 10, 2010
Запитай
Небо – чуже чи рідне?
Щастя – багате чи бідне?
Радість – це будні чи свята?
Запитай у мами чи в тата.
Щастя – багате чи бідне?
Радість – це будні чи свята?
Запитай у мами чи в тата.
Thursday, December 9, 2010
Грудневий день
Колючий сивий відчайдушний вітер,
Згинає і ламає сонні віти.
Гілля тріщить, ламається, звисає.
Вітрище лютий по садах гасає.
Згинає і ламає сонні віти.
Гілля тріщить, ламається, звисає.
Вітрище лютий по садах гасає.
Wednesday, December 8, 2010
Що сталося?
Що ж сталося?
Комусь таки дрімалося,
А іншому – крутилося,
Упало і розбилося.
Чи справді, чи наснилося,
Що впало і розбилося?
Та ні, лиш зачепилося.
Що спало, те збудилося.
Комусь таки дрімалося,
А іншому – крутилося,
Упало і розбилося.
Чи справді, чи наснилося,
Що впало і розбилося?
Та ні, лиш зачепилося.
Що спало, те збудилося.
Tuesday, December 7, 2010
«Кучерява Катерина»
«Кучерява Катерина
Чіплялася до Мартина...»
Про Катрусю і Мартина
Знає кожна в нас дитина.
Це ж котрий такий Мартин?
Він зламав Катрусі тин?
Хто ж до кого тут чіплявся
Так, що в Катрі тин зламався?
Чіплялася до Мартина...»
Про Катрусю і Мартина
Знає кожна в нас дитина.
Це ж котрий такий Мартин?
Він зламав Катрусі тин?
Хто ж до кого тут чіплявся
Так, що в Катрі тин зламався?
Monday, December 6, 2010
Веснянка взимку
Приходить музика до мене
Весняним відблиском октав.
Смарагдова, а чи зелена,
Чи синя, як глибокий став.
Приходить музика весела,
Дарунком щирим світлих нот,
Така, як з-під дощів веселка,
Що влітку йде в небес вікно.
Звучить мелодія знайома,
З якою скрізь ми, наче вдома.
Весняночка барвиста лине.
Хоч завтра – свято Катерини.
Весняним відблиском октав.
Смарагдова, а чи зелена,
Чи синя, як глибокий став.
Приходить музика весела,
Дарунком щирим світлих нот,
Така, як з-під дощів веселка,
Що влітку йде в небес вікно.
Звучить мелодія знайома,
З якою скрізь ми, наче вдома.
Весняночка барвиста лине.
Хоч завтра – свято Катерини.
Sunday, December 5, 2010
Чужі листи
Хтось приносить чужі нам листи.
Ми не знаєм, кому їх нести.
Десять літ, як людини немає,
А листи її все ще шукають.
Ми не знаєм, кому їх нести.
Десять літ, як людини немає,
А листи її все ще шукають.
Saturday, December 4, 2010
Friday, December 3, 2010
Що я маю
Очі маю, дивлюся, а чи бачу, що є насправді?
Руки маю, роблю щось, а чи те роблю, що потрібно?
Ноги маю, іду десь, а чи люди ході моїй раді?
Мізки маю, гадаю: чим ми з вами подібні?
Руки маю, роблю щось, а чи те роблю, що потрібно?
Ноги маю, іду десь, а чи люди ході моїй раді?
Мізки маю, гадаю: чим ми з вами подібні?
Thursday, December 2, 2010
Про біль совісті
Дай, Боже, серцю більше доброти,
Від заздрощів і сварок захисти,
Торкнись душі і стримай від гріха.
Нехай біль совісті нарешті затиха.
Від заздрощів і сварок захисти,
Торкнись душі і стримай від гріха.
Нехай біль совісті нарешті затиха.
Wednesday, December 1, 2010
Шукаймо в собі
Як захиститися від зла і люті?
Ми часто до нікчемностей прикуті.
Ніяк не знайдемо в собі своєї волі,
А просимо згори для себе долі.
Дається нам, а сіється в світи,
Бо даного не вмієм берегти.
Ми часто до нікчемностей прикуті.
Ніяк не знайдемо в собі своєї волі,
А просимо згори для себе долі.
Дається нам, а сіється в світи,
Бо даного не вмієм берегти.
Tuesday, November 30, 2010
Квітка з інею
Мороз на шибі дивну квітку
Мені на втіху рано виткав.
Коли ж торкнусь до її стану
Чарівна квіточка розтане.
Мені на втіху рано виткав.
Коли ж торкнусь до її стану
Чарівна квіточка розтане.
Monday, November 29, 2010
У теплій хаті
Надворі стрімкий вітрище
Гуде, шаленіє, свище,
З глухим небезпечним ревом
Гойдає і ломить дерева.
Так добре у теплій хаті
Вгорнутись у сни волохаті
І хай пропливає нічка,
Як відеофільму стрічка.
Гуде, шаленіє, свище,
З глухим небезпечним ревом
Гойдає і ломить дерева.
Так добре у теплій хаті
Вгорнутись у сни волохаті
І хай пропливає нічка,
Як відеофільму стрічка.
Sunday, November 28, 2010
Йдемо в зиму
Сніги, сніги. Сумний пейзаж.
Зникає осені міраж.
Вкриває льодом береги.
Всі кольори змели сніги.
Зникає осені міраж.
Вкриває льодом береги.
Всі кольори змели сніги.
Saturday, November 27, 2010
Friday, November 26, 2010
Народження сина
Несіть у світ широкий
Найкращу із новин:
Вродився нам нівроку
Веселий, гарний син.
Не стіг соломи з поля,
Не ласку від царів,
Дала матусі доля
Найкращий із дарів.
Найкращу із новин:
Вродився нам нівроку
Веселий, гарний син.
Не стіг соломи з поля,
Не ласку від царів,
Дала матусі доля
Найкращий із дарів.
Thursday, November 25, 2010
Що навколо мене?
Навколо все моє і не моє.
Усе, що маю, Бог мені дає.
Комусь це все належало до мене:
Блакитне небо і трава зелена,
Дороги і дерева, і цей дім
(Була до мене господиня в нім),
Слова чиїсь, і погляди, і речі,
І одяг той, що я кладу на плечі.
Хтось має ще багатство, а чи славу –
Те, кажуть, нам приходить від лукавого.
За кожний день мого життя земного
Я дякую Творцю моєму – Богу,
Єдиному, що дав нас цій землі,
Щоб ми, такі безсилі і малі,
Допомогли Йому творить красу,
І в цьому нашої появи суть.
Усе, що маю, Бог мені дає.
Комусь це все належало до мене:
Блакитне небо і трава зелена,
Дороги і дерева, і цей дім
(Була до мене господиня в нім),
Слова чиїсь, і погляди, і речі,
І одяг той, що я кладу на плечі.
Хтось має ще багатство, а чи славу –
Те, кажуть, нам приходить від лукавого.
За кожний день мого життя земного
Я дякую Творцю моєму – Богу,
Єдиному, що дав нас цій землі,
Щоб ми, такі безсилі і малі,
Допомогли Йому творить красу,
І в цьому нашої появи суть.
Wednesday, November 24, 2010
У вирі пристрастей
Любов і гнів – усе переплелося,
Нуртується, як навесні струмки.
Вир почуттів, хоч сивина в волоссі
Й зозуля не рахує нам роки.
Чому ж з любові – гнів?
Задля яких вогнів?
Щоб з гніву корогов
Ще прибула любов.
Нуртується, як навесні струмки.
Вир почуттів, хоч сивина в волоссі
Й зозуля не рахує нам роки.
Чому ж з любові – гнів?
Задля яких вогнів?
Щоб з гніву корогов
Ще прибула любов.
Tuesday, November 23, 2010
Уві сні
Напоєна осені чистим вином.
Заснула земля світлим, трепетним сном.
Не чує, як вітер жене сніговії.
У сні її гріють весняні надії.
Заснула земля світлим, трепетним сном.
Не чує, як вітер жене сніговії.
У сні її гріють весняні надії.
Monday, November 22, 2010
Затуманена старість
З людьми трапляються якісь предивні речі:
Душа іще живих – вже в порожнечі.
Таки ж він поряд з нами, при столі,
А розум, почуття його – в імлі.
Не догукатися до розуму людини.
Говорить, діє, бавиться – дитинно.
Нічого не кажіть і не питайте.
За душу цю моліться, співчувайте.
Душа іще живих – вже в порожнечі.
Таки ж він поряд з нами, при столі,
А розум, почуття його – в імлі.
Не догукатися до розуму людини.
Говорить, діє, бавиться – дитинно.
Нічого не кажіть і не питайте.
За душу цю моліться, співчувайте.
Sunday, November 21, 2010
Про втрати
Така болюча кожна втрата,
Та час приходить помирати.
Нехай же цей скорботний час
Ще довго обминає нас.
Та час приходить помирати.
Нехай же цей скорботний час
Ще довго обминає нас.
Saturday, November 20, 2010
Чекання весни
Приходять дні осінні сірі,
Дощі, а далі вже сніги.
Та я весні-красуні вірю,
Що вступить в часу береги.
Дощі, а далі вже сніги.
Та я весні-красуні вірю,
Що вступить в часу береги.
Friday, November 19, 2010
Thursday, November 18, 2010
Перший сніг
Сніжок упав, мов аркуш білий.
День розпочався запізнілий.
Що ми напишемо нового,
Людського, щирого, земного,
На цьому чистому аркуші,
Щоб збадьорити словом душі?
День розпочався запізнілий.
Що ми напишемо нового,
Людського, щирого, земного,
На цьому чистому аркуші,
Щоб збадьорити словом душі?
Wednesday, November 17, 2010
Не осуди
Терплячим будь, когось не осуди,
Бо прийдуть тінню осуду сліди
Й тебе накриють сірим каяттям.
Не осуди, не псуй собі життя.
Бо прийдуть тінню осуду сліди
Й тебе накриють сірим каяттям.
Не осуди, не псуй собі життя.
Tuesday, November 16, 2010
Молитва
Навколо світ – прекрасний, чистий.
Калина хвалиться намистом.
Церковний дзвін співає срібно.
Хмаринки, ангелам подібні.
Молитву Богові несу
За всю, Ним створену, красу.
Калина хвалиться намистом.
Церковний дзвін співає срібно.
Хмаринки, ангелам подібні.
Молитву Богові несу
За всю, Ним створену, красу.
Monday, November 15, 2010
Добре слово
Промови, заклики – слова,
Все крутяться в параднім герці.
Та добрим серед них бува
Лиш слово, зроджене у серці.
Все крутяться в параднім герці.
Та добрим серед них бува
Лиш слово, зроджене у серці.
Sunday, November 14, 2010
Теплі мрії
Під звуки сонного дощу
У мрії літні полечу.
В уяві світло й непомітно
Троянди й сальвії розквітнуть.
У мрії літні полечу.
В уяві світло й непомітно
Троянди й сальвії розквітнуть.
Saturday, November 13, 2010
Молися за загублені душі
Десь манівцями та чагарниками
Душі загублені блудять роками.
Ти за ті душі частіше молись,
Щоб знайшли спокій нарешті колись...
Душі загублені блудять роками.
Ти за ті душі частіше молись,
Щоб знайшли спокій нарешті колись...
Friday, November 12, 2010
Де Ельдорадо?
Краще не питай поради,
Як прийти до Ельдорадо.
Мандри щастя не несуть,
Бо в душі багатства суть.
Як прийти до Ельдорадо.
Мандри щастя не несуть,
Бо в душі багатства суть.
Thursday, November 11, 2010
Даремні сподівання грішника
Збирався знов, як звісно, з понеділка
Вже не грішити і по правді жити.
Але якась під ноги впала гілка,
Така, що зачепилась за гомілку.
Вже не грішити, не збрехати гірко,
Таке, немов кожух ведмедю шити.
Не легко йти, за гріх не зачепитися,
В четвер гіркого з чвертки не напитися.
Вже не грішити і по правді жити.
Але якась під ноги впала гілка,
Така, що зачепилась за гомілку.
Вже не грішити, не збрехати гірко,
Таке, немов кожух ведмедю шити.
Не легко йти, за гріх не зачепитися,
В четвер гіркого з чвертки не напитися.
Wednesday, November 10, 2010
Легенда про Павука-охоронця
Ховались Йосип і Марія
Від злісних ворогів Христа.
Дала їм прихисток-надію
Печера тиха і проста.
Не віднайшли святе Дитятко.
Сховав Його від хижих рук,
Заплутав вхід в печеру-хатку
Звичайний трудівник – павук.
Від злісних ворогів Христа.
Дала їм прихисток-надію
Печера тиха і проста.
Не віднайшли святе Дитятко.
Сховав Його від хижих рук,
Заплутав вхід в печеру-хатку
Звичайний трудівник – павук.
Tuesday, November 9, 2010
Приходить зима
Холодні осінні зорі
Тремтять у небеснім просторі.
Вже завтра хмарини прилинуть,
Сховають ці дальні перлини.
Осядуть сніги на поля,
Засне благодатна земля.
Тремтять у небеснім просторі.
Вже завтра хмарини прилинуть,
Сховають ці дальні перлини.
Осядуть сніги на поля,
Засне благодатна земля.
Monday, November 8, 2010
Пізня осінь
Земля зітхає, зморена дощем.
У серці залягає тихий щем.
Вже в ніч приходять крадькома морози.
За літом осінь проливає сльози.
У серці залягає тихий щем.
Вже в ніч приходять крадькома морози.
За літом осінь проливає сльози.
Sunday, November 7, 2010
Жага влади
На все готові егоїсти,
Аби лише на трон їм сісти:
Купити душу і продати,
Чи хабара узяти й дати,
Чим ближче до «корони»-дати,
Тим більше рвуться по мандати.
Аби лише на трон їм сісти:
Купити душу і продати,
Чи хабара узяти й дати,
Чим ближче до «корони»-дати,
Тим більше рвуться по мандати.
Saturday, November 6, 2010
Ліхтарі під вітром
В нічній, розбурханій порі
Гойдає вітер ліхтарі.
Немов ворушиться земля,
Тривогу в душу поселя:
Острах з’являється: боюсь,
Що це нещадний землетрус.
Чи поспішати через втому
У рідні стіни свого дому?
Ні, ще постою, хай вгорі
Гойдає вітер ліхтарі.
Гойдає вітер ліхтарі.
Немов ворушиться земля,
Тривогу в душу поселя:
Острах з’являється: боюсь,
Що це нещадний землетрус.
Чи поспішати через втому
У рідні стіни свого дому?
Ні, ще постою, хай вгорі
Гойдає вітер ліхтарі.
Friday, November 5, 2010
Калинова віра
В снігах, зимової пори
Калина вірою горить:
Що прийде радісна весна
І пишно зацвіте вона.
Калина вірою горить:
Що прийде радісна весна
І пишно зацвіте вона.
Thursday, November 4, 2010
Перезимуємо!
Вже осінь ронить тихі сльози.
Міняє вітер кольори.
Вночі вкрадаються морози,
Все йде до зимної пори.
Добре, як є в нас тепла хата,
Рідні близенької багато,
Перезимуємо гуртом.
Нам не страшний зими фантом.
Міняє вітер кольори.
Вночі вкрадаються морози,
Все йде до зимної пори.
Добре, як є в нас тепла хата,
Рідні близенької багато,
Перезимуємо гуртом.
Нам не страшний зими фантом.
Wednesday, November 3, 2010
Лінива ніч
Задовга ніченька. Не спиться.
До праці тягнеться правиця.
За нею в пару прийде ліва.
Нехай і довга ніч лінива,
Та можна вишити малюнок,
Комусь на світлий подарунок.
До праці тягнеться правиця.
За нею в пару прийде ліва.
Нехай і довга ніч лінива,
Та можна вишити малюнок,
Комусь на світлий подарунок.
Tuesday, November 2, 2010
Про Настю і нас
Казала Настя: як удасться!
Таке і в нас є: якось буде!
Аби минули нас напасті,
Та щоб жили ми тут, як люди...
Таке і в нас є: якось буде!
Аби минули нас напасті,
Та щоб жили ми тут, як люди...
Monday, November 1, 2010
Не хочу старості душі
Чи це хвороба – мої вірші?
Які з них – кращі, а чи гірші?
Яка в творінні їх надія?
Та, що душа відмолодіє.
Не хочу старості душі.
До рими юної спішім!
Які з них – кращі, а чи гірші?
Яка в творінні їх надія?
Та, що душа відмолодіє.
Не хочу старості душі.
До рими юної спішім!
Sunday, October 31, 2010
Чекаю ранку
Хто заховав від сонечка ключі?
Так темно і незатишно вночі.
Чекаю, коли прийде людям ранок.
І знайде ключ, захований в серпанок.
Так темно і незатишно вночі.
Чекаю, коли прийде людям ранок.
І знайде ключ, захований в серпанок.
Saturday, October 30, 2010
Журливо
Журба журила журавлино.
Жмутками жаль жертовно линув.
Жовтаво жухло все навколо:
Замкнула осінь року коло.
Жмутками жаль жертовно линув.
Жовтаво жухло все навколо:
Замкнула осінь року коло.
Friday, October 29, 2010
Thursday, October 28, 2010
Осіння ніч
Надворі стрімкий вітрище
Гуде, шаленіє, свище,
З глухим небезпечним ревом
Гойдає і ломить дерева.
Так добре у теплій хаті
Вгорнутись у сни волохаті
І хай пропливає нічка,
Як відеофільму стрічка.
Гуде, шаленіє, свище,
З глухим небезпечним ревом
Гойдає і ломить дерева.
Так добре у теплій хаті
Вгорнутись у сни волохаті
І хай пропливає нічка,
Як відеофільму стрічка.
Wednesday, October 27, 2010
Словом теплим
Позбираю на зорі
Стоси снів, бажань і мрій.
Все, що для людей приємне,
І відоме, і таємне,
Словом теплим розпишу
І на згадку залишу
Тим, хто любить, як і я,
Ніжну пісню солов’я,
Цвіт калини у діброві,
Щиру усмішку у слові.
Стоси снів, бажань і мрій.
Все, що для людей приємне,
І відоме, і таємне,
Словом теплим розпишу
І на згадку залишу
Тим, хто любить, як і я,
Ніжну пісню солов’я,
Цвіт калини у діброві,
Щиру усмішку у слові.
Tuesday, October 26, 2010
Нічний дзвінок
Нічний дзвінок по телефону
Розбудить нагло тишу сонну.
Хтось помилково чи для жарту
Порушив сну мінливу карту.
Тепер розгадуй, хто то був,
Хто чемні правила забув.
Не так у тому завинив,
Що серед ночі подзвонив,
А тим, що не сказав ні слова.
Фігура ця дурноголова
Таки молитви потребує,
Тому, що сон мені грабує.
Розбудить нагло тишу сонну.
Хтось помилково чи для жарту
Порушив сну мінливу карту.
Тепер розгадуй, хто то був,
Хто чемні правила забув.
Не так у тому завинив,
Що серед ночі подзвонив,
А тим, що не сказав ні слова.
Фігура ця дурноголова
Таки молитви потребує,
Тому, що сон мені грабує.
Monday, October 25, 2010
Ранок мрії
Ще сонна мрія дихає, зітхає.
Її прощанням ніч приколихає.
У напівсні фантазія живе,
Нарешті збудиться, повстане, оживе.
Назустріч сонцю випустить надію.
Навколо світ пробуджений радіє.
Початок ранку йде у білий день.
Виходить мрія з миром до людей.
Її прощанням ніч приколихає.
У напівсні фантазія живе,
Нарешті збудиться, повстане, оживе.
Назустріч сонцю випустить надію.
Навколо світ пробуджений радіє.
Початок ранку йде у білий день.
Виходить мрія з миром до людей.
Sunday, October 24, 2010
Ключі зими
За вікном калина віти похилила.
Кетяги червоні гнуться до землі.
Осінь жовтокоса світ черлено вкрила.
Ждуть пташок угості ягідки малі.
Ночі йдуть нестримно, довші й холодніші
Заморозки в північ, падають дощі...
Сховане тепло десь у незнаній ніші.
Вже зима до влади віднайшла ключі.
Кетяги червоні гнуться до землі.
Осінь жовтокоса світ черлено вкрила.
Ждуть пташок угості ягідки малі.
Ночі йдуть нестримно, довші й холодніші
Заморозки в північ, падають дощі...
Сховане тепло десь у незнаній ніші.
Вже зима до влади віднайшла ключі.
Saturday, October 23, 2010
Початок старості
Сіє осінь сивину на скроні,
Золотить листки дерев у кроні.
З вітром ця краса вже облітає,
Нас з початком старості вітає.
Золотить листки дерев у кроні.
З вітром ця краса вже облітає,
Нас з початком старості вітає.
Friday, October 22, 2010
Осіння пора
Пора цвітіння хризантем,
Весіль осінняя пора,
Пора розмов, статечних тем
Про рівень щастя і добра.
Весіль осінняя пора,
Пора розмов, статечних тем
Про рівень щастя і добра.
Thursday, October 21, 2010
Ідуть зміни
Золотом малює осінь листя.
Дні такі бентежні, урочисті
Кидають на землю світлу тінь.
Все закономірно на планеті
Йде в своїй щорічній естафеті –
Зміна трав і зміна поколінь.
Дні такі бентежні, урочисті
Кидають на землю світлу тінь.
Все закономірно на планеті
Йде в своїй щорічній естафеті –
Зміна трав і зміна поколінь.
Wednesday, October 20, 2010
Де пташиний рай?
Така незвична неприродна тиша,
Не чути щебету веселих ластів’ят.
Вітрець пір’їну на гнізді колише,
Як стан без нот, дроти сумні стоять.
Вже підросли пташата й полетіли,
За сотні миль в чужий простують край,
Тепло шукати для малого тіла.
Чи ж є у світі десь пташиний рай?
Не чути щебету веселих ластів’ят.
Вітрець пір’їну на гнізді колише,
Як стан без нот, дроти сумні стоять.
Вже підросли пташата й полетіли,
За сотні миль в чужий простують край,
Тепло шукати для малого тіла.
Чи ж є у світі десь пташиний рай?
Tuesday, October 19, 2010
Виміри
Милі, акри, фунти, інчі, -
Вчу я виміри, ці й інші..
Пінти, унції й галони
Мають тут свої закони.
Фаренгейта тут шанують,
З ним літують і зимують.
Коли слухаєш прогноз,
То вважай, коли мороз.
Це не нуль, а тридцять два,
Ось коли мороз бува.
Всюди мірка особлива:
Кени мають тут для пива,
Капи - для води і моні,
Кар - для сина чи для доні.
Вчу я виміри, ці й інші..
Пінти, унції й галони
Мають тут свої закони.
Фаренгейта тут шанують,
З ним літують і зимують.
Коли слухаєш прогноз,
То вважай, коли мороз.
Це не нуль, а тридцять два,
Ось коли мороз бува.
Всюди мірка особлива:
Кени мають тут для пива,
Капи - для води і моні,
Кар - для сина чи для доні.
Monday, October 18, 2010
Злість
У душу йде колючий гість:
Моя нестримна дика злість.
Усе згинає косо-криво,
Бо щось було несправедливе,
А я поправити не в силі,
Гризу від злості губи білі.
Колючий гостю, проминай.
У злі моїм – моя вина.
Не навчене чуття моє
Життя сприймати так, як є.
Моя нестримна дика злість.
Усе згинає косо-криво,
Бо щось було несправедливе,
А я поправити не в силі,
Гризу від злості губи білі.
Колючий гостю, проминай.
У злі моїм – моя вина.
Не навчене чуття моє
Життя сприймати так, як є.
Sunday, October 17, 2010
Про іскру Божу
Кожній звичайній людині
Даний для неї лиш знак,
Щось вона має єдине.
А розпізнати те як?
Кожен шукає дорогу,
Часто марнуючи дні,
Та без Його допомоги
Хто зна, чи знайде, чи ні.
Більш це не дано нікому.
Мусиш знаходити сам
Стежку від отчого дому,
Слово відкритим устам,
Справу для розуму й тіла,
Щоб то було щось твоє,
Щоби душа ним горіла
В тім, що Господь нам дає, –
Вміння щось мудре творити,
Людям і рідній землі.
Люди, як метеорити,
Світять і гаснуть в імлі.
Даний для неї лиш знак,
Щось вона має єдине.
А розпізнати те як?
Кожен шукає дорогу,
Часто марнуючи дні,
Та без Його допомоги
Хто зна, чи знайде, чи ні.
Більш це не дано нікому.
Мусиш знаходити сам
Стежку від отчого дому,
Слово відкритим устам,
Справу для розуму й тіла,
Щоб то було щось твоє,
Щоби душа ним горіла
В тім, що Господь нам дає, –
Вміння щось мудре творити,
Людям і рідній землі.
Люди, як метеорити,
Світять і гаснуть в імлі.
Saturday, October 16, 2010
Не будіть спогадів
Не летіть бездумно у минуле,
Де кохання перше, що заснуло.
Не будіть його ні словом, ні бажанням.
Довга відстань та: між першим і останнім.
Поміж ними старість пролягла,
Зморшки й сивина біля чола.
Де кохання перше, що заснуло.
Не будіть його ні словом, ні бажанням.
Довга відстань та: між першим і останнім.
Поміж ними старість пролягла,
Зморшки й сивина біля чола.
Friday, October 15, 2010
Із чарів ніші накрапають вірші
Пишуться знов живі рядочки-вірші,
Про все, про світ, про себе і про інших,
Про те, що важче нам із кожним роком
Відмолодитись ніби ненароком,
Правдиві мислі словом «віщувати»,
Себе в польоті птахом відчувати.
Але з душі, з таїн і чарів ніші,
Нотками-сріблом накрапають вірші.
Про все, про світ, про себе і про інших,
Про те, що важче нам із кожним роком
Відмолодитись ніби ненароком,
Правдиві мислі словом «віщувати»,
Себе в польоті птахом відчувати.
Але з душі, з таїн і чарів ніші,
Нотками-сріблом накрапають вірші.
Thursday, October 14, 2010
Нам зорано на зиму
Сняться ночі під зорями
Й солов’їні пісні.
Вже на зиму нам зорано,
В сиві, пасмурні дні.
А таки з тим не мириться
Молода ще душа.
Хоч би навіть на милицяхВ юний рай поспіша.
Й солов’їні пісні.
Вже на зиму нам зорано,
В сиві, пасмурні дні.
А таки з тим не мириться
Молода ще душа.
Хоч би навіть на милицяхВ юний рай поспіша.
Wednesday, October 13, 2010
Про старі і нові фільми
Ми буваємо голодні
На ті фільми старомодні,
Бо криваві ці, нові,
Роблять «вавку» в голові.
На ті фільми старомодні,
Бо криваві ці, нові,
Роблять «вавку» в голові.
Tuesday, October 12, 2010
Посеред вівторка
Ну от і вівторок мені Бог послав.
І стільки на нього зібралося справ,
Що зранку уже починаю крутитись,
Щоб в планах на день хоча б не заблудитись.
І стільки на нього зібралося справ,
Що зранку уже починаю крутитись,
Щоб в планах на день хоча б не заблудитись.
Monday, October 11, 2010
Від понеділка
Почався понеділок.
Поставити дві крапки?
А далі хай всі дні
Стають на задні лапки?
Служіть мені всі тижня дні!
Дарма, чи спека, а чи сніг!
Поставити дві крапки?
А далі хай всі дні
Стають на задні лапки?
Служіть мені всі тижня дні!
Дарма, чи спека, а чи сніг!
Sunday, October 10, 2010
Сни і осінь
Восени яскраві сни
Нам приходять із весни.
І такі вони веселі,
Наче диво-каруселі.
Тепло, весело і молодо
Сни приходять замість холоду.
Нам приходять із весни.
І такі вони веселі,
Наче диво-каруселі.
Тепло, весело і молодо
Сни приходять замість холоду.
Saturday, October 9, 2010
Мокрий пень
Марудний, клопітливий день.
Не зацвіте сьогодні пень,
Бо завмирає все старе.
Осінь дощем пеньок пере,
Вітер змітає з нього листя,
Щоб він під сніг прибрався чисто.
Не зацвіте сьогодні пень,
Бо завмирає все старе.
Осінь дощем пеньок пере,
Вітер змітає з нього листя,
Щоб він під сніг прибрався чисто.
Friday, October 8, 2010
Сосна біля вікна
Велична сосонка зелена
Хитає вітами до мене,
Все заглядає у віконце,
Чи дощ іде, чи світить сонце.
До неба простягає віти.
Між ними шаленіє вітер.
Люблю її гілля зелене,
Немов вона зросла для мене.
Хитає вітами до мене,
Все заглядає у віконце,
Чи дощ іде, чи світить сонце.
До неба простягає віти.
Між ними шаленіє вітер.
Люблю її гілля зелене,
Немов вона зросла для мене.
Thursday, October 7, 2010
Бузина
Бузина ти моя, бузина.
Чи ще хтось пам’ятає, чи зна,
Як ми ягідки пізні збирали,
Темний сік з них собі добували,
Щоб спідничку могла фарбувати
Синім соком опівночі мати,
Щоб штанці-дерунці полотняні
Чорно зблиснули в сонечку раннім...
Чи ще хтось пам’ятає, чи зна,
Як ми ягідки пізні збирали,
Темний сік з них собі добували,
Щоб спідничку могла фарбувати
Синім соком опівночі мати,
Щоб штанці-дерунці полотняні
Чорно зблиснули в сонечку раннім...
Wednesday, October 6, 2010
Про амеб
У чому радощі амеби?
Щоб розділитись, якщо треба.
З одної – дві, із двох – чотири.
І вже амеб тих сотні виром.
Нуртують простаки зелені,
Незнищимі, непотопленні.
Здається, ніби без пуття,
А це також – земне життя.
Щоб розділитись, якщо треба.
З одної – дві, із двох – чотири.
І вже амеб тих сотні виром.
Нуртують простаки зелені,
Незнищимі, непотопленні.
Здається, ніби без пуття,
А це також – земне життя.
Tuesday, October 5, 2010
Бажання
Що хочу? В небі журавля,
А чи синицю в жмені?
Все, що мені дає земля,
Все, що від тата й нені.
Річки, ліси, шляхи, поля
Та ще й луги зелені.
Найбільше волі хочу всім,
Щоб був у затишку мій дім,
Щоб був у небі кожен птах.
Нехай пернате все літа.
Мені ж, як музі, що в літах,
Хай Бог дає нові літа...
А чи синицю в жмені?
Все, що мені дає земля,
Все, що від тата й нені.
Річки, ліси, шляхи, поля
Та ще й луги зелені.
Найбільше волі хочу всім,
Щоб був у затишку мій дім,
Щоб був у небі кожен птах.
Нехай пернате все літа.
Мені ж, як музі, що в літах,
Хай Бог дає нові літа...
Monday, October 4, 2010
Осіння колискова
Вітри співають по-осінньому.
Дрімота ловить Мавку тінями.
Та манить шурхотом: «Засни!
Такі тут милі в лісі сни!»
Верхівки сосен в жовтні знову
Гойдають пісню колискову.
Дрімота ловить Мавку тінями.
Та манить шурхотом: «Засни!
Такі тут милі в лісі сни!»
Верхівки сосен в жовтні знову
Гойдають пісню колискову.
Sunday, October 3, 2010
Спогад про вересень
Жовтенькі грушки, яблучка червоні.
До них, вже стиглих, тягнуться долоні.
А там, у полі вже достигли дині.
Цей дивний рай дає Господь людині,
Щоб жити в мирі й злагоді з собою.
Тепер той рай – за даллю голубою...
До них, вже стиглих, тягнуться долоні.
А там, у полі вже достигли дині.
Цей дивний рай дає Господь людині,
Щоб жити в мирі й злагоді з собою.
Тепер той рай – за даллю голубою...
Saturday, October 2, 2010
Посеред клопотів
Коли проблем загострюються риси,
Прийми цей день таким, як є, змирися.
Іти навпроти вітру не берися,
А якщо треба йти, то хоч пригнися.
Не піддавайся злому буревію,
Не затопчи далеку світлу мрію,
Наступний день, що вранці вже замріє,
Поправити ці клопоти зуміє.
Прийми цей день таким, як є, змирися.
Іти навпроти вітру не берися,
А якщо треба йти, то хоч пригнися.
Не піддавайся злому буревію,
Не затопчи далеку світлу мрію,
Наступний день, що вранці вже замріє,
Поправити ці клопоти зуміє.
Friday, October 1, 2010
Осінній дощ
Розляглись, причесані вітрами
Шовковисті, буйнокосі трави.
Миє дощ зелену цю красу.
Небагато в осені часу.
Помилуємося диво-кольорами,
Заховаємося за віконні рами,
Бо холодне дихання зими
Снігом вкриє літа килими.
Шовковисті, буйнокосі трави.
Миє дощ зелену цю красу.
Небагато в осені часу.
Помилуємося диво-кольорами,
Заховаємося за віконні рами,
Бо холодне дихання зими
Снігом вкриє літа килими.
Thursday, September 30, 2010
Гойдання тіней
Гойдає вітер ліхтарі.
Мовчки жартують там, вгорі.
Під ноги кинуть світлотіні,
Мальовані стежки осінні.
Все в русі. Гойданка все рушить,
Чи щось доріжку нам ворушить?
Мовчки жартують там, вгорі.
Під ноги кинуть світлотіні,
Мальовані стежки осінні.
Все в русі. Гойданка все рушить,
Чи щось доріжку нам ворушить?
Wednesday, September 29, 2010
Куди відходить літо...
Було зелене літечко, тепло.
Куди ж воно, чарівне, утекло?
Не віриться, що вчора ще пекло.
Дощами небо в осінь потекло...
Куди ж воно, чарівне, утекло?
Не віриться, що вчора ще пекло.
Дощами небо в осінь потекло...
Tuesday, September 28, 2010
Дарунки літа і осені
В пелюстках повновидих айстр
Зберігається літнє тепло.
А невидимий вмілий майстер
В кольори прикрашає село.
У садах нахиляються віти
Повні яблук, налитих соком.
Білі хмарки ганяє вітер
І шугає між них, наче сокіл.
Сині очі примружує терен,
До шипшини, що вбралась в коралі.
Спориші срібні роси стелять
З прохолодного диво-кришталю.
Мріє ліс у туманів серпанках,
В золотій та черленій хвилях.
Незабутні ці щедрі ранки,
І дарунки осені милі.
Зберігається літнє тепло.
А невидимий вмілий майстер
В кольори прикрашає село.
У садах нахиляються віти
Повні яблук, налитих соком.
Білі хмарки ганяє вітер
І шугає між них, наче сокіл.
Сині очі примружує терен,
До шипшини, що вбралась в коралі.
Спориші срібні роси стелять
З прохолодного диво-кришталю.
Мріє ліс у туманів серпанках,
В золотій та черленій хвилях.
Незабутні ці щедрі ранки,
І дарунки осені милі.
Monday, September 27, 2010
Дівчина
Біжить замріяне дівча.
Це юнка вже, не дитинча.
Хвилює молодості чар,
Сяйна допитливість в очах.
Що то, як мріє молоде!
Для неї грає сонцем день!
Це юнка вже, не дитинча.
Хвилює молодості чар,
Сяйна допитливість в очах.
Що то, як мріє молоде!
Для неї грає сонцем день!
Sunday, September 26, 2010
Мертве дерево
Померло дерево, та ще воно стоїть.
Кора зсувається, мов лицарські доспіхи.
Вже не летять до нього солов’ї
І в тінь його ніхто не йде для втіхи.
Не поїть соками його земля.
Ламає вітер немічне гілля.
Кора зсувається, мов лицарські доспіхи.
Вже не летять до нього солов’ї
І в тінь його ніхто не йде для втіхи.
Не поїть соками його земля.
Ламає вітер немічне гілля.
Saturday, September 25, 2010
Сальвії
Червоні сальвії несуть гарячі свічі,
Немов зібрались на квіткове віче.
Все вгору множать полум’яні квіти,
В яких ховає крила теплий вітер.
Немов зібрались на квіткове віче.
Все вгору множать полум’яні квіти,
В яких ховає крила теплий вітер.
Friday, September 24, 2010
Кому гірше?..
Так добре часом порівняти
Свою притичину з людською.
Та загубила ключ від хати
І сльози котяться рікою.
Комусь зламало дім торнадо,
А залишило – ключ від хати...
Свою притичину з людською.
Та загубила ключ від хати
І сльози котяться рікою.
Комусь зламало дім торнадо,
А залишило – ключ від хати...
Thursday, September 23, 2010
Журба
Журба журила журавлино.
Жмутками жаль жертовно линув.
Жовтаво жухло все навколо:
Замкнула осінь року коло.
Жмутками жаль жертовно линув.
Жовтаво жухло все навколо:
Замкнула осінь року коло.
Wednesday, September 22, 2010
Негода
Рутина руниться у ритмі дня понуро.
Руїнно дощ рихтить під небом хмурим.
Потоки сірі бруд несуть в яри.
Сиди і не висовуйся з нори.
Гризи в куточку надбане за літо.
Суцільний дощ простягся на півсвіту.
Руїнно дощ рихтить під небом хмурим.
Потоки сірі бруд несуть в яри.
Сиди і не висовуйся з нори.
Гризи в куточку надбане за літо.
Суцільний дощ простягся на півсвіту.
Tuesday, September 21, 2010
Було й пішло...
Секунда кожна миттю проминає,
Моє «тепер» під себе підминає.
Не висмикнути із потоку часу
Те, що було й пішло, наче завчасно.
Моє «тепер» під себе підминає.
Не висмикнути із потоку часу
Те, що було й пішло, наче завчасно.
Monday, September 20, 2010
Невдалі жарти
Невдалі жарти, наче хворі зуби,
Ніхто їх не приймає і не любить.
Та ми все пробуємо знову жартувати,
Бо якось треба жити і жувати.
Ніхто їх не приймає і не любить.
Та ми все пробуємо знову жартувати,
Бо якось треба жити і жувати.
Sunday, September 19, 2010
Примари
Впрягає небо в колісницю
Всі блискавки і громовиці,
Серед низьких і темних хмар
Ганяє вітряних примар.
Всі блискавки і громовиці,
Серед низьких і темних хмар
Ганяє вітряних примар.
Saturday, September 18, 2010
Чари
Чорніє ніч. Чаклунські чари
Черкають блискавку об хмари,
Чухмарять крона злі примари,
Дощ чистить сонні тротуари.
Черкають блискавку об хмари,
Чухмарять крона злі примари,
Дощ чистить сонні тротуари.
Friday, September 17, 2010
Вересневі кольори і звуки
Пахнуть чорнобривчики
Літом відцвітаючим,
Айстри – очі осені –
Дивляться на нас.
Дзвоник прокидається,
Школярів вітаючи.
Щебетом заповнений
Знову кожний клаc.
Літом відцвітаючим,
Айстри – очі осені –
Дивляться на нас.
Дзвоник прокидається,
Школярів вітаючи.
Щебетом заповнений
Знову кожний клаc.
Thursday, September 16, 2010
Хміль
В ранковому серпанку
Плететься листя хмелю,
І кошички пухнасті
Гойдає вітерець.
Навпроти новосели
Розсунули фіранки,
Розкрили вікна в щастя
Закоханих сердець.
Плететься листя хмелю,
І кошички пухнасті
Гойдає вітерець.
Навпроти новосели
Розсунули фіранки,
Розкрили вікна в щастя
Закоханих сердець.
Wednesday, September 15, 2010
Виноград
Овальний виноградний світ
Вітає нас із пишних віт.
Оспівуємо цю красу,
Шукаємо, у чому суть:
Смачне із ягідок вино -
Та розум відбира воно.
Вітає нас із пишних віт.
Оспівуємо цю красу,
Шукаємо, у чому суть:
Смачне із ягідок вино -
Та розум відбира воно.
Tuesday, September 14, 2010
Старе і нове
Куди діваються нові і гарні речі?
Старіють і відходять у сміття.
Та світ людей не любить порожнечі.
Нові купують кожухи на плечі,
І різний дріб’язок, потрібний для життя.
Старіють і відходять у сміття.
Та світ людей не любить порожнечі.
Нові купують кожухи на плечі,
І різний дріб’язок, потрібний для життя.
Monday, September 13, 2010
Дощ
Хтось лає дощ, бо день у день іде,
Немає сонця й затишку ніде,
Калюжі скрізь, краплини, як горох.
І що там, кажуть, думає той Бог?
Всміхаюся, бо я його люблю.
Травневий дощ долонями ловлю.
Такий він чистий, теплий, молодий!
Усе ж росте з землиці та з води!
Вже літній дощ намочить сінокіс
Та розчарує косаря до сліз.
На ранок сонце втішить все живе,
Туман над травами розтане, попливе...
Мов вічні чари, літня ця краса
Пишається і славить небеса.
Як вересень дощами моросить,
Не буду й тут пощади я просить.
Так добре вірші плинуть під дощем
І розмивають десь під серцем щем.
А хтось в селі не вибрав картоплі
І розумію я його жалі.
Та літо бабине утішить нас теплом,
Ще світлі дні засяють над селом.
Сльота осіння сіється згори
На голі крона й чорні стовбури.
Дерева сплять і сон їх береже,
Їм літо в пам’яті солодким міражем.
У теплій хаті вигляну з вікна
І Богу дякую за все сповна.
Немає сонця й затишку ніде,
Калюжі скрізь, краплини, як горох.
І що там, кажуть, думає той Бог?
Всміхаюся, бо я його люблю.
Травневий дощ долонями ловлю.
Такий він чистий, теплий, молодий!
Усе ж росте з землиці та з води!
Вже літній дощ намочить сінокіс
Та розчарує косаря до сліз.
На ранок сонце втішить все живе,
Туман над травами розтане, попливе...
Мов вічні чари, літня ця краса
Пишається і славить небеса.
Як вересень дощами моросить,
Не буду й тут пощади я просить.
Так добре вірші плинуть під дощем
І розмивають десь під серцем щем.
А хтось в селі не вибрав картоплі
І розумію я його жалі.
Та літо бабине утішить нас теплом,
Ще світлі дні засяють над селом.
Сльота осіння сіється згори
На голі крона й чорні стовбури.
Дерева сплять і сон їх береже,
Їм літо в пам’яті солодким міражем.
У теплій хаті вигляну з вікна
І Богу дякую за все сповна.
Sunday, September 12, 2010
Негода
Надворі стрімкий вітрище
Гуде, шаленіє, свище,
З глухим небезпечним ревом
Гойдає і ломить дерева.
Так добре у теплій хаті
Вгорнутись у сни волохаті
І хай пропливає нічка,
Як відеофільму стрічка.
Гуде, шаленіє, свище,
З глухим небезпечним ревом
Гойдає і ломить дерева.
Так добре у теплій хаті
Вгорнутись у сни волохаті
І хай пропливає нічка,
Як відеофільму стрічка.
Saturday, September 11, 2010
Однокласниці
Пригадай: бувало, сядем
На траві шкільного саду,
Щоб про все поговорити,
Про зірки й метеорити,
Завірюхи і цунамі,
Про чарівний око-камінь.
Ти – до мене, я – до тебе.
Бо взаємна є потреба
Нам щоденно знову й знову
Присідати на розмову,
Душу в слово перелити,
З подругою поділити.
Прийде пам’ять юних літ –
Звеселить буденний світ.
На траві шкільного саду,
Щоб про все поговорити,
Про зірки й метеорити,
Завірюхи і цунамі,
Про чарівний око-камінь.
Ти – до мене, я – до тебе.
Бо взаємна є потреба
Нам щоденно знову й знову
Присідати на розмову,
Душу в слово перелити,
З подругою поділити.
Прийде пам’ять юних літ –
Звеселить буденний світ.
Friday, September 10, 2010
Запрошення
Заходьте, друзі, сядемо до кави,
Обговорімо всі “поточні” справи,
Порадимося, як нам бути далі,
Які і де натиснути педалі,
Щоб все крутилося в життєвій каруселі.
Збираймося частіш в моїй оселі.
Так добре, друзі, бути поряд з вами,
Щоб “перекинутися” кількома словами,
Пожартувати, юність пригадати,
Зійтися не від дати і до дати,
А в тихий вечір будь-якого дня.
Готова вас сердечно обійняти.
Приходьте, любі, часто у мій дім,
Для кожного є тепле місце в нім.
Чекаю вас поміж гарячих днів,
Спочинемо в розмові “до півнів”.
Обговорімо всі “поточні” справи,
Порадимося, як нам бути далі,
Які і де натиснути педалі,
Щоб все крутилося в життєвій каруселі.
Збираймося частіш в моїй оселі.
Так добре, друзі, бути поряд з вами,
Щоб “перекинутися” кількома словами,
Пожартувати, юність пригадати,
Зійтися не від дати і до дати,
А в тихий вечір будь-якого дня.
Готова вас сердечно обійняти.
Приходьте, любі, часто у мій дім,
Для кожного є тепле місце в нім.
Чекаю вас поміж гарячих днів,
Спочинемо в розмові “до півнів”.
Thursday, September 9, 2010
Радісні клопоти
Прийшов нам радісний четвер.
До діла беремось тепер.
Залагодити торбу справ
Успішний день наш рано встав.
Туди й сюди, і «верхи», й «пішки».
Хоча і втомлені ми трішки,
Та все ж трудились не дарма.
Найбільших клопотів нема.
Вдалося те, що планували.
Скрізь, де нам треба, побували.
До діла беремось тепер.
Залагодити торбу справ
Успішний день наш рано встав.
Туди й сюди, і «верхи», й «пішки».
Хоча і втомлені ми трішки,
Та все ж трудились не дарма.
Найбільших клопотів нема.
Вдалося те, що планували.
Скрізь, де нам треба, побували.
Wednesday, September 8, 2010
Tuesday, September 7, 2010
Радісна зустріч
Любі мої метелики,
Радісно так серед вас!
Дякую долі, що маємо
Спільно проведений час.
Весело з вами зустрітися,
Мчати крило у крило,
В усмішках ваших зігрітися
Над наших мрій джерелом.
Радісно так серед вас!
Дякую долі, що маємо
Спільно проведений час.
Весело з вами зустрітися,
Мчати крило у крило,
В усмішках ваших зігрітися
Над наших мрій джерелом.
Monday, September 6, 2010
Над океаном
На грані фантастики. Високо лину
Понад океаном в мою Україну.
Комфортно сиджу. Вишиваю, як дома,
А бортпровідниця, мов давня знайома,
Всміхається щиро, дає мені соки.
Неначе в готелі, у небі високім.
Народ гомонить. Чую: слово по слову,
Англійську, російську, і мамину мову,
І ще якісь інші, ласкаві і втішні,
Дитяткові мовить поклонниця Крішни.
Я дякую Господу й Діві Марії,
Що врешті збуваються сни мої й мрії.
Понад океаном в мою Україну.
Комфортно сиджу. Вишиваю, як дома,
А бортпровідниця, мов давня знайома,
Всміхається щиро, дає мені соки.
Неначе в готелі, у небі високім.
Народ гомонить. Чую: слово по слову,
Англійську, російську, і мамину мову,
І ще якісь інші, ласкаві і втішні,
Дитяткові мовить поклонниця Крішни.
Я дякую Господу й Діві Марії,
Що врешті збуваються сни мої й мрії.
Sunday, September 5, 2010
Зміна звичок
Непросто змінювати звички,
Забудеш про якісь дрібнички
Щось знов повториш, як раніше, -
Для оправдань шукаєш нішу,
Роботу маєш нелегку –
Ховати шило у мішку.
Забудеш про якісь дрібнички
Щось знов повториш, як раніше, -
Для оправдань шукаєш нішу,
Роботу маєш нелегку –
Ховати шило у мішку.
Saturday, September 4, 2010
Не клич злиднів
Приходять злидні на три дні,
А живуть роками.
Не можемо їх вигребти
Кволими руками.
Не можемо їх вимести
Мітлами удачі.
Не можемо їх винести
На осінні плачі.
А живуть роками.
Не можемо їх вигребти
Кволими руками.
Не можемо їх вимести
Мітлами удачі.
Не можемо їх винести
На осінні плачі.
Friday, September 3, 2010
Засинає зерня
Дихає осінь. Холодний світанок.
Небом червоно займається ранок.
Річка туманами й холодом дихає.
Вітер гілля в тихім сні приколихує.
Спить у ріллі чистим зерням надія.
Десь там, попереду линуть події.
День через день, понад зиму і весну,
Зернятко сонне нарешті воскресне.
З нього зросте золотий диво-колос.
Серпень із літа подасть мені голос.
Небом червоно займається ранок.
Річка туманами й холодом дихає.
Вітер гілля в тихім сні приколихує.
Спить у ріллі чистим зерням надія.
Десь там, попереду линуть події.
День через день, понад зиму і весну,
Зернятко сонне нарешті воскресне.
З нього зросте золотий диво-колос.
Серпень із літа подасть мені голос.
Thursday, September 2, 2010
Wednesday, September 1, 2010
Приходить осінь
Втікає літо. Тихо входить осінь.
Приємно нам від цих її запросин.
Вже наша мрія ніби то збулась,
А дні школярські в юність кличуть нас.
Приємно нам від цих її запросин.
Вже наша мрія ніби то збулась,
А дні школярські в юність кличуть нас.
Monday, August 30, 2010
Завтра до школи
Завтра – вересень. Пахне школою.
Свіжа фарба на зношених партах.
Купи квітів осінніх, і колами
Ходять учні, мов птахи пернаті.
Так приємно згадати хвилини ці,
Завжди радісний, добрий початок.
Хоч буває під червень хоч милиці
Підшукай, щоб лінюхів навчати.
Завтра – вересень. Пахне школою.
Не забути це свято ніколи...
Свіжа фарба на зношених партах.
Купи квітів осінніх, і колами
Ходять учні, мов птахи пернаті.
Так приємно згадати хвилини ці,
Завжди радісний, добрий початок.
Хоч буває під червень хоч милиці
Підшукай, щоб лінюхів навчати.
Завтра – вересень. Пахне школою.
Не забути це свято ніколи...
Sunday, August 29, 2010
Далеко від Батьківщини
Йдуть у вічність недруги і друзі.
Йде у далеч молодості цвіт.
Але пам’ять у тривожній тузі
Все тримає мрії давніх літ.
Що збулося? Що нам не збулося?
Як нам всі роки ці десь жилося
На землі чужій, але привітній?
Там, на нашій Україні рідній,
Зацвітала щовесни калина,
Солов’ї виспівували в літі.
Чи ж то наша без вини провина,
Що ми все блукали в цілім світі?
Чом тепер не летимо до неї
Разом із синами, із ріднею,
На місця омріяні, святі?
Все змінилося у цім житті.
Не знайти дитинства нам сліди.
Не напитись з юності води.
Де втішав нас мами й тата сміх,
Ми тепер чужі серед своїх.
Йде у далеч молодості цвіт.
Але пам’ять у тривожній тузі
Все тримає мрії давніх літ.
Що збулося? Що нам не збулося?
Як нам всі роки ці десь жилося
На землі чужій, але привітній?
Там, на нашій Україні рідній,
Зацвітала щовесни калина,
Солов’ї виспівували в літі.
Чи ж то наша без вини провина,
Що ми все блукали в цілім світі?
Чом тепер не летимо до неї
Разом із синами, із ріднею,
На місця омріяні, святі?
Все змінилося у цім житті.
Не знайти дитинства нам сліди.
Не напитись з юності води.
Де втішав нас мами й тата сміх,
Ми тепер чужі серед своїх.
Saturday, August 28, 2010
Серпневий спогад
Серпневі зорі звабно мерехтять,
Серпневі зорі.
Таке прозоре в юності життя,
Таке прозоре.
Усе здається чистим і святим,
Нехай здається.
Серпневий спогад, у якому ти,
Теплом озветься.
Серпневі зорі.
Таке прозоре в юності життя,
Таке прозоре.
Усе здається чистим і святим,
Нехай здається.
Серпневий спогад, у якому ти,
Теплом озветься.
Friday, August 27, 2010
Вечір
У сонних соснах сонечко осіло.
Спокійний вечір приступа несміло.
Несу на плечах тиху перевтому.
Із поля повертаюся додому.
Спокійний вечір приступа несміло.
Несу на плечах тиху перевтому.
Із поля повертаюся додому.
Thursday, August 26, 2010
На узбережжі
Бунтують сині хвилі в непокорі,
Буває рідко штиль у Чорнім морі.
А люди тішаться на березі піщанім,
Є романтичні зустрічі й прощання,
Їх голоси, закохані, ліричні,
Змивають хвилі, білопінні, вічні.
Буває рідко штиль у Чорнім морі.
А люди тішаться на березі піщанім,
Є романтичні зустрічі й прощання,
Їх голоси, закохані, ліричні,
Змивають хвилі, білопінні, вічні.
Wednesday, August 25, 2010
Голос зі сходу
Приємно чути голос мого сина.
Обізветься – і ближча Україна.
Звучить через ефір веселе слово
Про справи і дороги, про обнови,
Про меду смак, про друзів і знайомих,
Про труднощі на спадах і підйомах.
Чи світ це чує? Хай собі. Я рада,
Що через урагани й зорепади
По телефону чую з України
Бадьорий голос любої дитини.
Обізветься – і ближча Україна.
Звучить через ефір веселе слово
Про справи і дороги, про обнови,
Про меду смак, про друзів і знайомих,
Про труднощі на спадах і підйомах.
Чи світ це чує? Хай собі. Я рада,
Що через урагани й зорепади
По телефону чую з України
Бадьорий голос любої дитини.
Tuesday, August 24, 2010
Творчість
З простої зроблені соломи
Маленькі кошички і гноми,
Квітки, пташки, і навіть капці.
Поезія людської праці.
Маленькі кошички і гноми,
Квітки, пташки, і навіть капці.
Поезія людської праці.
Monday, August 23, 2010
На волі
Далеко живемо від батьківщини.
У кожного свої на те причини.
Вростаємо у грунт на чужині.
Чи станемо «своїми» тут? О ні!
Хоч як тут будеш у життя вростати,
Не зможеш, як «тутешні» люди, стати.
Ти – емігрант. Такий у тебе статус.
До громадянства можеш ти дістатись.
І скажуть: «Громадянином став він.
Прийшов з представників чужих країн».
Де б не трудився ти, щоб заробити центи,
Як би не прагнув мови без акценту,
Чужинцем житимеш, питатимеш у долі:
Чому так дорого заплачено за волю?
У кожного свої на те причини.
Вростаємо у грунт на чужині.
Чи станемо «своїми» тут? О ні!
Хоч як тут будеш у життя вростати,
Не зможеш, як «тутешні» люди, стати.
Ти – емігрант. Такий у тебе статус.
До громадянства можеш ти дістатись.
І скажуть: «Громадянином став він.
Прийшов з представників чужих країн».
Де б не трудився ти, щоб заробити центи,
Як би не прагнув мови без акценту,
Чужинцем житимеш, питатимеш у долі:
Чому так дорого заплачено за волю?
Sunday, August 22, 2010
Незалежність
Святкуємо Вкраїни Незалежність,
А все ж у слові маймо обережність,
Бо ще не все таке вже незалежне,
Ми ще не виграли в цій битві, як належно.
А все ж у слові маймо обережність,
Бо ще не все таке вже незалежне,
Ми ще не виграли в цій битві, як належно.
Saturday, August 21, 2010
Де справедливість?
На сонечку – гарбуз гарячий,
А десь під ним – ховрах незрячий.
Щось на землі, а щось – насподі.
Де справедливість – знати годі.
А десь під ним – ховрах незрячий.
Щось на землі, а щось – насподі.
Де справедливість – знати годі.
Friday, August 20, 2010
Гомін України
Дівчата у стрічках барвистих
Танцюють легко, променисто.
За ними в’ються юнаки,
Мов запорізькі козаки,
Наче метелики, літають,
Химерно в танці присідають,
Втинають неймовірні штуки,
Підхоплюють дівчат на руки,
І крутять у “млиновім колі”,
Вогнисто мчать назустріч долі.
Танцюють легко, променисто.
За ними в’ються юнаки,
Мов запорізькі козаки,
Наче метелики, літають,
Химерно в танці присідають,
Втинають неймовірні штуки,
Підхоплюють дівчат на руки,
І крутять у “млиновім колі”,
Вогнисто мчать назустріч долі.
Thursday, August 19, 2010
Соняшниковий фестиваль
Лавина звуків, тисячі очей,
Калейдоскоп забав, харчів, речей,
Купи, смакуй, приміряй, повтори!
Серпневе сонце припіка згори.
Усі рухливі, гомінкі, веселі.
Дитячий сміх, барвисті каруселі,
Пісні і танці, і на згадку фото!
Хтось відпочине, а комусь – робота!
Розважаться і юні, і бувалі
На цім соняшниковім фестивалі.
Калейдоскоп забав, харчів, речей,
Купи, смакуй, приміряй, повтори!
Серпневе сонце припіка згори.
Усі рухливі, гомінкі, веселі.
Дитячий сміх, барвисті каруселі,
Пісні і танці, і на згадку фото!
Хтось відпочине, а комусь – робота!
Розважаться і юні, і бувалі
На цім соняшниковім фестивалі.
Wednesday, August 18, 2010
На спомин
Вкладаю у життя канву
Події, у яких живу.
Мережку днів кладу у спомин,
Мов сірники за піч на комин.
Колись в самотню тиху ніч
Десяток скалок вкину в піч
І спогадами підпалю,
Зігрію в думці, що люблю.
І прийде в хату щедре літо,
Ласкавим сонечком зігріте,
А з ним всі рідні голоси,
Пісні тривожної краси
Ті, що дзвенять по Україні,
Як ввійде вечір в небо синє.
Події, у яких живу.
Мережку днів кладу у спомин,
Мов сірники за піч на комин.
Колись в самотню тиху ніч
Десяток скалок вкину в піч
І спогадами підпалю,
Зігрію в думці, що люблю.
І прийде в хату щедре літо,
Ласкавим сонечком зігріте,
А з ним всі рідні голоси,
Пісні тривожної краси
Ті, що дзвенять по Україні,
Як ввійде вечір в небо синє.
Tuesday, August 17, 2010
Серпень запрошує
Серпень повнить соком сливи,
Сонцем розпікає ниви,
Всіх запрошує на жнива,
Де громада гомінлива...
Сонцем розпікає ниви,
Всіх запрошує на жнива,
Де громада гомінлива...
Monday, August 16, 2010
Не така
Кажеш: я не така (як хто?)
Не таке я ношу пальто,
Чи не так заплітаю косу?
В чому тих зауважень суть?
Кажеш: я не така (як вона?)
А вона ж яка? Хто те зна?
Бог створив неповторні істоти,
Не осуджуй Його роботи.
Кажеш: я не така (як ти?)
Обійди, облети світи,
Пошукай собі двійника.
Ну, а я проживу й не така.
Не таке я ношу пальто,
Чи не так заплітаю косу?
В чому тих зауважень суть?
Кажеш: я не така (як вона?)
А вона ж яка? Хто те зна?
Бог створив неповторні істоти,
Не осуджуй Його роботи.
Кажеш: я не така (як ти?)
Обійди, облети світи,
Пошукай собі двійника.
Ну, а я проживу й не така.
Sunday, August 15, 2010
Пахощі полину
Полинний дух у пам’яті щось будить,
Таке близьке й тривожне. Чи згадаю?
Мов марево, бредуть навколо люди
І я між них, від спеки знемагаю.
Міцним канатом зв’язані нам руки,
Женуть нас яничари у неволю.
Трава сивіє з горя і розпуки,
Лікує рани бранцям серед поля.
Чи верне хтось до отчого порога?
Чи внуки ці кайдани обминуть?
Століттями веде курна дорога
Туди, де бранці дні неволі жнуть.
Таке близьке й тривожне. Чи згадаю?
Мов марево, бредуть навколо люди
І я між них, від спеки знемагаю.
Міцним канатом зв’язані нам руки,
Женуть нас яничари у неволю.
Трава сивіє з горя і розпуки,
Лікує рани бранцям серед поля.
Чи верне хтось до отчого порога?
Чи внуки ці кайдани обминуть?
Століттями веде курна дорога
Туди, де бранці дні неволі жнуть.
Saturday, August 14, 2010
Субота
Ось субота, як субота.
Господиням є робота.
Ну, а хто в поети пнеться,
Робить те, що заманеться:
Замикається у тиші
І натхненно пише вірші.
Хоч катренчик або два:
Почуття кладе в слова.
Якнайкраще підримує,
Хай цей вірш перезимує,
А тоді вже при нагоді
Зазвучить він «у народі».
Господиням є робота.
Ну, а хто в поети пнеться,
Робить те, що заманеться:
Замикається у тиші
І натхненно пише вірші.
Хоч катренчик або два:
Почуття кладе в слова.
Якнайкраще підримує,
Хай цей вірш перезимує,
А тоді вже при нагоді
Зазвучить він «у народі».
Friday, August 13, 2010
Thursday, August 12, 2010
Вороги
Надія й відчай –вічні вороги.
В ріці життя – два гострих береги.
Плекай надію, відчай відганяй.
І не пливи як-небудь, навмання.
В ріці життя – два гострих береги.
Плекай надію, відчай відганяй.
І не пливи як-небудь, навмання.
Wednesday, August 11, 2010
Прочани
Молімось трепетно земній красі.
Ми тут прочани, світ покинем всі.
Подякуймо Творцю за ці дари,
За сонця світло сяюче згори,
За яблунь цвіт, і усмішку дитини,
За неба синього чаруючі глибини,
За хліб і мову, й молоді літа.
Наш вік земний так швидко відліта...
Ми тут прочани, світ покинем всі.
Подякуймо Творцю за ці дари,
За сонця світло сяюче згори,
За яблунь цвіт, і усмішку дитини,
За неба синього чаруючі глибини,
За хліб і мову, й молоді літа.
Наш вік земний так швидко відліта...
Tuesday, August 10, 2010
Видиме і невидиме
Я б не хотіла бути екстрасенсом.
В секретах доль гребтись немає сенсу,
Бо ще ж тих бід і видимих – моря.
Хай таємниці не мені зорять.
Згоріти можна від людських страждань.
Все в Божій волі і шкода гадань...
В секретах доль гребтись немає сенсу,
Бо ще ж тих бід і видимих – моря.
Хай таємниці не мені зорять.
Згоріти можна від людських страждань.
Все в Божій волі і шкода гадань...
Monday, August 9, 2010
Хто вони, екстрасенси?
Серед речей домашніх і дрібниць
Ховає час багато таємниць.
Та екстрасенсам ніби-то під силу
Здобути таємниці ті з-під пилу.
Цікаві екстрасенси – що за люди?
Неначе знають, що було і буде.
Навіщо Бог таке їм відкриває,
Що іншим таємницею буває?
Ховає час багато таємниць.
Та екстрасенсам ніби-то під силу
Здобути таємниці ті з-під пилу.
Цікаві екстрасенси – що за люди?
Неначе знають, що було і буде.
Навіщо Бог таке їм відкриває,
Що іншим таємницею буває?
Sunday, August 8, 2010
Спас
От і прийшов гарячий, щирий Спас.
Тримайте рукавиці прозапас.
Святіть грушки і яблука, і сливи,
І все, що Бог послав на ваші ниви.
Меди освячені у глеки наливайте,
Хвалу Всевишньому в церквах співайте.
Подякуймо, що знов прийшов до нас
У мирі й тиші цьогорічний Спас.
Тримайте рукавиці прозапас.
Святіть грушки і яблука, і сливи,
І все, що Бог послав на ваші ниви.
Меди освячені у глеки наливайте,
Хвалу Всевишньому в церквах співайте.
Подякуймо, що знов прийшов до нас
У мирі й тиші цьогорічний Спас.
Saturday, August 7, 2010
Закон природи
Вітає нас серпнева спека.
Здається, осінь ще далеко.
Ряхтить ранкова прохолода.
Прудка до змін щодня погода.
Гарячий день, холодна ніч.
Трава з запилених узбіч
Вже по-осінньому рудіє.
Закон природи діє...
Здається, осінь ще далеко.
Ряхтить ранкова прохолода.
Прудка до змін щодня погода.
Гарячий день, холодна ніч.
Трава з запилених узбіч
Вже по-осінньому рудіє.
Закон природи діє...
Friday, August 6, 2010
Рух вічності
В минуле йде хвилина кожна
І повернуть її не можна.
Та все життя, мов вічний млин,
З таких складається хвилин.
І повернуть її не можна.
Та все життя, мов вічний млин,
З таких складається хвилин.
Thursday, August 5, 2010
Що там, далі?
Іду вперед через дзвінку ріку,
По каменях ступаю швидко й легко.
А що там далі? Доля в сповитку,
Яку з майбутнього несе мені лелека.
По каменях ступаю швидко й легко.
А що там далі? Доля в сповитку,
Яку з майбутнього несе мені лелека.
Wednesday, August 4, 2010
Tuesday, August 3, 2010
Monday, August 2, 2010
Прикмети
Хмарин химерні силуети
Нам подають такі прикмети:
Пір’ясті – дощику не буде,
Пухнасті – начувайтесь, люди,
Беріть плащі і парасолі,
Бо дощ застане вас у полі.
Нам подають такі прикмети:
Пір’ясті – дощику не буде,
Пухнасті – начувайтесь, люди,
Беріть плащі і парасолі,
Бо дощ застане вас у полі.
Sunday, August 1, 2010
Спекотно
Загострює серпень сухого серпа.
Дощу б хоч краплину. Земля потерпа.
Збіліли від спеки й вітрів небеса.
В мовчанні грушки наливає нам сад.
Дощу б хоч краплину. Земля потерпа.
Збіліли від спеки й вітрів небеса.
В мовчанні грушки наливає нам сад.
Saturday, July 31, 2010
Легко жити
Так легко увійти у літню зливу,
Побовтатися у калюжі босо,
Зірвати з гілки зеленаву сливу,
А чи жовтаву стиглу абрикосу.
Так легко жити нам посеред літа,
Вдихати пахощі дарів природи.
Всі ці плоди, дерева, трави й квіти –
За віру людям Божа нагорода.
Побовтатися у калюжі босо,
Зірвати з гілки зеленаву сливу,
А чи жовтаву стиглу абрикосу.
Так легко жити нам посеред літа,
Вдихати пахощі дарів природи.
Всі ці плоди, дерева, трави й квіти –
За віру людям Божа нагорода.
Friday, July 30, 2010
Друзі-воріженьки
То добре, коли маєш ворогів.
Далеко, близько, навіть між сусідів.
Отже, ти ще живеш на цьому світі,
Комусь іще не повернув боргів.
Коли ж у небуття простягнеш п’яти,
Всі воріженьки-друзі, прийдуть, кляті,
Й запишуться в приятелі до тебе,
Щоб ти не попелив їх оком з неба.
Далеко, близько, навіть між сусідів.
Отже, ти ще живеш на цьому світі,
Комусь іще не повернув боргів.
Коли ж у небуття простягнеш п’яти,
Всі воріженьки-друзі, прийдуть, кляті,
Й запишуться в приятелі до тебе,
Щоб ти не попелив їх оком з неба.
Thursday, July 29, 2010
Хміль кохання
М’яка травиця лугова
І молоді, п’янкі слова –
То хміль кохання сповива.
Таке у липні нам бува.
А в осінь – злива залива,
Й болить з похмілля голова.
Калини ягода гірка
Стверділим серцем доріка.
І молоді, п’янкі слова –
То хміль кохання сповива.
Таке у липні нам бува.
А в осінь – злива залива,
Й болить з похмілля голова.
Калини ягода гірка
Стверділим серцем доріка.
Wednesday, July 28, 2010
Цвітуть акації
Медом пахне. То білі акаціі
Запишалися в квітнучій грації.
Смак знайомий і бджілкам, і нам:
Донькам вдів по війні і синам.
Запишалися в квітнучій грації.
Смак знайомий і бджілкам, і нам:
Донькам вдів по війні і синам.
Tuesday, July 27, 2010
Небезпечна гора
Молода, а чи стара,
А гора – завжди гора.
Сипле в озеро каміння,
У печерах рве склепіння,
Все тріщить, гуде, скрегоче,
Наче з’їсти когось хоче.
І буває, що з’їдає.
Нарікать – «не випадає».
А гора – завжди гора.
Сипле в озеро каміння,
У печерах рве склепіння,
Все тріщить, гуде, скрегоче,
Наче з’їсти когось хоче.
І буває, що з’їдає.
Нарікать – «не випадає».
Monday, July 26, 2010
Всевидяще Око на доларі
Серафими й херувими
Десь за Божими дверима.
Крила лопотять незримо
І невидимо, й нечутно.
Око світу у трикутник
Закликає до покути,
Заглядає мені в душу.
Доляр економить мушу,
Рівноваги не порушу.
Там, на ньому, на зеленім,
В світі, заздріснім, шаленім,
Все людське земне натхнення
Віддзеркалює папір.
Злидень ти, а чи банкір, -
Божій силі тільки вір.
Десь за Божими дверима.
Крила лопотять незримо
І невидимо, й нечутно.
Око світу у трикутник
Закликає до покути,
Заглядає мені в душу.
Доляр економить мушу,
Рівноваги не порушу.
Там, на ньому, на зеленім,
В світі, заздріснім, шаленім,
Все людське земне натхнення
Віддзеркалює папір.
Злидень ти, а чи банкір, -
Божій силі тільки вір.
Sunday, July 25, 2010
Усміхаймося
Сльоза солона та гірка
Уста прозоро дотика.
Ми плачемо, доки живі,
І кленемо жорстокий світ.
А що чекає всіх нас ТАМ,
Звідки ніхто не приліта?
Не плачмо! Розгадка проста:
Складаймо в усмішку уста,
Втираймо сльози. Рай для нас –
Цей світ, цей день, земний наш час.
Уста прозоро дотика.
Ми плачемо, доки живі,
І кленемо жорстокий світ.
А що чекає всіх нас ТАМ,
Звідки ніхто не приліта?
Не плачмо! Розгадка проста:
Складаймо в усмішку уста,
Втираймо сльози. Рай для нас –
Цей світ, цей день, земний наш час.
Saturday, July 24, 2010
Фото
Сховаємо за рамку в скло
Те, що було і не було,
Те, що збулося й не збулося,
На пам’ять, як нам тут жилося,
На цьому гарнім Божім світі.
Пам’ять про нас – вікам і дітям.
Те, що було і не було,
Те, що збулося й не збулося,
На пам’ять, як нам тут жилося,
На цьому гарнім Божім світі.
Пам’ять про нас – вікам і дітям.
Friday, July 23, 2010
Влітку мріємо про осінь
Липень гарячий. Короткі ночі.
Та не журімося: осінь доточить –
День покоротшає, дощик намочить,
Зиму студену місяць наврочить.
Та не журімося: осінь доточить –
День покоротшає, дощик намочить,
Зиму студену місяць наврочить.
Thursday, July 22, 2010
Несподіваний цвіт
Квіточка ніжна, неначе із раю,
З-попід листочка до нас визирає.
Вдруге барвінок зацвів коло хати,
Наче комусь до «кругленької» дати.
З-попід листочка до нас визирає.
Вдруге барвінок зацвів коло хати,
Наче комусь до «кругленької» дати.
Wednesday, July 21, 2010
Про білі стіни
В білій хустині на малій драбині
Моя матуся стіни хати білить.
Робота для рабині чи вдови.
Не повертає в боки голови,
Щоб ненароком так не закрутилась.
Сусідка звинуватить: загордилась!
На неї вниз зовсім не подивилась.
Не слухала, що зайда говорила,
Бо в мить оту собі красу творила –
Найкраща хата, коли білі стіни.
Прадавній знак і звичай України.
Моя матуся стіни хати білить.
Робота для рабині чи вдови.
Не повертає в боки голови,
Щоб ненароком так не закрутилась.
Сусідка звинуватить: загордилась!
На неї вниз зовсім не подивилась.
Не слухала, що зайда говорила,
Бо в мить оту собі красу творила –
Найкраща хата, коли білі стіни.
Прадавній знак і звичай України.
Tuesday, July 20, 2010
Спогад про рідний край
Місяць гойдає
У рідному краї
Зелені сни.
Тьохкає пташка.
Квітне ромашка.
Коник бринить...
У рідному краї
Зелені сни.
Тьохкає пташка.
Квітне ромашка.
Коник бринить...
Monday, July 19, 2010
Перевертень
Клявся, божився і бив себе в груди,
Що рідну землю повік не забуде,
А за моря як пробрався на «хвилі»
Від земляків відцурався на милі.
Що йому звичаї, мова й громада!
«Go away!», «Who are you?», «Чево нада?»
Що рідну землю повік не забуде,
А за моря як пробрався на «хвилі»
Від земляків відцурався на милі.
Що йому звичаї, мова й громада!
«Go away!», «Who are you?», «Чево нада?»
Sunday, July 18, 2010
Недоторкані
Охорона. Заборона.
Тут стоїть палац барона.
Сім собак гарчить за стінами.
Кожна п’ядь землі безцінна.
Це колись було народним.
Нині взяте «благородним».
Півдержави «зонами»
«Заприхватизовано».
Тут стоїть палац барона.
Сім собак гарчить за стінами.
Кожна п’ядь землі безцінна.
Це колись було народним.
Нині взяте «благородним».
Півдержави «зонами»
«Заприхватизовано».
Saturday, July 17, 2010
Ходить літо
Прокидається день, розкриваються очі квіток,
Ловлять промені сонця в траві срібних рос діаманти.
Добавляє капуста листочків у свій сповиток,
І здіймаються яблуні крона, неначе Оранта.
Літо ходить городами поза хатами й селом,
Де за ніч наросло щось таємне, нове і веселе.
Огірки, гарбузи, помідори зеленим веслом
В’яжуть скрізь огудиння м’які каруселі.
Ловлять промені сонця в траві срібних рос діаманти.
Добавляє капуста листочків у свій сповиток,
І здіймаються яблуні крона, неначе Оранта.
Літо ходить городами поза хатами й селом,
Де за ніч наросло щось таємне, нове і веселе.
Огірки, гарбузи, помідори зеленим веслом
В’яжуть скрізь огудиння м’які каруселі.
Friday, July 16, 2010
Юні соняхи
Промінчик сонця мав собі роботу –
На соняшники класти позолоту.
За сонцем юні голови крутилися
І – золотилися.
На соняшники класти позолоту.
За сонцем юні голови крутилися
І – золотилися.
Thursday, July 15, 2010
Малюнок літа
Лілеї білі літечко леліють.
Краплинки росяні не пелюстках зоріють.
Ранкова синь туманиться в саду.
Пташина всілася на вишню молоду,
Гойдається на гілочці й співає,
Хто слухає, про лихо забуває.
Втішають і пісні, і трави, й квіти.
Нові надії нам дарує літо.
Краплинки росяні не пелюстках зоріють.
Ранкова синь туманиться в саду.
Пташина всілася на вишню молоду,
Гойдається на гілочці й співає,
Хто слухає, про лихо забуває.
Втішають і пісні, і трави, й квіти.
Нові надії нам дарує літо.
Wednesday, July 14, 2010
Про початки і печатки
Усяких справ трудний початок
В нас починається з печаток.
Бо на початок чи кінець
Потрібен завжди папірець,
Такий, щоб там була печатка.
З ним починай усе спочатку.
В нас починається з печаток.
Бо на початок чи кінець
Потрібен завжди папірець,
Такий, щоб там була печатка.
З ним починай усе спочатку.
Tuesday, July 13, 2010
Примовка про вовка
Цікава є у нас примовка:
“Не бачив смаленого вовка!”
Те значить: досвіду замало,
Біди із кимось не бувало.
Та важко навіть уявити,
Як мить таку і де вловити,
Щоб відгукнулася примовка:
“Він бачив смаленого вовка!”
“Не бачив смаленого вовка!”
Те значить: досвіду замало,
Біди із кимось не бувало.
Та важко навіть уявити,
Як мить таку і де вловити,
Щоб відгукнулася примовка:
“Він бачив смаленого вовка!”
Monday, July 12, 2010
Син у сні
Що тобі, синочку, сниться?
Чи синиці, чи суниці,
Чи спартанців колісниці?
Уві сні лице натхнене
Усміхається до мене.
Чи синиці, чи суниці,
Чи спартанців колісниці?
Уві сні лице натхнене
Усміхається до мене.
Sunday, July 11, 2010
Мамині колискові
Засинаю. Голос мами
Заколихує мене.
Ніжно вишите словами
Щастя зриме і земне.
Котик хвостиком пухнастим
Загортається у сні.
Тихі, лагідні, квітчасті
Колисковії пісні.
Заколихує мене.
Ніжно вишите словами
Щастя зриме і земне.
Котик хвостиком пухнастим
Загортається у сні.
Тихі, лагідні, квітчасті
Колисковії пісні.
Saturday, July 10, 2010
Дні з дитинства
Жоржини ніжаться дитинно,
Гарбуз жовтіє коло тину.
Десь тут, в саду, моя матуся,
Невтомна, у постійнім русі.
Минули вже давно ті дні.
А все живуть в душі мені,
Як дивні ліки від печалі –
Дитинства нашого причали.
Гарбуз жовтіє коло тину.
Десь тут, в саду, моя матуся,
Невтомна, у постійнім русі.
Минули вже давно ті дні.
А все живуть в душі мені,
Як дивні ліки від печалі –
Дитинства нашого причали.
Friday, July 9, 2010
Для чого живеш?
Вчить пташенят літати пташка,
Цвіте для радості ромашка,
Шукають море й суша меж...
А ти для чого тут живеш?
Цвіте для радості ромашка,
Шукають море й суша меж...
А ти для чого тут живеш?
Thursday, July 8, 2010
На Кудриному ставку
Сонце – яблуко червоне,
У ставку пливе по хвилі.
Гусаки – жовтаві шпони –
Горді голови схилили:
Ловлять ряску. Берегами
Вітер гонить круглі гами.
У ставку пливе по хвилі.
Гусаки – жовтаві шпони –
Горді голови схилили:
Ловлять ряску. Берегами
Вітер гонить круглі гами.
Wednesday, July 7, 2010
Тривожний світ
Паленіють хмари червоні
На шалених крилах вітрів.
Немов дикі, несідлані коні
У степах, між малих хуторів.
І здається: ось-ось ятаганом
Блискавиця махне поміж віт,
Спалахне вогняною раною
Цей тривожний, напружений світ.
А в хатинці поміж деревами
Над колискою – голос мами.
На шалених крилах вітрів.
Немов дикі, несідлані коні
У степах, між малих хуторів.
І здається: ось-ось ятаганом
Блискавиця махне поміж віт,
Спалахне вогняною раною
Цей тривожний, напружений світ.
А в хатинці поміж деревами
Над колискою – голос мами.
Tuesday, July 6, 2010
Виходь до літа
Гераніум цвіте на підвіконні.
Глоксинія розкрила очі сонні.
А за вікном буяє пишним цвітом
Зелене, тепле, кучеряве літо.
Та щоб про нього трохи краще знати,
Переступи поріг і вийди з хати,
Покинь своє варене і печене,
Друковане, мальоване і вчене,
Та вийди на розмову до природи.
Бур’ян посмикай на своїм городі,
Капусту, помідори прополи,
Для поросят гарбузик розмели.
Не визирай ліниво з-за фіранок.
Коли вікно розбудить літній ранок.
Глоксинія розкрила очі сонні.
А за вікном буяє пишним цвітом
Зелене, тепле, кучеряве літо.
Та щоб про нього трохи краще знати,
Переступи поріг і вийди з хати,
Покинь своє варене і печене,
Друковане, мальоване і вчене,
Та вийди на розмову до природи.
Бур’ян посмикай на своїм городі,
Капусту, помідори прополи,
Для поросят гарбузик розмели.
Не визирай ліниво з-за фіранок.
Коли вікно розбудить літній ранок.
Monday, July 5, 2010
Хмаринка
Вчащає дощик. Крапельки поспішно
Здіймають пил і шурхотять по листі.
Дурманно пахне молода горішина,
Завішана горіховим намистом.
Хмаринка літня весело і жваво
Вмиває світ: хай всюди буде чисто.
Виблискує її мала держава,
Прикрашена веселкою барвистою.
Таке життя коротке у хмарок:
Була й нема - ні величі, ні ймення.
Та в’яжеться для мене огірок
І легко дихають легені.
Здіймають пил і шурхотять по листі.
Дурманно пахне молода горішина,
Завішана горіховим намистом.
Хмаринка літня весело і жваво
Вмиває світ: хай всюди буде чисто.
Виблискує її мала держава,
Прикрашена веселкою барвистою.
Таке життя коротке у хмарок:
Була й нема - ні величі, ні ймення.
Та в’яжеться для мене огірок
І легко дихають легені.
Sunday, July 4, 2010
Наодинці із Богом
Наодинці зі світом, навколо нікого нема,
Тільки я і земля, і дерева, і сонце, і небо.
Залишилась позаду моя стоголоса тюрма,
Де наради і збори про все, про що треба й не треба.
Не кишить суєтою розбурханий, клопітний люд.
Не тривожать душі неприємні пусті пересуди.
Тут вітрець виграє світлодзвонний зелений прелюд,
І пташині пісні переповнюють волею груди.
Ромашкові поля зацвіли для купальських забав,
Молоді спориші прохолодою ноги лоскочуть.
Десь позаду лишилася друзів весела юрба.
Наодинці? Ні, з Богом, іду, куди хочу.
Тільки я і земля, і дерева, і сонце, і небо.
Залишилась позаду моя стоголоса тюрма,
Де наради і збори про все, про що треба й не треба.
Не кишить суєтою розбурханий, клопітний люд.
Не тривожать душі неприємні пусті пересуди.
Тут вітрець виграє світлодзвонний зелений прелюд,
І пташині пісні переповнюють волею груди.
Ромашкові поля зацвіли для купальських забав,
Молоді спориші прохолодою ноги лоскочуть.
Десь позаду лишилася друзів весела юрба.
Наодинці? Ні, з Богом, іду, куди хочу.
Saturday, July 3, 2010
Friday, July 2, 2010
Thursday, July 1, 2010
Попереду день
Назустріч сонцю впевнено ходімо,
Не оглядаймося на наші тіні.
Попереду наш день чекає нас.
Нове щось розпочнім – найкращий час!
Не оглядаймося на наші тіні.
Попереду наш день чекає нас.
Нове щось розпочнім – найкращий час!
Wednesday, June 30, 2010
Літо: ніч, день
*
Скибка місяця загострилася.
Сонній вишні весна приснилася,
За весною - гаряче літо,
Стали ягідки червоніти.
Сон гарячий морозом студиться.
Віщування для неї збудеться:
Із зелених вишневих віт
Накує їй зозуля літ.
*
Синьо сяє сон-трава,
Бджілку в трунок сповива,
Дзвонять крильця об пилок.
Щедре літо припливло.
Поскладало вітру весла
На зелені перевесла.
Буйнотрав’я. Жде зоря
На музику-косаря.
Скибка місяця загострилася.
Сонній вишні весна приснилася,
За весною - гаряче літо,
Стали ягідки червоніти.
Сон гарячий морозом студиться.
Віщування для неї збудеться:
Із зелених вишневих віт
Накує їй зозуля літ.
*
Синьо сяє сон-трава,
Бджілку в трунок сповива,
Дзвонять крильця об пилок.
Щедре літо припливло.
Поскладало вітру весла
На зелені перевесла.
Буйнотрав’я. Жде зоря
На музику-косаря.
Tuesday, June 29, 2010
Після грози
Відступили сірі хмари,
Бурі темної примари.
Стихли струмені дощу,
Грім за лісом десь ущух.
Сохнуть мокрі тротуари.
Кинь писати мемуари,
Запроси вітрець до пари,
По калюжах пробіжіться,
Теплим ранком освіжіться!
Бурі темної примари.
Стихли струмені дощу,
Грім за лісом десь ущух.
Сохнуть мокрі тротуари.
Кинь писати мемуари,
Запроси вітрець до пари,
По калюжах пробіжіться,
Теплим ранком освіжіться!
Monday, June 28, 2010
Чотири ескізи
1. Заснуло сонечко за гаєм вдалині.
У срібну річку входить тепла ніч.
2. Вранці погляньмо в розчинені вікна:
Скільки для нас там хвилинок розквітло!
3. Невпевнені: чи йти, а чи стояти.
Не зупиняймося: хапає час за п’яти.
4. Йти до мети, не мчати навмання,
Навіть якщо услід горить стерня.
У срібну річку входить тепла ніч.
2. Вранці погляньмо в розчинені вікна:
Скільки для нас там хвилинок розквітло!
3. Невпевнені: чи йти, а чи стояти.
Не зупиняймося: хапає час за п’яти.
4. Йти до мети, не мчати навмання,
Навіть якщо услід горить стерня.
Sunday, June 27, 2010
Світлий спогад
Коли ідеш по теплому піску,
Співаєш в гурті пісеньку дзвінку,
Нічліг із друзями лаштуєш у лагуні
(А ви іще такі тривожно-юні!),
Тоді не знаєш, що ці дивні дні
Повернуться у спогад навесні.
Як защебечуть птахи перелітні
Й берізки запишаються у квітні.
Твої ж літа зійдуть на виднокруг.
Тоді згадаєш море і подруг,
І шум прибою, і небесну даль,
І світлий спогад збудить тихий жаль.
Співаєш в гурті пісеньку дзвінку,
Нічліг із друзями лаштуєш у лагуні
(А ви іще такі тривожно-юні!),
Тоді не знаєш, що ці дивні дні
Повернуться у спогад навесні.
Як защебечуть птахи перелітні
Й берізки запишаються у квітні.
Твої ж літа зійдуть на виднокруг.
Тоді згадаєш море і подруг,
І шум прибою, і небесну даль,
І світлий спогад збудить тихий жаль.
Saturday, June 26, 2010
Новосели
Будують дім. Вже ставлять крокви.
У вікнах сяє синь небес.
А мимо дому тихі кроки
З сичанням-шелестом словес:
-За що будують? Звісно, вкрали
–І тут, і там, і те, і се...
Це заздрісник зміїне жало
І лінощі свої несе.
Собі і дітям роблять люди
Гніздечко, як і кожний птах.
У домі цім хай не остудять
Любові й радості – літа!
Ще садять молоді садочки,
Щось добре роблять день у день.
Там скоро вже сини і дочки
Весільних заведуть пісень.
За новоселів порадіймо,
Що знають, в чому праці суть.
А заздрощів хронічні більма
Вітри в непам’ять понесуть.
У вікнах сяє синь небес.
А мимо дому тихі кроки
З сичанням-шелестом словес:
-За що будують? Звісно, вкрали
–І тут, і там, і те, і се...
Це заздрісник зміїне жало
І лінощі свої несе.
Собі і дітям роблять люди
Гніздечко, як і кожний птах.
У домі цім хай не остудять
Любові й радості – літа!
Ще садять молоді садочки,
Щось добре роблять день у день.
Там скоро вже сини і дочки
Весільних заведуть пісень.
За новоселів порадіймо,
Що знають, в чому праці суть.
А заздрощів хронічні більма
Вітри в непам’ять понесуть.
Friday, June 25, 2010
В ніч на Івана Купала
Пливуть віночки із свічками
Під зорями по тихих водах.
Дівчатка із парубчаками
Ведуть веселі хороводи,
Стрибають парами охоче
Через вогню гарячі крила.
Ставочок весело хлюпоче,
Йому зелений берег милий.
В цю ніч шукають, хто те знає,
Цвіт папороті серед гаю.
Купальська ніч – чарівний спомин!
Вчувається ще й досі гомін
Сорочинських дзвінких околиць,
Що Гоголю ввійшли у повість.
Під зорями по тихих водах.
Дівчатка із парубчаками
Ведуть веселі хороводи,
Стрибають парами охоче
Через вогню гарячі крила.
Ставочок весело хлюпоче,
Йому зелений берег милий.
В цю ніч шукають, хто те знає,
Цвіт папороті серед гаю.
Купальська ніч – чарівний спомин!
Вчувається ще й досі гомін
Сорочинських дзвінких околиць,
Що Гоголю ввійшли у повість.
Thursday, June 24, 2010
Купальський вечір
Заснули пристрасті. У спокої душа
Милується високим синім небом.
Не ваб мене у твій вогонь, не треба.
Хлюпну на жар водиці із ковша.
Не клич летіти, щоб рука в руці,
Через багаття на високі трави.
В очах у тебе іскорки лукаві,
А десь близенько пахнуть чебреці.
Лист папороті липне до колін.
Заходить ніч на Йвана, на Купала.
Чи ж не моя то зірочка упала?
Ти все ще тут. Та ти – не він.
Милується високим синім небом.
Не ваб мене у твій вогонь, не треба.
Хлюпну на жар водиці із ковша.
Не клич летіти, щоб рука в руці,
Через багаття на високі трави.
В очах у тебе іскорки лукаві,
А десь близенько пахнуть чебреці.
Лист папороті липне до колін.
Заходить ніч на Йвана, на Купала.
Чи ж не моя то зірочка упала?
Ти все ще тут. Та ти – не він.
Wednesday, June 23, 2010
Вишні
Вродили вишні рясно, аж горять,
Вгинаються гілки під їх плодами.
Так гордовито у саду стоять,
Бо виграли в двобої з холодами.
Не вперше й не востаннє, що й казать,
Із року в рік ростуть, цвітуть, косичаться.
Не легко їм дається ця краса
Під сяйвом сонця чи зірок та місяця.
То день, то ніч приходить у мій сад.
І пори року звично в часі линуть.
Щоліта вишні кличуть позбирать
Ці соковиті радості перлини.
Вгинаються гілки під їх плодами.
Так гордовито у саду стоять,
Бо виграли в двобої з холодами.
Не вперше й не востаннє, що й казать,
Із року в рік ростуть, цвітуть, косичаться.
Не легко їм дається ця краса
Під сяйвом сонця чи зірок та місяця.
То день, то ніч приходить у мій сад.
І пори року звично в часі линуть.
Щоліта вишні кличуть позбирать
Ці соковиті радості перлини.
Tuesday, June 22, 2010
На диканському базарі
-1-
Уявляю: диканський базар оживає.
Різнобарв’я людей, як вода, прибуває.
Голосами, усмішками ринок вирує.
Хтось своє продає, хтось для себе купує...
А дівчатка стоять біля будки-вітрини,
Мов розгадують дивну чудес вікторину:
Це купити, чи те? Все для мами просте,
Купиш, доню, тоді вже, коли підростеш...
А ось і курчата, дідусь продає.
Підходьте, купуйте, як грошики є!
Товарів усяких – на вибір і смак.
Усе б закупили – «купила» нема.
-2-
І де ж така є новина,
Якої ще ніхто не зна?
Все – на Диканському базарі:
Про те, хто завтра буде в парі,
Про того, хто вже став багатим,
В кого поповниться сім’я,
Як внуку вибрали ім’я,
Хто продає (купує) хату,
Новин почуєш так багато,
Що матимеш їх, мов на свято
Цукерок торбу запашних.
Весь день дивуєшся на них.
Розказуєш усім сусідам,
Своїй родині за обідом,
Друзям, колегам по роботі,
Що аж язик росте у роті.
І де ж тепер та новина,
Якої ще ніхто не зна?
Уявляю: диканський базар оживає.
Різнобарв’я людей, як вода, прибуває.
Голосами, усмішками ринок вирує.
Хтось своє продає, хтось для себе купує...
А дівчатка стоять біля будки-вітрини,
Мов розгадують дивну чудес вікторину:
Це купити, чи те? Все для мами просте,
Купиш, доню, тоді вже, коли підростеш...
А ось і курчата, дідусь продає.
Підходьте, купуйте, як грошики є!
Товарів усяких – на вибір і смак.
Усе б закупили – «купила» нема.
-2-
І де ж така є новина,
Якої ще ніхто не зна?
Все – на Диканському базарі:
Про те, хто завтра буде в парі,
Про того, хто вже став багатим,
В кого поповниться сім’я,
Як внуку вибрали ім’я,
Хто продає (купує) хату,
Новин почуєш так багато,
Що матимеш їх, мов на свято
Цукерок торбу запашних.
Весь день дивуєшся на них.
Розказуєш усім сусідам,
Своїй родині за обідом,
Друзям, колегам по роботі,
Що аж язик росте у роті.
І де ж тепер та новина,
Якої ще ніхто не зна?
Monday, June 21, 2010
Незабутнє літо в Криму
Від берега лиш відійди –
І хвиля змиє всі сліди.
Та в пам’яті лишиться літо,
Що кримським сонечком зігріте,
І той смішний старий картуз,
В який онук ловив медуз,
І ті великі жовті дині,
Розрізані по половині,
І без причин веселий сміх,
Що нас об’єднував усіх.
Приємно гарне щось згадати
Не тільки до якоїсь дати,
А і в звичайний тихий вечір,
Як втома наляга на плечі.
І хвиля змиє всі сліди.
Та в пам’яті лишиться літо,
Що кримським сонечком зігріте,
І той смішний старий картуз,
В який онук ловив медуз,
І ті великі жовті дині,
Розрізані по половині,
І без причин веселий сміх,
Що нас об’єднував усіх.
Приємно гарне щось згадати
Не тільки до якоїсь дати,
А і в звичайний тихий вечір,
Як втома наляга на плечі.
Sunday, June 20, 2010
Не слухайте ворожбитів
Не слухайте різних фальшивих пророків,
Що скажуть вам, скільки відміряно років.
Сьогодні живіть і всміхайтеся людям,
Готуйтесь, що завтра вас може не бути.
Милуйтесь природи чаклунством квітчастим –
Дарунком земного щоденного щастя.
Що скажуть вам, скільки відміряно років.
Сьогодні живіть і всміхайтеся людям,
Готуйтесь, що завтра вас може не бути.
Милуйтесь природи чаклунством квітчастим –
Дарунком земного щоденного щастя.
Saturday, June 19, 2010
Дворяддя
*
Щоб якось спекатися спеки,
Летім до річки, мов лелеки...
*
На круглім листі свічі лілій
Від спеки теплі, розімлілі.
*
Літа минулі, молоді,
Пішли, мов кола по воді...
*
Не маю дорогих прикрас.
І не пасують, і не час.
*
Коли сидиш «на мілині»,
Тоді «копієчка» в ціні...
Щоб якось спекатися спеки,
Летім до річки, мов лелеки...
*
На круглім листі свічі лілій
Від спеки теплі, розімлілі.
*
Літа минулі, молоді,
Пішли, мов кола по воді...
*
Не маю дорогих прикрас.
І не пасують, і не час.
*
Коли сидиш «на мілині»,
Тоді «копієчка» в ціні...
Friday, June 18, 2010
Нічний шепіт
Червнева ніч. Чомусь не спиться.
Думки, неначе хвіст лисиці,
Пухнасто крутяться і тихо.
Безсонна думка, мов старчиха,
Бреде кудись, шука притулку
В якомусь пам’яті завулку.
Шурхочуть листям ясени:
«Засни, засни, іди у сни...»
Думки, неначе хвіст лисиці,
Пухнасто крутяться і тихо.
Безсонна думка, мов старчиха,
Бреде кудись, шука притулку
В якомусь пам’яті завулку.
Шурхочуть листям ясени:
«Засни, засни, іди у сни...»
Thursday, June 17, 2010
Чорнобривчики
Червень. Сонечко пече,
Сіла втома на плече.
За труди – приємна плата –
Чорнобривчики кудлаті
Розкривають карі очі,
Усміхаються охоче.
Свіжі квіти тут і там,
Літа дар моїм літам.
Сіла втома на плече.
За труди – приємна плата –
Чорнобривчики кудлаті
Розкривають карі очі,
Усміхаються охоче.
Свіжі квіти тут і там,
Літа дар моїм літам.
Wednesday, June 16, 2010
Вітри чужини
На чужій землі чужі вітри
Ходять низом, дмухають згори
За вікном співають серенади,
Крутять вихором і знов несуть торнадо.
Не вщухають літньої пори
На чужій землі чужі вітри.
Ходять низом, дмухають згори
За вікном співають серенади,
Крутять вихором і знов несуть торнадо.
Не вщухають літньої пори
На чужій землі чужі вітри.
Tuesday, June 15, 2010
Кінець дня
Заходить сонце за густі дерева.
Згасає вдалині рожеве мрево.
Скінчився день, а був такий багатий
На добрі зустрічі і на хвилини свята...
Згасає вдалині рожеве мрево.
Скінчився день, а був такий багатий
На добрі зустрічі і на хвилини свята...
Monday, June 14, 2010
Літо любові
Дрібно-срібно сяють роси,
Трави просяться в покоси.
Над селом кружля лелека,
Носить діток іздалека,
Тут і там сідає низько,
Згорточок кладе в колиску.
Кому - доню, кому – сина,
Кому двійко жартом кине.
Теплим сонечком зігріте,
По Вкраїні ходить літо.
Трави просяться в покоси.
Над селом кружля лелека,
Носить діток іздалека,
Тут і там сідає низько,
Згорточок кладе в колиску.
Кому - доню, кому – сина,
Кому двійко жартом кине.
Теплим сонечком зігріте,
По Вкраїні ходить літо.
Sunday, June 13, 2010
Течія дня
Розхитує вітер дерева,
Розгойдує човен вода.
Йде сонце стрічать полудневе
На берег трава молода.
По хвилях зелене латаття
Свічки на тарелях несе.
У сітці павук волохатий
Нову свою здобич пасе.
А вище невидимо в вітах
Годують батьки солов’ят.
У цілому білому світі
Розбурхана дня течія.
Розгойдує човен вода.
Йде сонце стрічать полудневе
На берег трава молода.
По хвилях зелене латаття
Свічки на тарелях несе.
У сітці павук волохатий
Нову свою здобич пасе.
А вище невидимо в вітах
Годують батьки солов’ят.
У цілому білому світі
Розбурхана дня течія.
Saturday, June 12, 2010
Літо в Україні
Тендітним, юним листям шумлять старі ліси.
Озерце променисте, пташині голоси.
Безжурне котить літо в дитячі мрії-сни
І розсипає квіти останніх днів весни.
Стежинка поміж клени кудись веде й веде.
Ріднішого для мене нема кутка ніде.
Озерце променисте, пташині голоси.
Безжурне котить літо в дитячі мрії-сни
І розсипає квіти останніх днів весни.
Стежинка поміж клени кудись веде й веде.
Ріднішого для мене нема кутка ніде.
Friday, June 11, 2010
Спрага любові
Ми виросли із Божої краплинки,
В собі несемо таланів іскринки,
Складаємося з кості, тіла й крові,
Постійно спраглі Божої любові,
Яка живе завжди поміж людьми,
Нас обіймає сильними крильми.
В собі несемо таланів іскринки,
Складаємося з кості, тіла й крові,
Постійно спраглі Божої любові,
Яка живе завжди поміж людьми,
Нас обіймає сильними крильми.
Thursday, June 10, 2010
Вдячність
Дякую ранку, що вирвав з нічної облуди.
Дякую дню, коли йду із добром поміж люди.
Дякую вечору за приколихану втому.
Дякую ангелу – над моїм тілом і домом.
Дякую дню, коли йду із добром поміж люди.
Дякую вечору за приколихану втому.
Дякую ангелу – над моїм тілом і домом.
Wednesday, June 9, 2010
Сон про війну
Знов чайкою кигичу уві сні,
Примари злі ввижаються мені.
Якісь нав’язливі, холодні, навісні,
Як кулі, шо вбивають на війні.
Щаслива я: прокинусь в мирні дні
У теплім ліжку, не в диму й вогні,
Де смерть збиває кожного із ніг
І лиш молитва – людям оберіг.
Примари злі ввижаються мені.
Якісь нав’язливі, холодні, навісні,
Як кулі, шо вбивають на війні.
Щаслива я: прокинусь в мирні дні
У теплім ліжку, не в диму й вогні,
Де смерть збиває кожного із ніг
І лиш молитва – людям оберіг.
Tuesday, June 8, 2010
Про зле слово
На слово зле уваги не звертай,
Зломовного усмішкою вітай.
Жалій того, хто захворів на злість,
Бо та хвороба душу йому їсть.
Зломовного усмішкою вітай.
Жалій того, хто захворів на злість,
Бо та хвороба душу йому їсть.
Monday, June 7, 2010
Симфонія літа
Червень фарбує в червоне
Вишні, зірки і півонії.
Птаство дзвенить невгамовне
В ритмі бадьорих симфоній.
Близько у вітах зозуля
Нам обіцяє літа.
Буслик у сірій кошулі
Кошик лозовий спліта.
В ньому для наших сусідів
Він принесе немовля.
Повна чекання і сонця
Рідна планета – Земля.
Вишні, зірки і півонії.
Птаство дзвенить невгамовне
В ритмі бадьорих симфоній.
Близько у вітах зозуля
Нам обіцяє літа.
Буслик у сірій кошулі
Кошик лозовий спліта.
В ньому для наших сусідів
Він принесе немовля.
Повна чекання і сонця
Рідна планета – Земля.
Sunday, June 6, 2010
Світ міняється
Про що говорять амфори в музеях?
Про що вітри свистять у колізеях?
Про що шумери пишуть на паперах
І казкарі вигадують в химерах?
Пам’ять віків нам до душі все лине,
Про те, що світ міняється, не гине.
Про що вітри свистять у колізеях?
Про що шумери пишуть на паперах
І казкарі вигадують в химерах?
Пам’ять віків нам до душі все лине,
Про те, що світ міняється, не гине.
Saturday, June 5, 2010
Надвечір’я
-1-
Поміж достиглі черешні.
Вечір пливе непомітно.
Втомлену землю нарешті
Сутінь вкрива оксамитна.
Вже закриваються очі
Денних пахучих суцвіть.
Пташка співає охоче
Серед стрімких верховіть.
Тихі, сумні матіоли
Ледве помітні в імлі.
Їм не судилось ніколи
Квітнути вдень на землі.
Та зірочки їх дрібненькі
Мають п’янкий аромат.
Будять дівоче серденько,
Манять на стежечку в сад.
-2-
Молоде приходить літо,
В’яже ліс солодкий глід.
Достига, теплом налитий,
На галявині врозбрід.
Край дороги перспектива
Із старих густих садів.
Зріють там солодкі сливи
Й“бергамоти” золоті.
-3-
Літнім безвітряним вечором
Добре посидіти вдома.
Сонце поклало на плечі нам
Дня перевтому.
Соняшник зерня окреслює
Колом пелюсточок скраю.
Поле готує добро своє
До короваю.
Сутінки плинуть розмірено,
Горнуть смеркання сувої
Зорі звисають замріяні
Там, де нас двоє.
Поміж достиглі черешні.
Вечір пливе непомітно.
Втомлену землю нарешті
Сутінь вкрива оксамитна.
Вже закриваються очі
Денних пахучих суцвіть.
Пташка співає охоче
Серед стрімких верховіть.
Тихі, сумні матіоли
Ледве помітні в імлі.
Їм не судилось ніколи
Квітнути вдень на землі.
Та зірочки їх дрібненькі
Мають п’янкий аромат.
Будять дівоче серденько,
Манять на стежечку в сад.
-2-
Молоде приходить літо,
В’яже ліс солодкий глід.
Достига, теплом налитий,
На галявині врозбрід.
Край дороги перспектива
Із старих густих садів.
Зріють там солодкі сливи
Й“бергамоти” золоті.
-3-
Літнім безвітряним вечором
Добре посидіти вдома.
Сонце поклало на плечі нам
Дня перевтому.
Соняшник зерня окреслює
Колом пелюсточок скраю.
Поле готує добро своє
До короваю.
Сутінки плинуть розмірено,
Горнуть смеркання сувої
Зорі звисають замріяні
Там, де нас двоє.
Friday, June 4, 2010
Росинка в спориші
Іскринкою поманить слово
Та зблисне римою раптово,
Немов росинка в спориші.
Поезія – це стан душі...
Та зблисне римою раптово,
Немов росинка в спориші.
Поезія – це стан душі...
Thursday, June 3, 2010
Чорнобильський пейзаж
Сумує небо синє мовчазне.
Тополі рисками прослали темні тіні.
В траві Чорнобиля тривога не засне,
Оплакуючи наше покоління.
Тече крізь час біда на сотні літ.
До сонця тягнеться життя нового цвіт.
Тополі рисками прослали темні тіні.
В траві Чорнобиля тривога не засне,
Оплакуючи наше покоління.
Тече крізь час біда на сотні літ.
До сонця тягнеться життя нового цвіт.
Wednesday, June 2, 2010
Мрії про море
Якби ж то по свіженьку риму
Можна поїхати до Криму,
До моря свіжості врочистої,
До зірки ранньої і чистої,
До білого піску предвічного,
На шум прибою опівнічного...
Можна поїхати до Криму,
До моря свіжості врочистої,
До зірки ранньої і чистої,
До білого піску предвічного,
На шум прибою опівнічного...
Tuesday, June 1, 2010
Земне літо
Початок літа. Терпко пахне ліс.
Стежки вузенькі манять до води.
На берегах зелений верболіз
І щедрий подорожник молодий.
Не чути руху гумових коліс
І скреготу потужних поїздів.
В озерці з-під смарагдових куліс
Цвітуть лілеї – задля юних дів.
Хатинка в квітах поміж дерева,
Біліють гуси сніжно в куширях.
Хмаринка срібна тихо проплива
Там, де вночі дзвенить Чумацький Шлях.
Ожина в’яже синьо ягідки,
Запрошує зірвати плід – мене.
Холодний плід торкається руки
І маю на долоні щось земне.
Немов нектар зволожує уста,
Гірко-солодке - світ із протиріч.
Приємна ця зваблива гіркота,
Як втомленому – тиха, тепла ніч.
Хвилюють спогади ожиново, до сліз.
Початок літа. Терпко пахне ліс.
Стежки вузенькі манять до води.
На берегах зелений верболіз
І щедрий подорожник молодий.
Не чути руху гумових коліс
І скреготу потужних поїздів.
В озерці з-під смарагдових куліс
Цвітуть лілеї – задля юних дів.
Хатинка в квітах поміж дерева,
Біліють гуси сніжно в куширях.
Хмаринка срібна тихо проплива
Там, де вночі дзвенить Чумацький Шлях.
Ожина в’яже синьо ягідки,
Запрошує зірвати плід – мене.
Холодний плід торкається руки
І маю на долоні щось земне.
Немов нектар зволожує уста,
Гірко-солодке - світ із протиріч.
Приємна ця зваблива гіркота,
Як втомленому – тиха, тепла ніч.
Хвилюють спогади ожиново, до сліз.
Початок літа. Терпко пахне ліс.
Monday, May 31, 2010
Травень у Диканьці
Перейдусь по траві босоніж.
Тут ногам моїм не затісно.
Жовто зріє нарцис на осонні,
Бджілка тихо веде мудру пісню.
Буде літо, вже завтра літо
Принесе нам меди розкішні,
А покищо любов’ю налиті,
Розквітають в саду нашім вишні.
Тут ногам моїм не затісно.
Жовто зріє нарцис на осонні,
Бджілка тихо веде мудру пісню.
Буде літо, вже завтра літо
Принесе нам меди розкішні,
А покищо любов’ю налиті,
Розквітають в саду нашім вишні.
Sunday, May 30, 2010
Мирний день
Одцвітає ще одна весна
Розмаїттям пишного бузку.
Довгожданий дощик почина
По краплині пісню боязку.
Десь у травах молодий чебрець
Манить бджілок на нові меди.
Стоптана стежина навпростець
Через гай і поле до води.
Жовті гусенята у ставку
Хвильками ворушать синь небес.
Ремига теля на моріжку.
Заховався в буду вірний пес.
Біле пір’я пташка понесла
Як обнову у гніздо своє.
Знов усім зозуля край села
“Многі літа” радісно кує.
Як прекрасно слухать солов’я
У саду квітучім коло хати,
Коли дня спокійна течія
І мовчать гармати.
Розмаїттям пишного бузку.
Довгожданий дощик почина
По краплині пісню боязку.
Десь у травах молодий чебрець
Манить бджілок на нові меди.
Стоптана стежина навпростець
Через гай і поле до води.
Жовті гусенята у ставку
Хвильками ворушать синь небес.
Ремига теля на моріжку.
Заховався в буду вірний пес.
Біле пір’я пташка понесла
Як обнову у гніздо своє.
Знов усім зозуля край села
“Многі літа” радісно кує.
Як прекрасно слухать солов’я
У саду квітучім коло хати,
Коли дня спокійна течія
І мовчать гармати.
Saturday, May 29, 2010
Цвіт конвалії
Конвалії духмяний аромат
Незримо лине між дворів і хат.
Шукаємо очима диво те
І тішимось: конвалія цвіте!
Між пишним листям дзвоники малі
Вклоняються і небу, і землі
Щасливі, що покликав їх Творець
Йти до людей, як радості вінець.
Незримо лине між дворів і хат.
Шукаємо очима диво те
І тішимось: конвалія цвіте!
Між пишним листям дзвоники малі
Вклоняються і небу, і землі
Щасливі, що покликав їх Творець
Йти до людей, як радості вінець.
Friday, May 28, 2010
Мамина усмішка
Лагідно, ніжно всміхається мама.
Квітне спориш під моїми ногами.
Вдвох ідемо у Глибоку Долину,
В нашу маленьку хатину родинну.
Вечір стрічає нас. Крадеться ніч.
Комином білим вітається піч.
Влітку кочерги мовчать й рогачі
В темнім кутку у печі на плечі.
Казочку мама розкаже мені
Й знову дорога веде нас у сні.
Кузня на пагорбі, став і криниця,
Й усмішка мамина сонячно сниться.
Квітне спориш під моїми ногами.
Вдвох ідемо у Глибоку Долину,
В нашу маленьку хатину родинну.
Вечір стрічає нас. Крадеться ніч.
Комином білим вітається піч.
Влітку кочерги мовчать й рогачі
В темнім кутку у печі на плечі.
Казочку мама розкаже мені
Й знову дорога веде нас у сні.
Кузня на пагорбі, став і криниця,
Й усмішка мамина сонячно сниться.
Thursday, May 27, 2010
Пахощі бузкового цвіту
Цвіте бузок, і я з ним, наче дома,
Забуду, що живу на чужині,
Бо кожна квіточка мені знайома
І пахощі знайомі ці мені.
Пригадую, як з мамою садила
Бузковий кущ у нашому дворі,
І як було нам радісно і мило,
Коли у травні став він на порі.
Зацвів уперше рясно і духмяно,
Відкривши сотні ніжних пелюсток,
А вранці ми виходили на ганок
І поглядом вітали той куток
Тінистого навколо хати саду,
Де цвів бузок – очам ясна принада,
Краси весняної чарівний сповиток.
Сьогодні іншого, чужого беза цвіт
Із юності несе мені привіт.
Забуду, що живу на чужині,
Бо кожна квіточка мені знайома
І пахощі знайомі ці мені.
Пригадую, як з мамою садила
Бузковий кущ у нашому дворі,
І як було нам радісно і мило,
Коли у травні став він на порі.
Зацвів уперше рясно і духмяно,
Відкривши сотні ніжних пелюсток,
А вранці ми виходили на ганок
І поглядом вітали той куток
Тінистого навколо хати саду,
Де цвів бузок – очам ясна принада,
Краси весняної чарівний сповиток.
Сьогодні іншого, чужого беза цвіт
Із юності несе мені привіт.
Wednesday, May 26, 2010
Tuesday, May 25, 2010
Про каву
Пити чи не пити (каву!),
Запитаю знов лукаво.
Кажеш: кава серцю шкодить,
А біда по людях ходить.
Але вже сто літ і день
Кава тішить скрізь людей.
Запитаю знов лукаво.
Кажеш: кава серцю шкодить,
А біда по людях ходить.
Але вже сто літ і день
Кава тішить скрізь людей.
Monday, May 24, 2010
Жайворонкові пісні
Сиплять жайворонки з неба
Срібні нотки, мов кришталь,
І з’являється потреба
Висловити щирий жаль
За даремні нарікання
На вітри, дощі і сніг.
Весняна година рання
Стелить стежечку до ніг.
З первоцвіту працьовито
Бджілка визбира нектар
І несе у вулик “мито” –
Сонечка солодкий дар.
Квітнуть золотом кульбабки
На лужку й на моріжку,
Коник хвацько чистить лапки
Об травиночку тонку.
Пробіжися, освіжися,
Порадій новій весні,
І послухати спинися
Жайворонкові пісні.
Срібні нотки, мов кришталь,
І з’являється потреба
Висловити щирий жаль
За даремні нарікання
На вітри, дощі і сніг.
Весняна година рання
Стелить стежечку до ніг.
З первоцвіту працьовито
Бджілка визбира нектар
І несе у вулик “мито” –
Сонечка солодкий дар.
Квітнуть золотом кульбабки
На лужку й на моріжку,
Коник хвацько чистить лапки
Об травиночку тонку.
Пробіжися, освіжися,
Порадій новій весні,
І послухати спинися
Жайворонкові пісні.
Sunday, May 23, 2010
Сонячні мрії
Розправила віти зелена верба.
У небі безмежна глибінь голуба.
Вітряк задрімав, опустивши вітрила.
В бузковім гаю квіти очі відкрили.
Здається, зима ще була тут учора.
Сьогодні – лиш хмарка серпанку прозора.
Ставок відчиняє для неба віконце,
Купається в ньому замріяне сонце.
У небі безмежна глибінь голуба.
Вітряк задрімав, опустивши вітрила.
В бузковім гаю квіти очі відкрили.
Здається, зима ще була тут учора.
Сьогодні – лиш хмарка серпанку прозора.
Ставок відчиняє для неба віконце,
Купається в ньому замріяне сонце.
Saturday, May 22, 2010
Втіха
Така собі маленька втіха –
На хаті шифер, а не стріха.
Та як задмуть лихі вітри,
Несе і шифер догори.
На хаті шифер, а не стріха.
Та як задмуть лихі вітри,
Несе і шифер догори.
Friday, May 21, 2010
Сказала чи тільки подумала?
Розчарована знов: забагато сказала.
Накипіли слова аж на денці терпіння.
Потім – вибух, політ вище хвиль білопінних.
Розлетілися дрібно, мов клекіт вокзалу.
Найгостріші упали – десь під злості колеса
Інші – тихо лягли понад річкою плесом.
Чи було щось промовлено? Тихо. Минуло.
Заколихане чарами тиші, заснуло.
Накипіли слова аж на денці терпіння.
Потім – вибух, політ вище хвиль білопінних.
Розлетілися дрібно, мов клекіт вокзалу.
Найгостріші упали – десь під злості колеса
Інші – тихо лягли понад річкою плесом.
Чи було щось промовлено? Тихо. Минуло.
Заколихане чарами тиші, заснуло.
Thursday, May 20, 2010
Wednesday, May 19, 2010
Хто він?
У лабіринтах сивих днів
Старечий погляд помутнів.
Зникає пам’ять, міра часу.
Хто в нім впізнає ловеласа?
Старечий погляд помутнів.
Зникає пам’ять, міра часу.
Хто в нім впізнає ловеласа?
Tuesday, May 18, 2010
Для Наталочки
Синіють скрізь фіалочки
У нашому саду.
Букетик для Наталочки
Швиденько там знайду.
Ці весняні фіалочки –
Для донечки Наталочки.
У нашому саду.
Букетик для Наталочки
Швиденько там знайду.
Ці весняні фіалочки –
Для донечки Наталочки.
Monday, May 17, 2010
Моїй донечці
Будь здорова й бистра, як вода в струмочку,
Будь нам щебетлива, як пташки в садочку,
Будь така хороша, як розквітла рожа,
Будь рум’яна й світла, як черешні гілка,
Будь метка й діяльна, як весняна бджілка ...
Будь нам щебетлива, як пташки в садочку,
Будь така хороша, як розквітла рожа,
Будь рум’яна й світла, як черешні гілка,
Будь метка й діяльна, як весняна бджілка ...
Sunday, May 16, 2010
Побажання
Молитву для моєї доні
Промовлю пошепки сьогодні.
Дай, Боже, їй щасливих літ,
Щоб їй всміхався сонцем світ.
Промовлю пошепки сьогодні.
Дай, Боже, їй щасливих літ,
Щоб їй всміхався сонцем світ.
Saturday, May 15, 2010
Маївка
Дзвонять у небі
Ключі пташині.
Сонячний день
Сіяє нам нині.
Йдемо молитись
Діві Пречистій.
Дружно з’єднаємось
В пісні врочистій.
Ключі пташині.
Сонячний день
Сіяє нам нині.
Йдемо молитись
Діві Пречистій.
Дружно з’єднаємось
В пісні врочистій.
Friday, May 14, 2010
Thursday, May 13, 2010
Настрій
Весняний день смарагдово сміється,
Теплом і радістю вливається до серця.
Пташки видзвонюють поміж гілок зелених,
Хороший настрій повертається до мене.
Розсиплю смуток на вітрах весняних,
Нехай зросте десь маками духмяними.
Теплом і радістю вливається до серця.
Пташки видзвонюють поміж гілок зелених,
Хороший настрій повертається до мене.
Розсиплю смуток на вітрах весняних,
Нехай зросте десь маками духмяними.
Wednesday, May 12, 2010
За північ
Ніч, наче колесо на спицях.
Рипить, скрипить, і знов не спиться.
Чому прокинулася нині?
Бо день почався в Україні.
Рипить, скрипить, і знов не спиться.
Чому прокинулася нині?
Бо день почався в Україні.
Tuesday, May 11, 2010
Травнева ніч
Хвацько місяць-молодик
Між зірками пропливає.
Закосичились сади,
Й поле дихає розмаєм.
Соловейка чисті трелі,
Мов черешні на тарелі,
І кругленькі, й соковиті,
«До-ля-солями» налиті.
Між зірками пропливає.
Закосичились сади,
Й поле дихає розмаєм.
Соловейка чисті трелі,
Мов черешні на тарелі,
І кругленькі, й соковиті,
«До-ля-солями» налиті.
Monday, May 10, 2010
Вечір
Затихло все. Сідає тихий вечір
На браму вічності, зачинену для нас.
Іще ми тут, поміж людьми. Не час
Тут мовити про смерть і не до речі.
Життю радіймо, доки ми живі.
Згубився сонця промінь у траві.
Барвінок синій снить теплом у тінях.
Десь там дитинство за дверима в сінях
В куточку причаїлося, не спить,
Чекає, доки клямка заскрипить
І прийде мама втомлена з роботи,
Почне свої переднічні турботи:
Вечеря, тепле ліжко, мила казка…
Над нами мріє вічна Божа Ласка.
На браму вічності, зачинену для нас.
Іще ми тут, поміж людьми. Не час
Тут мовити про смерть і не до речі.
Життю радіймо, доки ми живі.
Згубився сонця промінь у траві.
Барвінок синій снить теплом у тінях.
Десь там дитинство за дверима в сінях
В куточку причаїлося, не спить,
Чекає, доки клямка заскрипить
І прийде мама втомлена з роботи,
Почне свої переднічні турботи:
Вечеря, тепле ліжко, мила казка…
Над нами мріє вічна Божа Ласка.
Sunday, May 9, 2010
Чайка
Море срібно світлом грає,
Струни хвиль перебирає.
Чайка в воду крила вмочить,
Рибку вихопити хоче.
Не вдалось. Новий віраж
Стрімко крутить понад пляжем.
Струни хвиль перебирає.
Чайка в воду крила вмочить,
Рибку вихопити хоче.
Не вдалось. Новий віраж
Стрімко крутить понад пляжем.
Saturday, May 8, 2010
Перепочинок
Знов душа забажала спокою
Серед вихорів сліз і жури.
Так далеко до мрії високої,
А будення, мов камінь з гори.
Відступлюся. Нехай собі котиться.
Те, що мусить упасти, - впаде.
Знову небо на сході золотиться,
День новою надією йде.
Підростають дерева і обрії,
Наливаються вишні вогнем.
І криниця з водицею доброю
На околицю манить мене.
Двоє хлопчиків радістю світяться:
Зруб поставили на джерело.
В хаті крайній вже тісто міситься,
Щоб нести людям хліба тепло.
Потамовую втому втіхою,
Що не все так погано в нас.
Цей спочинок був тільки віхою.
А тепер - до роботи час.
Серед вихорів сліз і жури.
Так далеко до мрії високої,
А будення, мов камінь з гори.
Відступлюся. Нехай собі котиться.
Те, що мусить упасти, - впаде.
Знову небо на сході золотиться,
День новою надією йде.
Підростають дерева і обрії,
Наливаються вишні вогнем.
І криниця з водицею доброю
На околицю манить мене.
Двоє хлопчиків радістю світяться:
Зруб поставили на джерело.
В хаті крайній вже тісто міситься,
Щоб нести людям хліба тепло.
Потамовую втому втіхою,
Що не все так погано в нас.
Цей спочинок був тільки віхою.
А тепер - до роботи час.
Friday, May 7, 2010
Жіночі клопоти
Багато завжди є роботи вдома.
На вечір тіло огортає втома.
Бажання спокою стає сильнішим,
Тоді, звичайно, тиша наймиліша.
Спочинь і втішся: день твій був строкатий:
Садила різні квіти біля хати
Собі і людям на щоденну втіху –
Між літом і весною маєш віху.
То те, то се: і прала, й мила,
А ще пекла щось і варила,
Щось підшивала, прасувала,
Ще меблі попересувала,
Щоб відчувалась новизна –
Комфортних змін приємний знак.
На вечір тіло огортає втома.
Бажання спокою стає сильнішим,
Тоді, звичайно, тиша наймиліша.
Спочинь і втішся: день твій був строкатий:
Садила різні квіти біля хати
Собі і людям на щоденну втіху –
Між літом і весною маєш віху.
То те, то се: і прала, й мила,
А ще пекла щось і варила,
Щось підшивала, прасувала,
Ще меблі попересувала,
Щоб відчувалась новизна –
Комфортних змін приємний знак.
Thursday, May 6, 2010
Весна в Детройті
Цвітуть кульбабки. Свято для душі.
До них у трави пишні поспішім.
Далеко ми, в чужій таки сторонці.
Та ще травицю тут не живить стронцій.
Приходить сонце морем з України.
Гріє нам серце. Журимось чаїно.
Так є, як є. Що буде, те і буде...
Втішаються життям коротким люди.
Воно, як день, приходить і минає.
Цвітуть кульбабки, як у ріднім краї.
До них у трави пишні поспішім.
Далеко ми, в чужій таки сторонці.
Та ще травицю тут не живить стронцій.
Приходить сонце морем з України.
Гріє нам серце. Журимось чаїно.
Так є, як є. Що буде, те і буде...
Втішаються життям коротким люди.
Воно, як день, приходить і минає.
Цвітуть кульбабки, як у ріднім краї.
Wednesday, May 5, 2010
Дім Джозефа Донато
Легкий вітрець гойдає гладь води.
Родину манить літечко сюди.
Цей дім над озером зробив їх тато й дід,
Працюючи понад півсотні літ.
Для кожного затишне місце є.
Коли погідне сонечко встає,
Веселий сміх прудкої дітвори
Вихлюпується на пісок згори.
Доки творив те, що в уяві мав,
То не одну він пилку поламав.
Брав дерево міцне, немов залізо,
І з нього витинав, пиляв і різав.
Стіни і ганок, вікна, двері, дах,
Щоб сотні літ стояв дім на вітрах,
Меблі і сходи вниз, до узбережжя,
Де хвиль сріблистих звабливе безмежжя.
З любов’ю зроблене розумними руками,
Хвилює і стоїть понад віками.
Родину манить літечко сюди.
Цей дім над озером зробив їх тато й дід,
Працюючи понад півсотні літ.
Для кожного затишне місце є.
Коли погідне сонечко встає,
Веселий сміх прудкої дітвори
Вихлюпується на пісок згори.
Доки творив те, що в уяві мав,
То не одну він пилку поламав.
Брав дерево міцне, немов залізо,
І з нього витинав, пиляв і різав.
Стіни і ганок, вікна, двері, дах,
Щоб сотні літ стояв дім на вітрах,
Меблі і сходи вниз, до узбережжя,
Де хвиль сріблистих звабливе безмежжя.
З любов’ю зроблене розумними руками,
Хвилює і стоїть понад віками.
Tuesday, May 4, 2010
Веселка
Мов нареченої посаг,
Веселка грає в небесах,
Коромисло з дощу і сонця
Несе до нашого віконця.
На теплий дощик вибігай.
Позеленіли поле й гай.
Омолодилася земля.
Пташиний щебет звеселя.
Барвистим, сонячним привітом
Веселка сяє понад світом.
Веселка грає в небесах,
Коромисло з дощу і сонця
Несе до нашого віконця.
На теплий дощик вибігай.
Позеленіли поле й гай.
Омолодилася земля.
Пташиний щебет звеселя.
Барвистим, сонячним привітом
Веселка сяє понад світом.
Monday, May 3, 2010
Від травня до травня
Травень ходить сінокосами,
Кропить трави й віти росами,
Кличе літечко до нас,
Щоб приходило на час.
Червень фарби приготує,
Нам черешні помалює,
Липень липи цвіт духмяний
Принесе в алеї рано,
Серпень викосить пшеницю,
Спека зросить потом лиця.
Вересень услід за ним
Дзвонить дзвоником шкільним.
Жовтень золотом чарує,
Вітром листопад вирує,
Грудень землю заморозить:
Бери сани – кидай воза.
Січень снігом ніс січе,
Лютий ще лютіш пече.
Березень розбудить весну –
І природа знов воскресне.
Квітень землю уквітчає,
Щиро весну величає.
І приходить травень знову,
У поля несе обнову.
Кропить трави й віти росами,
Кличе літечко до нас,
Щоб приходило на час.
Червень фарби приготує,
Нам черешні помалює,
Липень липи цвіт духмяний
Принесе в алеї рано,
Серпень викосить пшеницю,
Спека зросить потом лиця.
Вересень услід за ним
Дзвонить дзвоником шкільним.
Жовтень золотом чарує,
Вітром листопад вирує,
Грудень землю заморозить:
Бери сани – кидай воза.
Січень снігом ніс січе,
Лютий ще лютіш пече.
Березень розбудить весну –
І природа знов воскресне.
Квітень землю уквітчає,
Щиро весну величає.
І приходить травень знову,
У поля несе обнову.
Sunday, May 2, 2010
За кермом
Лечу в потоці створінь залізних,
Таких подібних і зовсім різних.
У кожнім – люди, юні і старші,
Вміло прямують в летючім марші.
Згідно вказівок глузду й дороги,
Швидко долають вітки розлогі.
Або кермуй і не думай про втому,
Або сиди коло печі вдома.
Таких подібних і зовсім різних.
У кожнім – люди, юні і старші,
Вміло прямують в летючім марші.
Згідно вказівок глузду й дороги,
Швидко долають вітки розлогі.
Або кермуй і не думай про втому,
Або сиди коло печі вдома.
Saturday, May 1, 2010
Зелене руно
Зелений травню, місяцю любові,
Цвітуть твої віночки калинові,
Бузок пишається, у стріли йде пшениця,
Ласкаве літечко зерняткам сниться.
І соловейко в яблунях співає.
Весну свою ніхто не забуває.
Весняний дощик виграє на струнах,
Немов вхопив за бороду Перуна.
Коли нап’ється радості земля,
Зелене руно душу звеселя.
Цвітуть твої віночки калинові,
Бузок пишається, у стріли йде пшениця,
Ласкаве літечко зерняткам сниться.
І соловейко в яблунях співає.
Весну свою ніхто не забуває.
Весняний дощик виграє на струнах,
Немов вхопив за бороду Перуна.
Коли нап’ється радості земля,
Зелене руно душу звеселя.
Friday, April 30, 2010
Забагато?
Хочеш сонця – маєш спеку,
А дощу – то маєш зливу.
Щось тобі несе лелека?
Мабуть, трійню, всім на диво.
Хочеш яблук урожаю?
Їх тягар гілки ламає.
Все, що просиш, завжди маєш.
То на що ж ти нарікаєш?
А дощу – то маєш зливу.
Щось тобі несе лелека?
Мабуть, трійню, всім на диво.
Хочеш яблук урожаю?
Їх тягар гілки ламає.
Все, що просиш, завжди маєш.
То на що ж ти нарікаєш?
Thursday, April 29, 2010
Гомонять кургани
І славу, і розпач Богдана
Ховають зелені кургани.
Прислухайся, сядь на вершині,
Вони гомонять і донині
Про війни страшні і криваві,
Як села зникали в заграві,
Про ту Переяславську Раду,
Про волю чи, може, про зраду,
Козацькую славу по світу
Розносить із пагорбів вітер.
Ховають зелені кургани.
Прислухайся, сядь на вершині,
Вони гомонять і донині
Про війни страшні і криваві,
Як села зникали в заграві,
Про ту Переяславську Раду,
Про волю чи, може, про зраду,
Козацькую славу по світу
Розносить із пагорбів вітер.
Wednesday, April 28, 2010
Живучий кущ
Від біди до біди.
Від орди до орди.
У степу кущ живучий
В неволі знайди.
Із безсмертного зілля
В росі відродись.
І народом своїм
Невмирущим гордись.
Від орди до орди.
У степу кущ живучий
В неволі знайди.
Із безсмертного зілля
В росі відродись.
І народом своїм
Невмирущим гордись.
Tuesday, April 27, 2010
Привіт від зайчика
Цей ранок, сповнений тепла і світла.
На пагорбі фіалочка розквітла.
Берізка китичками ніжними гойдає.
З-під кущика зайчисько виглядає,
Вітально, смішно вухами пряде,
Неначе мовить людям:”Добрий день!”
На пагорбі фіалочка розквітла.
Берізка китичками ніжними гойдає.
З-під кущика зайчисько виглядає,
Вітально, смішно вухами пряде,
Неначе мовить людям:”Добрий день!”
Monday, April 26, 2010
Світанок у Чорнобилі
Ой рано-рано, холодно-місячно.
Трави весняні стронцієм мічені.
Сяє над тишею вранішня зірка.
В землях Чорнобиля горенько згіркло.
Ранок приходить, день проминає.
Вечір і ніч, а біда не минає.
Тисячі років – розпад урану.
Вічність гойдає чорнобильські рани.
Трави весняні стронцієм мічені.
Сяє над тишею вранішня зірка.
В землях Чорнобиля горенько згіркло.
Ранок приходить, день проминає.
Вечір і ніч, а біда не минає.
Тисячі років – розпад урану.
Вічність гойдає чорнобильські рани.
Sunday, April 25, 2010
Пробудження
Вибухла брунька зеленим листочком,
Хлібна травинка зросла колосочком,
Мрія вродила щось гарне, нове.
Світ розвивається, квітне, живе!
Хлібна травинка зросла колосочком,
Мрія вродила щось гарне, нове.
Світ розвивається, квітне, живе!
Saturday, April 24, 2010
Тетянці
Весна. Здається, виростають крила.
Лаштує доленька нові вітрила.
Куди нас літо стигле понесе?
Дізнається лиш осінь про це все.
Куди планує доля корабель?
Чи йтиме він до рідних нам земель?
Ніхто того не може віщувати,
Де човник наш планує ночувати,
Де сонечко зустрінемо часами
Під білими дороги парусами.
Лаштує доленька нові вітрила.
Куди нас літо стигле понесе?
Дізнається лиш осінь про це все.
Куди планує доля корабель?
Чи йтиме він до рідних нам земель?
Ніхто того не може віщувати,
Де човник наш планує ночувати,
Де сонечко зустрінемо часами
Під білими дороги парусами.
Friday, April 23, 2010
Розмова з душею
“Душе моя убогая, чого ти сумуєш,
чого марно плачеш?”(Тарас Шевченко)
Радуйся, душе: навколо і сонце, і квіти,
Мирне життя, синє небо, всміхаються діти,
Приязні друзі, привітні сусіди й знайомі,
Маєш поживу і в церкві, і в рідному домі,
Можеш літати думками по цілому світі,
Або із пташкою поряд гойдатись на вітті,
Прясти фантазій нитки на рожеві клубочки,
Чи подрімати хвилинку в тіні, в холодочку.
Але на те ти й душа, щоб не мати спокою.
В вирі життя все звучати струною дзвінкою,
Тіло будити щоранку і спонукати до діла,
Щоб було зроблено все так, як ти захотіла.
Душе моя, доки маю тебе, - я – людина,
Коли покинеш мене – прийде смертна година.
чого марно плачеш?”(Тарас Шевченко)
Радуйся, душе: навколо і сонце, і квіти,
Мирне життя, синє небо, всміхаються діти,
Приязні друзі, привітні сусіди й знайомі,
Маєш поживу і в церкві, і в рідному домі,
Можеш літати думками по цілому світі,
Або із пташкою поряд гойдатись на вітті,
Прясти фантазій нитки на рожеві клубочки,
Чи подрімати хвилинку в тіні, в холодочку.
Але на те ти й душа, щоб не мати спокою.
В вирі життя все звучати струною дзвінкою,
Тіло будити щоранку і спонукати до діла,
Щоб було зроблено все так, як ти захотіла.
Душе моя, доки маю тебе, - я – людина,
Коли покинеш мене – прийде смертна година.
Thursday, April 22, 2010
Паростки
Проростає коло хати
Щось зелено-волохате.
Вгору підіймається,
За тички чіпляється.
Як доглянеш – будеш радий
Гронам стиглим винограду.
Щось зелено-волохате.
Вгору підіймається,
За тички чіпляється.
Як доглянеш – будеш радий
Гронам стиглим винограду.
Wednesday, April 21, 2010
Відродження
Стежина сонячна. Тепло йде від землі.
Клопочуться мурашечки малі.
Травою грає трепетний вітрець.
Крокую втішно, легко, навпростець.
Хоч за водою йдуть мої літа,
Та навесні я знову молода.
Душа, немов конвалія, цвіте.
Відродження землі дано на те,
Щоб ми, як і вона, «відмолоділи»,
Приємним змінам весняним раділи...
Клопочуться мурашечки малі.
Травою грає трепетний вітрець.
Крокую втішно, легко, навпростець.
Хоч за водою йдуть мої літа,
Та навесні я знову молода.
Душа, немов конвалія, цвіте.
Відродження землі дано на те,
Щоб ми, як і вона, «відмолоділи»,
Приємним змінам весняним раділи...
Tuesday, April 20, 2010
Вербовий сум
З.В.
З виру днів підкралась осінь.
Сивіють у листі сливи.
Вже пташки дзвінкоголосі
Покидають сонні ниви.
Ще стою(бо де ж ті крила?)
Біля берега вербою.
Корені вода покрила
Срібнопінною габою.
Грушка ллє медові сльози.
Жде в саду сватів калина.
Просить жовтень перевозу
На мій бік, до України.
Десь холонуть океани,
Льодяніє шум прибою.
А мені несе мембрана:
“Я стужився за тобою.”
І тремтять гілки вербові,
Намагаються злетіти.
В піднебессі дзвонять зорі.
Віщий голос, вічний вітер.
З виру днів підкралась осінь.
Сивіють у листі сливи.
Вже пташки дзвінкоголосі
Покидають сонні ниви.
Ще стою(бо де ж ті крила?)
Біля берега вербою.
Корені вода покрила
Срібнопінною габою.
Грушка ллє медові сльози.
Жде в саду сватів калина.
Просить жовтень перевозу
На мій бік, до України.
Десь холонуть океани,
Льодяніє шум прибою.
А мені несе мембрана:
“Я стужився за тобою.”
І тремтять гілки вербові,
Намагаються злетіти.
В піднебессі дзвонять зорі.
Віщий голос, вічний вітер.
Monday, April 19, 2010
Безсоння
Безсоння дзвонить сполохом провин.
Гріхи й невдачі підніма з глибин.
Що в ніч глуху подієш, як не спиться?
Найкраще до світанку помолиться.
Гріхи й невдачі підніма з глибин.
Що в ніч глуху подієш, як не спиться?
Найкраще до світанку помолиться.
Sunday, April 18, 2010
Ранкові дзвони
Недільний ранок вносить прохолоду,
Тумани сині налягли на воду,
Ще спить озерце, не гойда латаття,
Горить схід сонця чарівним багаттям.
Церковні дзвони срібло розсипають,
Хрещеним душам звістку посилають,
Що нині знову світлий час настав
В молитві “одягатись у Христа”.
Тумани сині налягли на воду,
Ще спить озерце, не гойда латаття,
Горить схід сонця чарівним багаттям.
Церковні дзвони срібло розсипають,
Хрещеним душам звістку посилають,
Що нині знову світлий час настав
В молитві “одягатись у Христа”.
Saturday, April 17, 2010
Володі
Видзвонюють весняний гімн землі
Тендітні, ніжні проліски малі.
Здоровий будь, народжений в цей день,
Серед пташиних молодих пісень.
Тендітні, ніжні проліски малі.
Здоровий будь, народжений в цей день,
Серед пташиних молодих пісень.
Friday, April 16, 2010
П’ятниця, вечір
День п’ятий тижня п’яти вже показує,
Нічка мішечок зірочок розв’язує,
На небі сіє, що то вродить з них?
Десь знову місяць у Диканьці зник.
У іншому мішечку дідько носить,
Аж доки відьма світла не попросить.
А десь у сповиточку спить субота.
Іще не дошкуляють їй турботи.
Лиш жаби кумкають з-попід ставкових плес,
На вітер гавкнув глухо з буди пес.
Не спить капуста: голівки все в’яже,
А внуки слухають, що бабця їм розкаже.
Нічка мішечок зірочок розв’язує,
На небі сіє, що то вродить з них?
Десь знову місяць у Диканьці зник.
У іншому мішечку дідько носить,
Аж доки відьма світла не попросить.
А десь у сповиточку спить субота.
Іще не дошкуляють їй турботи.
Лиш жаби кумкають з-попід ставкових плес,
На вітер гавкнув глухо з буди пес.
Не спить капуста: голівки все в’яже,
А внуки слухають, що бабця їм розкаже.
Thursday, April 15, 2010
Сни в розлуці
Немов пелюсточка весняна,
Далека донечка кохана.
Мов ніжний проліска листочок,
Наснився любий мій синочок.
Коли задовга в нас розлука,
У снах приходять діти, внуки,
Улюблені стежки й поля,
Далека й дорога земля,
Де все близьке мені й кохане,
Де юність квітла полум’яна...
Далека донечка кохана.
Мов ніжний проліска листочок,
Наснився любий мій синочок.
Коли задовга в нас розлука,
У снах приходять діти, внуки,
Улюблені стежки й поля,
Далека й дорога земля,
Де все близьке мені й кохане,
Де юність квітла полум’яна...
Wednesday, April 14, 2010
Подих весни
Народжується листячко з бруньок.
В деревах соки молодо вирують.
Обріс пагінням зморщений пеньок.
Хмаринки білі в небесах мандрують.
Землі родючої зігрітий коровай.
Коханий краю мій, земний наш рай.
В деревах соки молодо вирують.
Обріс пагінням зморщений пеньок.
Хмаринки білі в небесах мандрують.
Землі родючої зігрітий коровай.
Коханий краю мій, земний наш рай.
Tuesday, April 13, 2010
Байдужому
Відгородись парканами від світу.
Не залишай нікому заповіту.
Живи для себе сам собою у собі.
І будеш тим щасливий далебі.
Ніхто тобі не гупатиме в двері,
Нічого не напише на папері,
Ніякі справи зранку не доспіють,
Ніякі півні в північ не запіють.
А прийде Смерть, спитає, чи нажився,
Чи гарно ріс, чи вдало одружився,
Чи добрих маєш діток і онуків,
Як осягнув життя свого науку,
Що залишаєш, старче, на землі.
Розтанеш, наче марево в імлі.
Ніхто тебе ніколи не згадає.
Така відлюдькам доля випадає.
Не залишай нікому заповіту.
Живи для себе сам собою у собі.
І будеш тим щасливий далебі.
Ніхто тобі не гупатиме в двері,
Нічого не напише на папері,
Ніякі справи зранку не доспіють,
Ніякі півні в північ не запіють.
А прийде Смерть, спитає, чи нажився,
Чи гарно ріс, чи вдало одружився,
Чи добрих маєш діток і онуків,
Як осягнув життя свого науку,
Що залишаєш, старче, на землі.
Розтанеш, наче марево в імлі.
Ніхто тебе ніколи не згадає.
Така відлюдькам доля випадає.
Monday, April 12, 2010
Ранок мрії
Ще сонна мрія дихає, зітхає.
Її прощанням ніч приколихає.
У напівсні фантазія живе,
Нарешті збудиться, повстане, оживе.
Назустріч сонцю випустить надію.
Навколо світ пробуджений радіє.
Початок ранку йде у білий день.
Виходить мрія з миром до людей.
Її прощанням ніч приколихає.
У напівсні фантазія живе,
Нарешті збудиться, повстане, оживе.
Назустріч сонцю випустить надію.
Навколо світ пробуджений радіє.
Початок ранку йде у білий день.
Виходить мрія з миром до людей.
Sunday, April 11, 2010
Весняний вітер
Чую вранці голос вітру.
Дмухнув, наче у макітру,
Скрипнув хвірткою хапливо,
Рипнув сходами грайливо,
Прогудів поміж дахами
Басові, округлі гами.
Вже кінець зимовим снам.
Починається весна!
Дмухнув, наче у макітру,
Скрипнув хвірткою хапливо,
Рипнув сходами грайливо,
Прогудів поміж дахами
Басові, округлі гами.
Вже кінець зимовим снам.
Починається весна!
Saturday, April 10, 2010
Коло життя
Все навколо замкнуте у коло:
Народився. Розходився. Школа.
Юність. Зрілість. Діти і онуки.
Все через твої проходить руки.
Дні нанизані під сонцем променистим,
Дрібно, мов коралове намисто.
І нарешті біг життя завершить
День останній, клопітний, як перший.
Народився. Розходився. Школа.
Юність. Зрілість. Діти і онуки.
Все через твої проходить руки.
Дні нанизані під сонцем променистим,
Дрібно, мов коралове намисто.
І нарешті біг життя завершить
День останній, клопітний, як перший.
Friday, April 9, 2010
Гірке слово
Слово, мов обірвана струна, -
Рипнуло тужливо і – мовчить.
В слові тім болить моя вина.
Слово, мов обірвана струна.
Десь чарівна музика луна
І єднає душі кожна мить,
А на мене холодом зими
Рипнула обірвана струна.
Вірю: не назавжди йде зима.
Я з’єднаю порвану ту нить.
Світлих слів мелодія сама
Весняним струмочком забринить.
Рипнуло тужливо і – мовчить.
В слові тім болить моя вина.
Слово, мов обірвана струна.
Десь чарівна музика луна
І єднає душі кожна мить,
А на мене холодом зими
Рипнула обірвана струна.
Вірю: не назавжди йде зима.
Я з’єднаю порвану ту нить.
Світлих слів мелодія сама
Весняним струмочком забринить.
Thursday, April 8, 2010
Пам’ять про перше
Перше слово, перший сміх,
Перший крок і перший сніг,
Перші успіхи й невдачі,
Перші радощі і плач,
Перші зношені сандалії,
Перші перемог медалі, -
Все колись було спочатку:
Через річку перша кладка,
Перший камінь у будову,
Перші війни, перші вдови...
Потім все це входить в звичку.
Пам’ять людська, мов поличка,-
Покладеш туди недбало –
Загубилось і – пропало.
Перший крок і перший сніг,
Перші успіхи й невдачі,
Перші радощі і плач,
Перші зношені сандалії,
Перші перемог медалі, -
Все колись було спочатку:
Через річку перша кладка,
Перший камінь у будову,
Перші війни, перші вдови...
Потім все це входить в звичку.
Пам’ять людська, мов поличка,-
Покладеш туди недбало –
Загубилось і – пропало.
Wednesday, April 7, 2010
Великодні побажання
Л. Г.
Христос Воскрес! І душі наші знову
Вдягаються у радісну обнову!
Ласкавим сонечком у цей весняний час
Господь благословляє нас.
В ці дні нехай здоров’я Вам прибуде,
Нехай гуртуються навколо добрі люди,
Хай множиться те добре, що вже є,
І ще чогось в потребі Бог дає.
Христос Воскрес! І душі наші знову
Вдягаються у радісну обнову!
Ласкавим сонечком у цей весняний час
Господь благословляє нас.
В ці дні нехай здоров’я Вам прибуде,
Нехай гуртуються навколо добрі люди,
Хай множиться те добре, що вже є,
І ще чогось в потребі Бог дає.
Tuesday, April 6, 2010
До Богородиці
Богородице Діво, Пречистая Мати,
Промінь сонця вибілює стіни кімнати.
Починаємо день із молитви до тебе:
Поможи і порадь нам у нашій потребі.
Промінь сонця вибілює стіни кімнати.
Починаємо день із молитви до тебе:
Поможи і порадь нам у нашій потребі.
Світ вітає Ісуса
Весною пахнуть коси у беріз.
Засяяв «котиками» буйний верболіз.
Всміхається глибоке небо синє.
Вітає світ Христове Воскресіння.
Засяяв «котиками» буйний верболіз.
Всміхається глибоке небо синє.
Вітає світ Христове Воскресіння.
Monday, April 5, 2010
Стрічаймо Господа
Великдень пахне хлібом і весною,
Несе надію на врожай новий.
Небесна синь незримою струною
І волею бджолиною бринить.
Воскресло все: і Божий дух, і тіло,
Веселі усмішки в дорослих і в малят.
Співуче птаство знову прилетіло,
Шлють дятли телеграми всім до свят.
Радіймо, люди, миру й благодаті!
Стрічаймо Господа у кожній хаті!
Несе надію на врожай новий.
Небесна синь незримою струною
І волею бджолиною бринить.
Воскресло все: і Божий дух, і тіло,
Веселі усмішки в дорослих і в малят.
Співуче птаство знову прилетіло,
Шлють дятли телеграми всім до свят.
Радіймо, люди, миру й благодаті!
Стрічаймо Господа у кожній хаті!
Sunday, April 4, 2010
Великдень
Великий День. Усім Христос Воскрес.
До кожного промовив із небес
Про ціль життя і про Його любов.
Для нас Він смерть жорстоку поборов,
Щоб ми за Ним, великі чи малі,
Лишались вічно жити на землі,
Повторюючись в дітях і онуках,
В любові, в радості, в непевності і муках,
До Нього словом, думкою летіли
І вірили, що є душа без тіла,
Що та душа повернеться до Бога,
Як буде чесною життя дорога.
Квітневий ранок. Дзвони Великодні.
Ісус Христос для нас воскрес сьогодні.
Радіють птахи, небо і калина,
У кожний дім привітна вістка лине,
Що сталось найдивніше із чудес:
Христос Воскрес!
До кожного промовив із небес
Про ціль життя і про Його любов.
Для нас Він смерть жорстоку поборов,
Щоб ми за Ним, великі чи малі,
Лишались вічно жити на землі,
Повторюючись в дітях і онуках,
В любові, в радості, в непевності і муках,
До Нього словом, думкою летіли
І вірили, що є душа без тіла,
Що та душа повернеться до Бога,
Як буде чесною життя дорога.
Квітневий ранок. Дзвони Великодні.
Ісус Христос для нас воскрес сьогодні.
Радіють птахи, небо і калина,
У кожний дім привітна вістка лине,
Що сталось найдивніше із чудес:
Христос Воскрес!
Saturday, April 3, 2010
До свята
З хрещатого барвіночка
Вінець заплітаймо.
З Великоднем родиноньку
Весело вітаймо.
Складім паски і писанки
В кошичок святковий
Та додаймо для радостіРушник веселковий.
Вінець заплітаймо.
З Великоднем родиноньку
Весело вітаймо.
Складім паски і писанки
В кошичок святковий
Та додаймо для радостіРушник веселковий.
Friday, April 2, 2010
Велика П’ятниця
Запалюються свічі і вогні,
Церковні дзвони гомонять сумні.
Сьогодні день, коли помер Месія,
Прощаючи гріхи тобі й мені.
Пополудні, як в П’ятницю годиться,
Виноситься Христова плащаниця.
За все, що Він у вірі нам несе,
Зібралися миряни помолиться...
Царю Небесний, що всюди єси
Серед цієї земної краси,
Душу Тобі відкриваю: зайди,
Охорони від хвороб і біди.
Дай мені сили терпіння пройти,
Й мудрості – ближньому допомогти.
Серед тривог просвіти й осіни.
Скарбу Твоєму немає ціни.
В тихій молитві зову Тебе знову –
Втіш мої думи сумні і розхристані.
Дякую, Отче, за щиру розмову
І за відкриту душі моїй істину.
Церковні дзвони гомонять сумні.
Сьогодні день, коли помер Месія,
Прощаючи гріхи тобі й мені.
Пополудні, як в П’ятницю годиться,
Виноситься Христова плащаниця.
За все, що Він у вірі нам несе,
Зібралися миряни помолиться...
Царю Небесний, що всюди єси
Серед цієї земної краси,
Душу Тобі відкриваю: зайди,
Охорони від хвороб і біди.
Дай мені сили терпіння пройти,
Й мудрості – ближньому допомогти.
Серед тривог просвіти й осіни.
Скарбу Твоєму немає ціни.
В тихій молитві зову Тебе знову –
Втіш мої думи сумні і розхристані.
Дякую, Отче, за щиру розмову
І за відкриту душі моїй істину.
Thursday, April 1, 2010
Писанка
Ниточкою воску намалюю мрію,
Посаджу дерева і квітки посію,
Щебету пташиному відчиню віконце.
Намалюю весноньку під ласкавим сонцем.
Щоб було скрізь радісно, в кожнім серці й домі,
Щоб були шасливими рідні і знайомі.
Розтоплю, розвіюю сутінь вечорову.
Аж тоді повірю я, що маю обнову.
Вже сміється писанка на чотири боки,
Поміж інших радісно вабить кожне око.
Посаджу дерева і квітки посію,
Щебету пташиному відчиню віконце.
Намалюю весноньку під ласкавим сонцем.
Щоб було скрізь радісно, в кожнім серці й домі,
Щоб були шасливими рідні і знайомі.
Розтоплю, розвіюю сутінь вечорову.
Аж тоді повірю я, що маю обнову.
Вже сміється писанка на чотири боки,
Поміж інших радісно вабить кожне око.
Wednesday, March 31, 2010
Весняні бажання
Біжу поміж краплинками дощу.
Свої тривоги за дощем пущу,
Нехай течуть ярами та тернами.
Щасливі дні хай квітнуть поміж нами.
Свої тривоги за дощем пущу,
Нехай течуть ярами та тернами.
Щасливі дні хай квітнуть поміж нами.
Tuesday, March 30, 2010
Скресання ріки
Ріка скресає. Скрізь природа
Крижини топить в темну воду.
Рибалкам дома не сидиться,
Але й рибалить не годиться.
Щороку їх знімають з криги,
Вже і без риби, і без пихи...
Крижини топить в темну воду.
Рибалкам дома не сидиться,
Але й рибалить не годиться.
Щороку їх знімають з криги,
Вже і без риби, і без пихи...
Sunday, March 28, 2010
Вербна Неділя
Ніжні котики вербові
Гріються у Божім Слові,
Усмішками розквітають,
Нас з Великоднем вітають:
«Не я б’ю, верба б’є.
За тиждень Великдень.
Недалечко
Червоне яєчко!»
Гріються у Божім Слові,
Усмішками розквітають,
Нас з Великоднем вітають:
«Не я б’ю, верба б’є.
За тиждень Великдень.
Недалечко
Червоне яєчко!»
Saturday, March 27, 2010
Сон-трава прокидається
Весела музика із ритмом поспішає,
Краплинами об камінь виграє.
І кожна брунька так тепла бажає,
Що врешті день весняний настає.
До теплої духмяної блакиті
Листочки вийшли, соками налиті.
Вітрець легкий хитає дерева
І манить бджілку синя сон-трава.
Краплинами об камінь виграє.
І кожна брунька так тепла бажає,
Що врешті день весняний настає.
До теплої духмяної блакиті
Листочки вийшли, соками налиті.
Вітрець легкий хитає дерева
І манить бджілку синя сон-трава.
Friday, March 26, 2010
Вогник свічі
Запалюю тонесеньку свічу,
Прошу здоров’я дітям і собі.
Я з Богом говорю, хоч і мовчу.
Стою у зосередженій юрбі.
Ми, мов єдині, але кожен сам
Повинен попросити за своє.
Тут мало місця будь-яким словам.
Ворушиться в душі, що в кого є.
З моєю поряд ще багато свіч
У жертву віддають дівочий стан.
А світ так само повний протиріч:
Щось гине перш, ніж щось нове настане.
Чи досить покаянного вогню,
Щоб випросити:"Господи, прости!"
Взяти, як він, юрбу цю за рідню
І з ними хрест свій по життю нести?
Чи досить шепотіння:"Отче наш",
Щоб мир прийшов у серце й між людей?
Віночок світла квітне з мідних чаш
І стежкою очищення веде.
Прошу здоров’я дітям і собі.
Я з Богом говорю, хоч і мовчу.
Стою у зосередженій юрбі.
Ми, мов єдині, але кожен сам
Повинен попросити за своє.
Тут мало місця будь-яким словам.
Ворушиться в душі, що в кого є.
З моєю поряд ще багато свіч
У жертву віддають дівочий стан.
А світ так само повний протиріч:
Щось гине перш, ніж щось нове настане.
Чи досить покаянного вогню,
Щоб випросити:"Господи, прости!"
Взяти, як він, юрбу цю за рідню
І з ними хрест свій по життю нести?
Чи досить шепотіння:"Отче наш",
Щоб мир прийшов у серце й між людей?
Віночок світла квітне з мідних чаш
І стежкою очищення веде.
Thursday, March 25, 2010
Благовіщення
Ангел світлий спустився з неба
І таємну звістку приніс.
Ось твоя, Маріє, дорога:
Стати Матінкою для Бога.
«Чи ти хочеш того?» - запитав.
Твоя відповідь була проста:
«Нехай буде, як хочеш Ти, Господи!»
І таємну звістку приніс.
Ось твоя, Маріє, дорога:
Стати Матінкою для Бога.
«Чи ти хочеш того?» - запитав.
Твоя відповідь була проста:
«Нехай буде, як хочеш Ти, Господи!»
Wednesday, March 24, 2010
У світлиці березня
Підмітає березень світлицю,
Білим пухом сипле із небес.
Громовиць готує колісницю,
Щоб звістити світ: Христос воскрес!
Ще бруньки гілок не прикрасили,
Ще руда трава вітрами снить,
Але день вже набирає сили,
Світлі фарби кида в часу нить.
І пташки щебечуть голосніше,
І струмки і тут, і там бринять,
І теплом частіше сонце тішить,
Для весни готуючи вбрання.
Білим пухом сипле із небес.
Громовиць готує колісницю,
Щоб звістити світ: Христос воскрес!
Ще бруньки гілок не прикрасили,
Ще руда трава вітрами снить,
Але день вже набирає сили,
Світлі фарби кида в часу нить.
І пташки щебечуть голосніше,
І струмки і тут, і там бринять,
І теплом частіше сонце тішить,
Для весни готуючи вбрання.
Tuesday, March 23, 2010
Пахощі весни
Весною пахнуть коси у беріз.
Засяяв «котиками» буйний верболіз.
Всміхається глибоке небо синє.
Вітає світ Христове Воскресіння.
Засяяв «котиками» буйний верболіз.
Всміхається глибоке небо синє.
Вітає світ Христове Воскресіння.
Monday, March 22, 2010
Весняний день
Sunday, March 21, 2010
Сім човників
Опівночі відмітилось
Нового дня число.
Вчорашнє все пригнітилось,
Неначе й не було.
Все йде, як має статися:
За ніччю ходить день.
Чи слід тим хвилюватися,
Що сутінь напряде?
А все ж шукаю виходу
Із того, в чому суть
Тривожної невигоди,
Що не дає заснуть.
А маю я сім човників,
То сім маленьких днів.
І мрію їх заповнити,
Хай щось несуть на дні,
Щоб те і це зробилося,
А це і те вродилося,
А вроджене зросло
Під задане число.
Пливуть мої сім човників,
Наповнені до краю.
Як доточити ночі їм
Під міру – не вгадаю.
Нового дня число.
Вчорашнє все пригнітилось,
Неначе й не було.
Все йде, як має статися:
За ніччю ходить день.
Чи слід тим хвилюватися,
Що сутінь напряде?
А все ж шукаю виходу
Із того, в чому суть
Тривожної невигоди,
Що не дає заснуть.
А маю я сім човників,
То сім маленьких днів.
І мрію їх заповнити,
Хай щось несуть на дні,
Щоб те і це зробилося,
А це і те вродилося,
А вроджене зросло
Під задане число.
Пливуть мої сім човників,
Наповнені до краю.
Як доточити ночі їм
Під міру – не вгадаю.
Saturday, March 20, 2010
Жовта стрічка
Навіщо жовту стрічку коло хати
В Детройті в’яже чи сестра, чи мати?
Чому їх більшає, ви знаєте, чи ні?
То хтось пропав на тій “чужій” війні.
Від когось цілий рік немає звістки,
Не прийде в хату молода невістка.
Сумують разом рідні і знайомі,
Немає радості у цьому домі.
В тій стрічці вітер грає ніч і день,
Може, додому хлопця приведе.
На дереві прив’язана, жовтіє,
Журбою світиться людська надія.
В Детройті в’яже чи сестра, чи мати?
Чому їх більшає, ви знаєте, чи ні?
То хтось пропав на тій “чужій” війні.
Від когось цілий рік немає звістки,
Не прийде в хату молода невістка.
Сумують разом рідні і знайомі,
Немає радості у цьому домі.
В тій стрічці вітер грає ніч і день,
Може, додому хлопця приведе.
На дереві прив’язана, жовтіє,
Журбою світиться людська надія.
Friday, March 19, 2010
Нова вдова
Сивіють айстри. Що вночі їм сниться?
Посіяла їх молода вдовиця.
Як розсівала, весело співалося,
Бо любого до хати сподівалася...
Цвіркун скрекоче, чи якийсь оракул?
Везуть їй тіло мужа із Іраку.
Везуть додому із чужого краю,
А завтра його пишно поховають.
Холодна осінь і зимовий настрій.
В ніч замерзають безутішні айстри…
Посіяла їх молода вдовиця.
Як розсівала, весело співалося,
Бо любого до хати сподівалася...
Цвіркун скрекоче, чи якийсь оракул?
Везуть їй тіло мужа із Іраку.
Везуть додому із чужого краю,
А завтра його пишно поховають.
Холодна осінь і зимовий настрій.
В ніч замерзають безутішні айстри…
Thursday, March 18, 2010
За два дні до війни
(18 березня 2003 року, США)
Додається батькам сивини.
Підростають сини – для війни.
Всіх приваблюють телеекрани:
Мусить статися пізно чи рано.
Мирний час для мільйонів родин
Буде ще сорок вісім годин.
Тінь війни заморожує страхом.
Під яким заховатися дахом?
Журять кожного вісті сумні.
Прикро визнати: бути війні...
Додається батькам сивини.
Підростають сини – для війни.
Всіх приваблюють телеекрани:
Мусить статися пізно чи рано.
Мирний час для мільйонів родин
Буде ще сорок вісім годин.
Тінь війни заморожує страхом.
Під яким заховатися дахом?
Журять кожного вісті сумні.
Прикро визнати: бути війні...
Wednesday, March 17, 2010
Усміхаймося сьогодні
Мої життєві дні, літа, пригоди
Залежать, може, трохи від погоди,
А більше – від фантазії душі.
Життя коротке. Встигнути спіши.
Як я сьогодні квіти не поллю,
То що їм завтра до мого жалю,
Коли вони вже без води зів’януть,
Красу загублять, неживими стануть.
Якщо тобі сьогодні не всміхнуся,
Веселим словом знов не відгукнуся,
Чи завтра матиму таку нагоду –
Твою усмішку мати в нагороду?
Залежать, може, трохи від погоди,
А більше – від фантазії душі.
Життя коротке. Встигнути спіши.
Як я сьогодні квіти не поллю,
То що їм завтра до мого жалю,
Коли вони вже без води зів’януть,
Красу загублять, неживими стануть.
Якщо тобі сьогодні не всміхнуся,
Веселим словом знов не відгукнуся,
Чи завтра матиму таку нагоду –
Твою усмішку мати в нагороду?
Tuesday, March 16, 2010
Почин
-Ану, які ви на почин?-
Буває, часто люди кажуть
І нашу вдачу до причин
Своїх неуспіхів прив’яжуть.
А ми ж, по суті, в тім не винні,
Що вуха у осла – ослині.
Початок – половина справи.
Таку прислів’я має мірку.
Цим піджартовує лукаво.
Почнімо ж! Хоч на бублик дірку!
Буває, часто люди кажуть
І нашу вдачу до причин
Своїх неуспіхів прив’яжуть.
А ми ж, по суті, в тім не винні,
Що вуха у осла – ослині.
Початок – половина справи.
Таку прислів’я має мірку.
Цим піджартовує лукаво.
Почнімо ж! Хоч на бублик дірку!
Monday, March 15, 2010
Холодний дощ
Важкі вітри приносять сірі хмари,
Земля приймає блискавки удари,
Стострунний дощ в калюжах скаче радо
І несподівано траву засипле градом.
Щось миє й поїть, інше щось ламає.
Добро і зло – середини немає.
А я чекаю зміни-переміни,
Коли веселочку у небі стріну.
Земля приймає блискавки удари,
Стострунний дощ в калюжах скаче радо
І несподівано траву засипле градом.
Щось миє й поїть, інше щось ламає.
Добро і зло – середини немає.
А я чекаю зміни-переміни,
Коли веселочку у небі стріну.
Sunday, March 14, 2010
Неділя
Маємо недільний день
Для святкових теревень
Про погоду і сусідів,
Про прийняття і обіди,
Про весілля і родини,
Про життя і вік людини,
Про розумних і дурніших,
Про нечемних і чемніших.
Пригадаєм се і те,
Як то нам дитя росте.
Ніби вчора брав на руки,
А вже нам щебечуть внуки.
Все для нас таке важливе,
Дійсне через неможливе.
Добре нам поговорити,
Друзям світ думок відкрити.
Як спілкуємось частіше –
На душі стає світліше.
Для святкових теревень
Про погоду і сусідів,
Про прийняття і обіди,
Про весілля і родини,
Про життя і вік людини,
Про розумних і дурніших,
Про нечемних і чемніших.
Пригадаєм се і те,
Як то нам дитя росте.
Ніби вчора брав на руки,
А вже нам щебечуть внуки.
Все для нас таке важливе,
Дійсне через неможливе.
Добре нам поговорити,
Друзям світ думок відкрити.
Як спілкуємось частіше –
На душі стає світліше.
Saturday, March 13, 2010
Живемо для радості
Добро і зло – одвічна боротьба,
В душі, в природі, в космосі чи в слові.
Добро і зло – це день і ніч – доба.
Та ми до зла ніколи не готові.
До світла прагнемо, до радості й тепла,
До чистої, натхненної любові.
Яка б та радість не була мала,
Вона будує противагу злові.
Зігріємо себе біля добра,
Розніжимося, наче цвіт бузковий.
Коли ж настане знов нічна пора,
Чекаєм сонця золоту підкову.
В душі, в природі, в космосі чи в слові.
Добро і зло – це день і ніч – доба.
Та ми до зла ніколи не готові.
До світла прагнемо, до радості й тепла,
До чистої, натхненної любові.
Яка б та радість не була мала,
Вона будує противагу злові.
Зігріємо себе біля добра,
Розніжимося, наче цвіт бузковий.
Коли ж настане знов нічна пора,
Чекаєм сонця золоту підкову.
Friday, March 12, 2010
Про довголіття
Як дожити літ до ста?
Арифметика проста:
Ні на що не нарікати,
Від життя не утікати,
Все приймати так, як є,
Так, як доля нам дає.
Арифметика проста:
Ні на що не нарікати,
Від життя не утікати,
Все приймати так, як є,
Так, як доля нам дає.
Thursday, March 11, 2010
Майстер
Він будував дороги і мости
Щоб хтось по них міг мрію пронести
До здійснення, до зустрічі з метою.
Через ліси й поля, понад водою
Пройшов життя цей дивний чоловік,
Аж поки увійшов в похилий вік.
А хтось із того щиро дивувався:
Чому він в інститутах не навчався?
Блискучий розум мав із юних літ,
А лиш в дорогах залишив свій слід.
Він усміхався приязно: “ В житті
Робив я тільки те, що сам хотів!”.
Щоб хтось по них міг мрію пронести
До здійснення, до зустрічі з метою.
Через ліси й поля, понад водою
Пройшов життя цей дивний чоловік,
Аж поки увійшов в похилий вік.
А хтось із того щиро дивувався:
Чому він в інститутах не навчався?
Блискучий розум мав із юних літ,
А лиш в дорогах залишив свій слід.
Він усміхався приязно: “ В житті
Робив я тільки те, що сам хотів!”.
Wednesday, March 10, 2010
Балет
Вогонь душі і молодого тіла
Звивався в танці весело і вміло
У ритмі музики, століттями живої,
Що вийшла з океанського прибою.
Синхронність рухів, різнобарв’я строїв,
Мов сили хтось танцівникам потроїв.
На той десяток чародіїв сцени
Дивилась публіка довірливо й натхненно.
В глядачок юних – світлі, мрійні лиця,
Вони в уяві теж летять, як птиці,
У той казковий вимріяний світ,
Доступний тільки тим, хто з юних літ
Себе посвячує тяжкій сценічній праці,
Щодня годинами тренуючись у танці.
Ледь чутно стукають пуанти об підлогу,
Святкуючи польоту перемогу.
На дотику красунь вони несуть,
Вигойдуючи танцю чисту суть.
Завжди вони – чиїсь онуки й діти,
То як же тим родинам не радіти?
Їх плоть від плоті так талановита –
В балетнім леті – як у полі вітер.
Скінчиться танець, спорожніє зала,
Погаснуть рампи золоті вогні,
І те, що ті пуанти розказали,
Повторить пам’ять, наяву чи в сні.
Звивався в танці весело і вміло
У ритмі музики, століттями живої,
Що вийшла з океанського прибою.
Синхронність рухів, різнобарв’я строїв,
Мов сили хтось танцівникам потроїв.
На той десяток чародіїв сцени
Дивилась публіка довірливо й натхненно.
В глядачок юних – світлі, мрійні лиця,
Вони в уяві теж летять, як птиці,
У той казковий вимріяний світ,
Доступний тільки тим, хто з юних літ
Себе посвячує тяжкій сценічній праці,
Щодня годинами тренуючись у танці.
Ледь чутно стукають пуанти об підлогу,
Святкуючи польоту перемогу.
На дотику красунь вони несуть,
Вигойдуючи танцю чисту суть.
Завжди вони – чиїсь онуки й діти,
То як же тим родинам не радіти?
Їх плоть від плоті так талановита –
В балетнім леті – як у полі вітер.
Скінчиться танець, спорожніє зала,
Погаснуть рампи золоті вогні,
І те, що ті пуанти розказали,
Повторить пам’ять, наяву чи в сні.
Tuesday, March 9, 2010
Політ
Хотів літати той дивак Ікар,
Зробив собі великі гарні крила.
Не долетів на них до білих хмар.
Земля,не знати де, його накрила.
Та чується крилатою людина,
Чи вже доросла, а чи ще дитина,
У мріях та у снах ми всі літаємо,
Хоч казку про Ікара добре знаємо.
Зробив собі великі гарні крила.
Не долетів на них до білих хмар.
Земля,не знати де, його накрила.
Та чується крилатою людина,
Чи вже доросла, а чи ще дитина,
У мріях та у снах ми всі літаємо,
Хоч казку про Ікара добре знаємо.
Monday, March 8, 2010
Веснянка
Прокидайся-но, природо,
Дай весняну нам погоду,
Розгойдай весни колиску,
Дай річкам нового блиску,
Пробуди і землю, й віти,
Розкривай барвисті квіти.
Линь, прилинь нам, весно красна,
Принеси всім днину ясну.
Дай весняну нам погоду,
Розгойдай весни колиску,
Дай річкам нового блиску,
Пробуди і землю, й віти,
Розкривай барвисті квіти.
Линь, прилинь нам, весно красна,
Принеси всім днину ясну.
Sunday, March 7, 2010
Сім
Сім нот, сім днів, сім бід,
Сім кольорів веселки.
Сім’я – щасливий рід.
Сім квіток у метелика.
Нам дано всім по сім
Світанків у днях тижня.
Музиці аж сім нот,
Щоб гарна пісня вийшла.
Художник візьме сам
Коромисло із хмари.
Трудівнику - сім бід,
Сім радощів до пари.
Нам трепетно цвітуть
Сім квіток України:
Це соняшник-козак,
Це чорнобривець, мак,
Це мальва і калина,
Волошка і барвінок.
Вони у всій красі
Число підносять сім.
Сім кольорів веселки.
Сім’я – щасливий рід.
Сім квіток у метелика.
Нам дано всім по сім
Світанків у днях тижня.
Музиці аж сім нот,
Щоб гарна пісня вийшла.
Художник візьме сам
Коромисло із хмари.
Трудівнику - сім бід,
Сім радощів до пари.
Нам трепетно цвітуть
Сім квіток України:
Це соняшник-козак,
Це чорнобривець, мак,
Це мальва і калина,
Волошка і барвінок.
Вони у всій красі
Число підносять сім.
Saturday, March 6, 2010
Воли
Скриплять вози, ідуть воли понурі,
Що знають батоги на власній шкурі.
А їх питають: де ж то ви були,
Як інші за свободу полягли?
-А ми, щоб знали ви, були в обозі,
Ви воювали – ми були в облозі.
Ви полягли – нас інші запрягли,
Бо ми не воїни, ми лиш воли...
Що знають батоги на власній шкурі.
А їх питають: де ж то ви були,
Як інші за свободу полягли?
-А ми, щоб знали ви, були в обозі,
Ви воювали – ми були в облозі.
Ви полягли – нас інші запрягли,
Бо ми не воїни, ми лиш воли...
Friday, March 5, 2010
Що ми вибираємо?
Слава Творцю за биття наших людських сердець.
Добре, що люди ми, а не отара овець.
Можем багато хорошого в світі зробити.
Але чому щось штовхає нас – бити, ламати, ганьбити?
Війни, насилля, жорстокі, колючі слова –
Це, ніби пошесть, нестримна біда світова,
Кров проливається, наче звичайна вода.
Що ж це ми робимо з волею, яку Господь людям дав?
Маємо вибір ми поміж добром або злом.
Наслідки вибору, наче вулкану розлом.
Ллється жорстока лавина і спалює все, що живе,
Дивно, що людство і досі у світі живе.
Ще не прийшов у свідомість примирення час.
Щедрий Господь як терпів, так і терпить за нас.
Добре, що люди ми, а не отара овець.
Можем багато хорошого в світі зробити.
Але чому щось штовхає нас – бити, ламати, ганьбити?
Війни, насилля, жорстокі, колючі слова –
Це, ніби пошесть, нестримна біда світова,
Кров проливається, наче звичайна вода.
Що ж це ми робимо з волею, яку Господь людям дав?
Маємо вибір ми поміж добром або злом.
Наслідки вибору, наче вулкану розлом.
Ллється жорстока лавина і спалює все, що живе,
Дивно, що людство і досі у світі живе.
Ще не прийшов у свідомість примирення час.
Щедрий Господь як терпів, так і терпить за нас.
Thursday, March 4, 2010
Хресна Дорога
Подовшали весняні перші дні,
Морози зникли і розтанув сніг.
Дорога Хресна знову біля ніг,
Співати можна лиш сумні пісні.
Колись гріхи носили ті святі,
Що їм тепер ми молимось в житті.
За грішне людство з віку і донині
Ісус щодня вмирає на хресті.
Йому вклонюся, щоб простив мені,
В чім я грішу отут, на чужині.
Роздумую про явища сумні:
Які то втрати будуть по війні.
Настануть потім знову мирні дні,
Мов трави на оголеній стерні.
Чи спека, чи мороз, чи сніговій,-
Турботи, клопоти на кулі всій земній.
І я –частинка цих страстних подій,
Де мре старе, а юне – молодіє.
Морози зникли і розтанув сніг.
Дорога Хресна знову біля ніг,
Співати можна лиш сумні пісні.
Колись гріхи носили ті святі,
Що їм тепер ми молимось в житті.
За грішне людство з віку і донині
Ісус щодня вмирає на хресті.
Йому вклонюся, щоб простив мені,
В чім я грішу отут, на чужині.
Роздумую про явища сумні:
Які то втрати будуть по війні.
Настануть потім знову мирні дні,
Мов трави на оголеній стерні.
Чи спека, чи мороз, чи сніговій,-
Турботи, клопоти на кулі всій земній.
І я –частинка цих страстних подій,
Де мре старе, а юне – молодіє.
Wednesday, March 3, 2010
Весніє
Погідний день дарує нам природа,
Вітрець легенький, сонячна погода.
Один із тих спокійних добрих днів,
Що світ за ними зголоднів.
Вітрець легенький, сонячна погода.
Один із тих спокійних добрих днів,
Що світ за ними зголоднів.
Tuesday, March 2, 2010
Monday, March 1, 2010
Зустріч з проліском
Стрічаю радо диво голубе:
Тендітний пролісок між листям і снігами.
Йди обережно. Я прошу тебе:
Не затопчи оцю красу ногами.
Спини свій погляд, глянь на юний цвіт.
Він щовесни тут сходить стільки літ,
Щоб люди його радісно вітали
І поруч з ним добріші серцем стали.
Тендітний пролісок між листям і снігами.
Йди обережно. Я прошу тебе:
Не затопчи оцю красу ногами.
Спини свій погляд, глянь на юний цвіт.
Він щовесни тут сходить стільки літ,
Щоб люди його радісно вітали
І поруч з ним добріші серцем стали.
Sunday, February 28, 2010
Передчуття весни
Сонечко дерева будить.
Чи неділя це, чи будень?
Усміхаються скрізь люди,
Хоч лякає снігом лютий.
Але завтра вже весна.
Синя неба глибина.
У смереках, наче в раї,
Птаство весело співає.
Чи неділя це, чи будень?
Усміхаються скрізь люди,
Хоч лякає снігом лютий.
Але завтра вже весна.
Синя неба глибина.
У смереках, наче в раї,
Птаство весело співає.
Saturday, February 27, 2010
Ще два дні
Чорно-білі й сірі сни
Крутяться в ночах зимових.
А ще два дні до весни,
До цвітастої обнови.
Прийде радість. Славно так!
Гріє усміх на устах.
Прокидаймося зі сну,
Щоб зустріти нам весну!
Крутяться в ночах зимових.
А ще два дні до весни,
До цвітастої обнови.
Прийде радість. Славно так!
Гріє усміх на устах.
Прокидаймося зі сну,
Щоб зустріти нам весну!
Friday, February 26, 2010
Вдячність
Дякую Богу за зиму і літо,
Осінь черлену й весняну траву,
За неба синього простір відкритий,
Ну, і за те, що я просто живу.
Осінь черлену й весняну траву,
За неба синього простір відкритий,
Ну, і за те, що я просто живу.
Thursday, February 25, 2010
Йде до тепла
Зимовий холод під дахами тане,
Сніги слизькі у купах, мов сметана,
Щасливо, радісно щебече птах,
Веселий жарт тріпоче на устах.
Знов день веде стрімка і молода
Весни веселої земна хода.
Сніги слизькі у купах, мов сметана,
Щасливо, радісно щебече птах,
Веселий жарт тріпоче на устах.
Знов день веде стрімка і молода
Весни веселої земна хода.
Wednesday, February 24, 2010
На втіху
Сонечко знову сховалося.
Линуть холодні дощі.
Мокнуть замерзлі кущі.
А вже весніло, здавалося...
Сіре, заплакане небо.
Але журитись не треба.
Завтра похилені віти
Ніжно гойдне теплий вітер,
Зникнуть підступні морози,
Прийдуть розбурхані грози,
Землю розбудять весні,
Змиють чорніючий сніг.
Дні ці сумні неодмінно
Нам принесуть добрі зміни.
Линуть холодні дощі.
Мокнуть замерзлі кущі.
А вже весніло, здавалося...
Сіре, заплакане небо.
Але журитись не треба.
Завтра похилені віти
Ніжно гойдне теплий вітер,
Зникнуть підступні морози,
Прийдуть розбурхані грози,
Землю розбудять весні,
Змиють чорніючий сніг.
Дні ці сумні неодмінно
Нам принесуть добрі зміни.
Tuesday, February 23, 2010
З подякою і проханням
Дні і години кожної людини
Щоденно міряє Господь єдиний.
Подякувати Богу поспішу,
І днів багато в нього попрошу
Для всіх, кого люблю на цій землі,
Для листячка в весняному гіллі,
Для миру і живої благодаті,
Для праведників, думкою багатих.
Прошу врожайних і щасливих літ,
Які змінили б цей жорстокий світ.
Щоденно міряє Господь єдиний.
Подякувати Богу поспішу,
І днів багато в нього попрошу
Для всіх, кого люблю на цій землі,
Для листячка в весняному гіллі,
Для миру і живої благодаті,
Для праведників, думкою багатих.
Прошу врожайних і щасливих літ,
Які змінили б цей жорстокий світ.
Monday, February 22, 2010
В чеканні
Останній сніг витрушує природа.
Ще кілька днів панує біла мода.
А там, за тими днями десь весна,
Бруньками сонними потішиться вона.
В чеканні серце стукає привітно.
Приходь же, березню, приспішся, квітню!
Ще кілька днів панує біла мода.
А там, за тими днями десь весна,
Бруньками сонними потішиться вона.
В чеканні серце стукає привітно.
Приходь же, березню, приспішся, квітню!
Sunday, February 21, 2010
Дорослим дітям
Сьогодні, і завтра, і вчора
Ми вдячні вам, діти за те,
Що ви нам надія й опора,
Як випаде клопітний день.
Учора, сьогодні і завтра
Ми раді, що ви у нас є,
Що є кому слово сказати
Й послухати щось навзаєм.
Учора, і завтра, й сьогодні,
Лишайтесь завжди молоді.
Хай буде вам милість Господня,
В добрі і у щасті ваш дім!
Ми вдячні вам, діти за те,
Що ви нам надія й опора,
Як випаде клопітний день.
Учора, сьогодні і завтра
Ми раді, що ви у нас є,
Що є кому слово сказати
Й послухати щось навзаєм.
Учора, і завтра, й сьогодні,
Лишайтесь завжди молоді.
Хай буде вам милість Господня,
В добрі і у щасті ваш дім!
Saturday, February 20, 2010
Набридлий монолог
Такі вологі є слова,
Мов повінь душу залива.
Мовчи вже краще. Я боюся,
Що поміж хвиль цих утоплюся.
Не випливе душа з полону,
В спіралі виру охолоне...
Мов повінь душу залива.
Мовчи вже краще. Я боюся,
Що поміж хвиль цих утоплюся.
Не випливе душа з полону,
В спіралі виру охолоне...
Friday, February 19, 2010
Старий місяць
Заглядає в темну шибку
Місяця старого скибка.
В букву «С» ріжок скрутився,
Схуд, потоншав, засмутився:
Треба вже йому зникати,
Щоб «молодика» впускати.
Місяця старого скибка.
В букву «С» ріжок скрутився,
Схуд, потоншав, засмутився:
Треба вже йому зникати,
Щоб «молодика» впускати.
Thursday, February 18, 2010
Біль душі
Болить душа за тебе, Україно,
Де взяти сил піднять тебе з руїни?
Коли прозріють і “верхи”, й “низи”
Задля твоєї слави і краси?
Коли мине для твого люду скрута –
Ці безробіття й безгрошів’я пута?
Хто “щастя” мав – поїхав у світи.
А хто не мав – з тими страждаєш ти.
Здається, вільна, але ще не вільна.
Хто поєднає сильних, щоби спільно
На теренах твоїх добро плекати,
Щоб не журилась українка-мати,
Дітей не кидала, не йшла на чужину,
Щоб там знайти роботу рятівну.
Де взяти сил піднять тебе з руїни?
Коли прозріють і “верхи”, й “низи”
Задля твоєї слави і краси?
Коли мине для твого люду скрута –
Ці безробіття й безгрошів’я пута?
Хто “щастя” мав – поїхав у світи.
А хто не мав – з тими страждаєш ти.
Здається, вільна, але ще не вільна.
Хто поєднає сильних, щоби спільно
На теренах твоїх добро плекати,
Щоб не журилась українка-мати,
Дітей не кидала, не йшла на чужину,
Щоб там знайти роботу рятівну.
Wednesday, February 17, 2010
Храм Воскресіння
Вже сяє куполами світлий храм,
Який несе надію добру нам.
Він зводиться на березі Дніпра,
Бо вже прийшла для єдності пора.
Ніхто не поєднає нас, крім Бога,
Від нього йде найбільша допомога.
В надії, вірі і в святій любові
Цей храм єднає нас у Божім слові,
Дає нам сили, очищає душі,
І віримо: застій болючий зрушить.
Про нього слава йде поміж людьми.
Допомогти будові в силі й ми.
Єднаймося, бо в тім наше спасіння
І краю рідного майбутнє воскресіння.
Який несе надію добру нам.
Він зводиться на березі Дніпра,
Бо вже прийшла для єдності пора.
Ніхто не поєднає нас, крім Бога,
Від нього йде найбільша допомога.
В надії, вірі і в святій любові
Цей храм єднає нас у Божім слові,
Дає нам сили, очищає душі,
І віримо: застій болючий зрушить.
Про нього слава йде поміж людьми.
Допомогти будові в силі й ми.
Єднаймося, бо в тім наше спасіння
І краю рідного майбутнє воскресіння.
Tuesday, February 16, 2010
Криза
Чи справді страус голову в пісок
Ховає здуру від усіх проблем?
Тугіше затягнімо поясок –
Неначе кризи шкіряну емблему.
А що для страуса «глобальна криза»?
Горою йде чи заповзає низом?
Як не крути, а пір’я страусине
Не дуже схоже з мрії птахом синім.
Ховає здуру від усіх проблем?
Тугіше затягнімо поясок –
Неначе кризи шкіряну емблему.
А що для страуса «глобальна криза»?
Горою йде чи заповзає низом?
Як не крути, а пір’я страусине
Не дуже схоже з мрії птахом синім.
Monday, February 15, 2010
Подих весни
Стрітення. Бурульки плачуть.
Білочка снігами скаче,
Між ялинок ходить пішки.
Там у схованках – горішки.
Білочка снігами скаче,
Між ялинок ходить пішки.
Там у схованках – горішки.
Sunday, February 14, 2010
День Валентина
А що закоханим до втрат!?
Для них – сердець стрімкий парад.
Збаламучені дарунками,
Між життєвими лаштунками
Для живих спектаклі грають,
Про невдачі забувають.
Любимо. Життя іде.
Для закоханих цей день.
Для них – сердець стрімкий парад.
Збаламучені дарунками,
Між життєвими лаштунками
Для живих спектаклі грають,
Про невдачі забувають.
Любимо. Життя іде.
Для закоханих цей день.
Saturday, February 13, 2010
Нашого цвіту по всьому світу
У твоєї доні в кучериках скроні,
А у твого сина козацькая сила.
Та де ж твої діти, України квіти?
Розмітає світом емігрантський вітер.
У чужинські землі вростають корінням,
Втрачені народу юні покоління.
А у твого сина козацькая сила.
Та де ж твої діти, України квіти?
Розмітає світом емігрантський вітер.
У чужинські землі вростають корінням,
Втрачені народу юні покоління.
Friday, February 12, 2010
Нотки дитинства
Десь там, за білими снігами
Ще доня грає перші гами.
Маленькі пальчики літають,
У звуків дозволу питають,
Якої сили їм надати,
Щоб пісеньку приємну мати,
І як по черзі їх будити,
Щоб нотні знаки відродити.
І врешті радісно прилине:
“Ой там, у лузі цвіт калини...”
Ще доня грає перші гами.
Маленькі пальчики літають,
У звуків дозволу питають,
Якої сили їм надати,
Щоб пісеньку приємну мати,
І як по черзі їх будити,
Щоб нотні знаки відродити.
І врешті радісно прилине:
“Ой там, у лузі цвіт калини...”
Thursday, February 11, 2010
Моєму синочкові – Котові в чоботях
В чоботях Кіт здобув відвагу,
На Людоїда має шпагу.
І що для нього Людоїд?
Лиш мишка та смачний обід.
Він грає хвацько спритним тілом,
І капелюхом поміж ділом
Влучає точно в дану ціль,
І кожен бачить в жесті цім,
Який то Кіт герой завзятий,
Таки царю здобуде зятя,
І бідний стане багачем,
Розумником серед нікчем.
На Людоїда має шпагу.
І що для нього Людоїд?
Лиш мишка та смачний обід.
Він грає хвацько спритним тілом,
І капелюхом поміж ділом
Влучає точно в дану ціль,
І кожен бачить в жесті цім,
Який то Кіт герой завзятий,
Таки царю здобуде зятя,
І бідний стане багачем,
Розумником серед нікчем.
Wednesday, February 10, 2010
Мої і мамині літа
Матусю, бджілко золота,
Я увійшла в твої літа.
Тепер уже я добре знаю,
Як наша молодість минає,
Як старшає навколо світ
Після шестидесяти літ.
Прощатися нам довелося
У сивім січні, на морозі,
Коли по скінчених літах
Душа твоя, неначе птах,
Кудись в незнане полетіла,
Лишивши нерухоме тіло.
Грудки замерзлі впали дзвінко
На дня печального сторінку.
Зостався голос твій в мені,
Веселі спогади й сумні...
Так безтурботно я жила,
Коли ти ще жива була,
Бо всі тривоги, що я мала,
Ти вміло серцем переймала.
Тепер приємна згадка та,
Бо я ввійшла в твої літа.
Я увійшла в твої літа.
Тепер уже я добре знаю,
Як наша молодість минає,
Як старшає навколо світ
Після шестидесяти літ.
Прощатися нам довелося
У сивім січні, на морозі,
Коли по скінчених літах
Душа твоя, неначе птах,
Кудись в незнане полетіла,
Лишивши нерухоме тіло.
Грудки замерзлі впали дзвінко
На дня печального сторінку.
Зостався голос твій в мені,
Веселі спогади й сумні...
Так безтурботно я жила,
Коли ти ще жива була,
Бо всі тривоги, що я мала,
Ти вміло серцем переймала.
Тепер приємна згадка та,
Бо я ввійшла в твої літа.
Tuesday, February 9, 2010
Сни з України
Немов пелюсточка весняна,
Далека донечка кохана.
Мов ніжний проліска листочок,
Наснився любий мій синочок.
Коли задовга в нас розлука,
У снах приходять діти, внуки,
Улюблені стежки й поля,
Далека й дорога земля,
Де все близьке мені й кохане,
Де юність квітла полум’яна...
Далека донечка кохана.
Мов ніжний проліска листочок,
Наснився любий мій синочок.
Коли задовга в нас розлука,
У снах приходять діти, внуки,
Улюблені стежки й поля,
Далека й дорога земля,
Де все близьке мені й кохане,
Де юність квітла полум’яна...
Monday, February 8, 2010
Обнова
Із ситчику сукню новеньку -
Незмиті, ясні кольори -
Моя заклопотана ненька
Пошила нічної пори.
Не спала. Пишалося ліжко
Горою пухких подушок.
Оце б подрімати хоч трішки!
Та треба ще зшить фартушок.
А потім це ситцеве свято
Вкладе у маленький пакунок
І скаже, що знов мені тато
Із фронту прислав подарунок.
Незмиті, ясні кольори -
Моя заклопотана ненька
Пошила нічної пори.
Не спала. Пишалося ліжко
Горою пухких подушок.
Оце б подрімати хоч трішки!
Та треба ще зшить фартушок.
А потім це ситцеве свято
Вкладе у маленький пакунок
І скаже, що знов мені тато
Із фронту прислав подарунок.
Sunday, February 7, 2010
Ми є
Народилась дитина.
Нічого у неї нема.
Тільки очі допитливі
Й десь там не скоро ще: “Ма!”
А для неї усі
Щось шукають, готують, несуть
І вбачають у ній
Незвичайну, від Бога, красу.
Народилася воля.
І що в нас усіх тепер є?
Молода Україна –
Дитятко твоє і моє.
Ще багато існує
Для росту її перешкод.
Доки є Україна –
Є ми – Український Народ.
Нічого у неї нема.
Тільки очі допитливі
Й десь там не скоро ще: “Ма!”
А для неї усі
Щось шукають, готують, несуть
І вбачають у ній
Незвичайну, від Бога, красу.
Народилася воля.
І що в нас усіх тепер є?
Молода Україна –
Дитятко твоє і моє.
Ще багато існує
Для росту її перешкод.
Доки є Україна –
Є ми – Український Народ.
Saturday, February 6, 2010
Зеленоокий
Електронний годинник у темряві ночі
Золотисто-зелені примружує очі
І підморгує весело: “Знову не спиш?
То бери олівець і зліпи собі вірш,
На малому шматочку цупкого картону,
Під гудіння форнесу тупе й монотонне.
У римований човник легенько сідай
Поетичну уяву безсонно гойдай.
Весла часу вмочи в зеленаві хвилини,
І поезія враз, мов метелик, прилине.
Що напишеш? Про груші, які на вербі
Наростають і жовкнуть на втіху тобі?
Чи про ті золоті на осиці кислиці?
Бо тобі, далебі, через них і не спиться.
Пожартуймо, потішмось, до сміху охочі!”
Електронний годинник примружує очі.
Золотисто-зелені примружує очі
І підморгує весело: “Знову не спиш?
То бери олівець і зліпи собі вірш,
На малому шматочку цупкого картону,
Під гудіння форнесу тупе й монотонне.
У римований човник легенько сідай
Поетичну уяву безсонно гойдай.
Весла часу вмочи в зеленаві хвилини,
І поезія враз, мов метелик, прилине.
Що напишеш? Про груші, які на вербі
Наростають і жовкнуть на втіху тобі?
Чи про ті золоті на осиці кислиці?
Бо тобі, далебі, через них і не спиться.
Пожартуймо, потішмось, до сміху охочі!”
Електронний годинник примружує очі.
Friday, February 5, 2010
Невісточка
Влетіла добра вісточка
В моє життя буденне:
З’явилася невісточка,
Мов квіточка у мене.
Невісточка, невісточка,
Дві ямочки на щічках,
Весела, наче сонечко,
Швидка, як в горах річка.
Грайлива щебетушечка,
Моя травнева пташка,
Тоненька чепурушечка
Ця польова ромашка.
Люблю свою невісточку,
Вона про сина дбає.
Невісточка, невісточка,
Мов яблучко із раю.
В моє життя буденне:
З’явилася невісточка,
Мов квіточка у мене.
Невісточка, невісточка,
Дві ямочки на щічках,
Весела, наче сонечко,
Швидка, як в горах річка.
Грайлива щебетушечка,
Моя травнева пташка,
Тоненька чепурушечка
Ця польова ромашка.
Люблю свою невісточку,
Вона про сина дбає.
Невісточка, невісточка,
Мов яблучко із раю.
Thursday, February 4, 2010
Лічилочка
Прийшов колючий місяць лютий,
Питає гостро: чи ти взутий?
Навіяв снігу по коліна.
Запалюй у печі поліна.
Питає гостро: чи ти взутий?
Навіяв снігу по коліна.
Запалюй у печі поліна.
Wednesday, February 3, 2010
Чари зими
Якийсь невидимий чаклун
Прибрав подвір’я сніжнобіло,
І на ялиночку малу
Багато пуху налетіло.
Стоїть, пишається вінцем
На верхній гілочці пухнатій.
А під колючим комірцем
Дрімають тіні волохаті.
Прибрав подвір’я сніжнобіло,
І на ялиночку малу
Багато пуху налетіло.
Стоїть, пишається вінцем
На верхній гілочці пухнатій.
А під колючим комірцем
Дрімають тіні волохаті.
Tuesday, February 2, 2010
Срібне сяйво
Зимовий день із снігу й сонця,
З морозу й вітру поміж віт.
Приємно глянути в віконце:
Як срібно сяє білий світ.
Приємно промести доріжку,
Щоб листоноша не блудив,
Читати в теплій хаті книжку
Про сім заморських древніх див.
Дзвонити і далеко й близько
По телефону всій рідні,
Новинок назбирати низку,
Аби лиш не були сумні.
Нехай собі мете пороша,
Але не прихова вона:
Для нас зима ще й тим хороша,
Що після неї йде весна.
З морозу й вітру поміж віт.
Приємно глянути в віконце:
Як срібно сяє білий світ.
Приємно промести доріжку,
Щоб листоноша не блудив,
Читати в теплій хаті книжку
Про сім заморських древніх див.
Дзвонити і далеко й близько
По телефону всій рідні,
Новинок назбирати низку,
Аби лиш не були сумні.
Нехай собі мете пороша,
Але не прихова вона:
Для нас зима ще й тим хороша,
Що після неї йде весна.
Monday, February 1, 2010
Назустріч щастю
Йдуть щасливі перехожі
І несуть духмяні рожі.
А кому ж то їх несуть?
Та для нас не в тому суть.
Головне – щасливі люди,
Хоч навколо – місяць лютий.
І несуть духмяні рожі.
А кому ж то їх несуть?
Та для нас не в тому суть.
Головне – щасливі люди,
Хоч навколо – місяць лютий.
Sunday, January 31, 2010
Приходить лютий
Відходить січень, той, що все січе.
Торкає лютий брата за плече:
-Посунься, хлопче, полютую я,
Ще будуть знати лютого ім’я!
Засніжу все, задмухаю вітрами,
Скрізь проберуся злими холодами,
Помщуся людям, що три дні забрали
І тим весну до себе закликали.
Торкає лютий брата за плече:
-Посунься, хлопче, полютую я,
Ще будуть знати лютого ім’я!
Засніжу все, задмухаю вітрами,
Скрізь проберуся злими холодами,
Помщуся людям, що три дні забрали
І тим весну до себе закликали.
Saturday, January 30, 2010
Дива з морозу
Примерзли зорі до небес.
Не падають. Хоч би одна!
Чи взимку не бува чудес?
Чи всі дива взяла весна?
Я на крижинці ворожу:
Проб’ю цей лід – то прийде лист.
Здається, гупаю, як слід.
Чи хоч у цьому маю хист?
Зломила! З-під ноги – фонтан...
Сміється перехожий дід
І розправля ще дужий стан:
Який-то молодий цей світ!
Не падають. Хоч би одна!
Чи взимку не бува чудес?
Чи всі дива взяла весна?
Я на крижинці ворожу:
Проб’ю цей лід – то прийде лист.
Здається, гупаю, як слід.
Чи хоч у цьому маю хист?
Зломила! З-під ноги – фонтан...
Сміється перехожий дід
І розправля ще дужий стан:
Який-то молодий цей світ!
Friday, January 29, 2010
Зимовий день
Січневе сонечко, а сяє, наче в квітні.
Дрімає поле, інеєм іскриться.
Зустрічні усміхаються привітно,
Помолоділи на морозі лиця.
Три з мінусом на Цельсія шкалі.
Під снігом тепло матінці-землі.
Дрімає поле, інеєм іскриться.
Зустрічні усміхаються привітно,
Помолоділи на морозі лиця.
Три з мінусом на Цельсія шкалі.
Під снігом тепло матінці-землі.
Thursday, January 28, 2010
Двоє в теплі
Зимової холодної пори,
Коли задмуть із півночі вітри,
Цікаво говорити в теплім домі
Про різні речі, більш чи менш відомі.
Коли морозом січень день січе,
Приємно гріє другове плече,
І усмішка теплом сердечним квітне,
І слово родиться, ласкаве і привітне.
Коли ж поміж двома тепла нема,
Тоді обом дошкульніша зима.
Коли задмуть із півночі вітри,
Цікаво говорити в теплім домі
Про різні речі, більш чи менш відомі.
Коли морозом січень день січе,
Приємно гріє другове плече,
І усмішка теплом сердечним квітне,
І слово родиться, ласкаве і привітне.
Коли ж поміж двома тепла нема,
Тоді обом дошкульніша зима.
Wednesday, January 27, 2010
Білочка на гостині
Тепло білочці в дуплі,
Гріє ніженьки малі.
Вдень від сховку і до сховку
Хвіст, неначе короговку,
Пишно, високо несла
До Вкраїнського Села.
Там живуть люб’язні пані,
Щось підкинуть гості ранній,
Хлібця, сиру чи зерна,
Чи й горішків – хто те зна?
Між громади побувала,
Денний голод втамувала
І в дупло сховалась в ніч,
Мов на теплу в хаті піч.
Гріє ніженьки малі.
Вдень від сховку і до сховку
Хвіст, неначе короговку,
Пишно, високо несла
До Вкраїнського Села.
Там живуть люб’язні пані,
Щось підкинуть гості ранній,
Хлібця, сиру чи зерна,
Чи й горішків – хто те зна?
Між громади побувала,
Денний голод втамувала
І в дупло сховалась в ніч,
Мов на теплу в хаті піч.
Tuesday, January 26, 2010
Поміж доріг і друзів
Лілії Бойко
Гублюся поміж тисячі доріг.
І хто б мені знайтися допоміг?
А подруга, молодша на літа
Вінок хвали дорогам запліта
І каже, що шляхи прямі й круті,
Такі, як математика, прості.
Неначе Піфагорові штани,
Законам підкоряються вони.
Гублюся поміж тисячі доріг.
І хто б мені знайтися допоміг?
А подруга, молодша на літа
Вінок хвали дорогам запліта
І каже, що шляхи прямі й круті,
Такі, як математика, прості.
Неначе Піфагорові штани,
Законам підкоряються вони.
Monday, January 25, 2010
Новини і реклами
Мудра пані на екрані
Сповіща про шлюби ранні,
Про життя людей в Ірані,
Про поживу для герані.
Проронують нам реклами
Полетіти на Багами,
Подивитись на Бермуди,
Побувати біля Будди,
Закупити Окланд Мол,
Споживати тайленол.
Різні гамбургери й креми,
В інтернет нові системи,
Телефон з живим портретом,
Віллу з меблями й паркетом.
Все дають за півціни,-
Тільки пальчиком кивни.
Всі привітні і хороші,
Зроблять вам за ваші гроші
Якнайкраще тут і там
Все, чого б хотілось вам.
За рекламу ми їм вдячні,
Але будемо обачні.
Щоб лишились ми багаті,
То сидімо тихо в хаті,
Почекаймо, доки пані
Знов розквітне на екрані
І покаже щось хороше,
Щоб якраз на наші гроші.
Сповіща про шлюби ранні,
Про життя людей в Ірані,
Про поживу для герані.
Проронують нам реклами
Полетіти на Багами,
Подивитись на Бермуди,
Побувати біля Будди,
Закупити Окланд Мол,
Споживати тайленол.
Різні гамбургери й креми,
В інтернет нові системи,
Телефон з живим портретом,
Віллу з меблями й паркетом.
Все дають за півціни,-
Тільки пальчиком кивни.
Всі привітні і хороші,
Зроблять вам за ваші гроші
Якнайкраще тут і там
Все, чого б хотілось вам.
За рекламу ми їм вдячні,
Але будемо обачні.
Щоб лишились ми багаті,
То сидімо тихо в хаті,
Почекаймо, доки пані
Знов розквітне на екрані
І покаже щось хороше,
Щоб якраз на наші гроші.
Sunday, January 24, 2010
У поетичній вітальні
Ваблять чисті сніги і натхненні слова.
За вікном біле марево знов проплива.
Захурделило. Січень. Так добре в теплі
Поміж добрих дюдей в нашім ріднім селі.
Голос діви-поета весняно так лине
У вітальні, що зветься «Червона Калина».
Ми вже маємо звички для гурту й звичаї,
Творчі звіти свої запиваємо чаєм...
За вікном біле марево знов проплива.
Захурделило. Січень. Так добре в теплі
Поміж добрих дюдей в нашім ріднім селі.
Голос діви-поета весняно так лине
У вітальні, що зветься «Червона Калина».
Ми вже маємо звички для гурту й звичаї,
Творчі звіти свої запиваємо чаєм...
Saturday, January 23, 2010
Подарунок електронною поштою
від п.Жені М.
Прислала Женя кавуни.
Химерно зрізані вони.
Із їх солодкої натури
Чудесні зроблено скульптури:
Троянди, сад, грайливі коні,
Палац у мареві червонім,
Флейтист, спортсмени, чийсь портрет,
Парад пелюсткових планет,
Гаряче танго, птах в польоті,
Тортила в рідному болоті...
Завершується казка ця
Ще й витинанками з яйця.
Відкриті щедро Женею
Прекрасні жарти геніїв.
А ще про друга мудре слово
Все підсумовує чудово:
Ти в друга справжнього – в ціні,
Дарма, надтріснутий чи ні.
Прислала Женя кавуни.
Химерно зрізані вони.
Із їх солодкої натури
Чудесні зроблено скульптури:
Троянди, сад, грайливі коні,
Палац у мареві червонім,
Флейтист, спортсмени, чийсь портрет,
Парад пелюсткових планет,
Гаряче танго, птах в польоті,
Тортила в рідному болоті...
Завершується казка ця
Ще й витинанками з яйця.
Відкриті щедро Женею
Прекрасні жарти геніїв.
А ще про друга мудре слово
Все підсумовує чудово:
Ти в друга справжнього – в ціні,
Дарма, надтріснутий чи ні.
Friday, January 22, 2010
Болить
Боюся болю. Я боюсь. А ти?
То як же нам цей страх перемогти?
Терпінням, вірою і дією добра.
І вже сьогодні почнемо. Пора.
Болить вербі поламане гілля,
Чекає рук потріскана земля,
Всихає сад, замулюється став.
О, скільки для людини добрих справ!
Ти кажеш: “Я не можу. Сил нема.
Фізичний біль, як опівнічна тьма.
Зневіра, втрати, смуток самоти,
Відраза до мирської суєти.”
І що тобі на це я відповім?
Частина твого болю є моїм.
Терпімо і згадаймо матерів,
Їх сивину і зморшки поміж брів.
Наш перший день ішов крізь їхній біль,
Найбільше диво – щастя породіль.
Їм віра в нас тоді допомогла,
Торкнувшись материнського чола.
З любові й болю ми прийшли у світ,
І, скільки доля відміряє літ,
Живімо з вірою і діймо для добра.
І вже сьогодні почнемо. Пора.
То як же нам цей страх перемогти?
Терпінням, вірою і дією добра.
І вже сьогодні почнемо. Пора.
Болить вербі поламане гілля,
Чекає рук потріскана земля,
Всихає сад, замулюється став.
О, скільки для людини добрих справ!
Ти кажеш: “Я не можу. Сил нема.
Фізичний біль, як опівнічна тьма.
Зневіра, втрати, смуток самоти,
Відраза до мирської суєти.”
І що тобі на це я відповім?
Частина твого болю є моїм.
Терпімо і згадаймо матерів,
Їх сивину і зморшки поміж брів.
Наш перший день ішов крізь їхній біль,
Найбільше диво – щастя породіль.
Їм віра в нас тоді допомогла,
Торкнувшись материнського чола.
З любові й болю ми прийшли у світ,
І, скільки доля відміряє літ,
Живімо з вірою і діймо для добра.
І вже сьогодні почнемо. Пора.
Thursday, January 21, 2010
Смак спогадів
Намазую окраєць хліба медом,
Сучасне накладаю на минуле.
Чого ж не вистачає? Хіба леду,
Щоб освіжити в пам’яті заснуле.
Не завжди мед. Бувала і гірчиця
Або щоденна і пісна олія.
Уважніше в минуле подивиться, -
Там ще перепічка матусина леліє.
З цибулькою її чи з часничком,
Чи з раннім теплим свіжим молочком,
Або з вечірнім. Що за дивний смак!
Дитинства золотого світлий знак.
Сучасне накладаю на минуле.
Чого ж не вистачає? Хіба леду,
Щоб освіжити в пам’яті заснуле.
Не завжди мед. Бувала і гірчиця
Або щоденна і пісна олія.
Уважніше в минуле подивиться, -
Там ще перепічка матусина леліє.
З цибулькою її чи з часничком,
Чи з раннім теплим свіжим молочком,
Або з вечірнім. Що за дивний смак!
Дитинства золотого світлий знак.
Wednesday, January 20, 2010
Зимовий вечір
Хрустка зима. Ламкі сніги.
На Ворсклі срібні береги.
Далеко так, а наче близько,
З гори – санчата, вгору – слизько.
Так добре в думці поблукати
В саду вечірнім біля хати,
Сніжок обтупати, зайти.
Ніч замете мої сліди.
А в хаті – рідні, милі люди.
У кухні сміх – вечеря буде...
На Ворсклі срібні береги.
Далеко так, а наче близько,
З гори – санчата, вгору – слизько.
Так добре в думці поблукати
В саду вечірнім біля хати,
Сніжок обтупати, зайти.
Ніч замете мої сліди.
А в хаті – рідні, милі люди.
У кухні сміх – вечеря буде...
Про гріх
Гріх, мов комар, співає гарно,
Та насолоди ждеш ти марно.
Навколо солодко він в’ється,
Доки аж крові не нап’ється.
Тоді відчуєш, що болить,
Коли настане гостра мить.
А хто мудріший – таки мусить
Прогнати перш, ніж гріх укусить.
Та насолоди ждеш ти марно.
Навколо солодко він в’ється,
Доки аж крові не нап’ється.
Тоді відчуєш, що болить,
Коли настане гостра мить.
А хто мудріший – таки мусить
Прогнати перш, ніж гріх укусить.
Вербовий сум
Чи я гілочка вербова,
Чи стара верба?
Налягає мене знову
В розкошах журба.
Все я маю, що бажаю:
Їжу і тепло.
А думки у ріднім краю,
Де моє село.
Де втішає рідна мова,
Рідні голоси,
Де Великодню обнову
Зелен гай носив.
Де, чи гірко, чи солоно,
Ліс грибам радів,
Де русалки в оболоні
Манять юних дів,
Де гуляють білі гуси
Ген на моріжку,
Де, буває, місяць мусить
Нидіти в мішку,
Де в Святвечір до хрещених
Носять ще кутю,
Де зростають наречені –
Божий дар життю.
Так би пташкою летіла
До мого вікна,
Бо людині завжди мила
Рідна сторона.
Чи стара верба?
Налягає мене знову
В розкошах журба.
Все я маю, що бажаю:
Їжу і тепло.
А думки у ріднім краю,
Де моє село.
Де втішає рідна мова,
Рідні голоси,
Де Великодню обнову
Зелен гай носив.
Де, чи гірко, чи солоно,
Ліс грибам радів,
Де русалки в оболоні
Манять юних дів,
Де гуляють білі гуси
Ген на моріжку,
Де, буває, місяць мусить
Нидіти в мішку,
Де в Святвечір до хрещених
Носять ще кутю,
Де зростають наречені –
Божий дар життю.
Так би пташкою летіла
До мого вікна,
Бо людині завжди мила
Рідна сторона.
Subscribe to:
Posts (Atom)