Saturday, July 31, 2010

Легко жити

Так легко увійти у літню зливу,
Побовтатися у калюжі босо,
Зірвати з гілки зеленаву сливу,
А чи жовтаву стиглу абрикосу.
Так легко жити нам посеред літа,
Вдихати пахощі дарів природи.
Всі ці плоди, дерева, трави й квіти –
За віру людям Божа нагорода.

Friday, July 30, 2010

Друзі-воріженьки

То добре, коли маєш ворогів.
Далеко, близько, навіть між сусідів.
Отже, ти ще живеш на цьому світі,
Комусь іще не повернув боргів.
Коли ж у небуття простягнеш п’яти,
Всі воріженьки-друзі, прийдуть, кляті,
Й запишуться в приятелі до тебе,
Щоб ти не попелив їх оком з неба.

Thursday, July 29, 2010

Хміль кохання

М’яка травиця лугова
І молоді, п’янкі слова –
То хміль кохання сповива.
Таке у липні нам бува.
А в осінь – злива залива,
Й болить з похмілля голова.
Калини ягода гірка
Стверділим серцем доріка.

Wednesday, July 28, 2010

Цвітуть акації

Медом пахне. То білі акаціі
Запишалися в квітнучій грації.
Смак знайомий і бджілкам, і нам:
Донькам вдів по війні і синам.

Tuesday, July 27, 2010

Небезпечна гора

Молода, а чи стара,
А гора – завжди гора.
Сипле в озеро каміння,
У печерах рве склепіння,
Все тріщить, гуде, скрегоче,
Наче з’їсти когось хоче.
І буває, що з’їдає.
Нарікать – «не випадає».

Monday, July 26, 2010

Всевидяще Око на доларі

Серафими й херувими
Десь за Божими дверима.
Крила лопотять незримо

І невидимо, й нечутно.
Око світу у трикутник
Закликає до покути,

Заглядає мені в душу.
Доляр економить мушу,
Рівноваги не порушу.

Там, на ньому, на зеленім,
В світі, заздріснім, шаленім,
Все людське земне натхнення

Віддзеркалює папір.
Злидень ти, а чи банкір, -
Божій силі тільки вір.

Sunday, July 25, 2010

Усміхаймося

Сльоза солона та гірка
Уста прозоро дотика.
Ми плачемо, доки живі,
І кленемо жорстокий світ.
А що чекає всіх нас ТАМ,
Звідки ніхто не приліта?
Не плачмо! Розгадка проста:
Складаймо в усмішку уста,
Втираймо сльози. Рай для нас –
Цей світ, цей день, земний наш час.

Saturday, July 24, 2010

Фото

Сховаємо за рамку в скло
Те, що було і не було,
Те, що збулося й не збулося,
На пам’ять, як нам тут жилося,
На цьому гарнім Божім світі.
Пам’ять про нас – вікам і дітям.

Friday, July 23, 2010

Влітку мріємо про осінь

Липень гарячий. Короткі ночі.
Та не журімося: осінь доточить –
День покоротшає, дощик намочить,
Зиму студену місяць наврочить.

Thursday, July 22, 2010

Несподіваний цвіт

Квіточка ніжна, неначе із раю,
З-попід листочка до нас визирає.
Вдруге барвінок зацвів коло хати,
Наче комусь до «кругленької» дати.

Wednesday, July 21, 2010

Про білі стіни

В білій хустині на малій драбині
Моя матуся стіни хати білить.
Робота для рабині чи вдови.
Не повертає в боки голови,
Щоб ненароком так не закрутилась.
Сусідка звинуватить: загордилась!
На неї вниз зовсім не подивилась.
Не слухала, що зайда говорила,
Бо в мить оту собі красу творила –
Найкраща хата, коли білі стіни.
Прадавній знак і звичай України.

Tuesday, July 20, 2010

Спогад про рідний край

Місяць гойдає
У рідному краї
Зелені сни.
Тьохкає пташка.
Квітне ромашка.
Коник бринить...

Monday, July 19, 2010

Перевертень

Клявся, божився і бив себе в груди,
Що рідну землю повік не забуде,
А за моря як пробрався на «хвилі»
Від земляків відцурався на милі.
Що йому звичаї, мова й громада!
«Go away!», «Who are you?», «Чево нада?»

Sunday, July 18, 2010

Недоторкані

Охорона. Заборона.
Тут стоїть палац барона.
Сім собак гарчить за стінами.
Кожна п’ядь землі безцінна.
Це колись було народним.
Нині взяте «благородним».
Півдержави «зонами»
«Заприхватизовано».

Saturday, July 17, 2010

Ходить літо

Прокидається день, розкриваються очі квіток,
Ловлять промені сонця в траві срібних рос діаманти.
Добавляє капуста листочків у свій сповиток,
І здіймаються яблуні крона, неначе Оранта.
Літо ходить городами поза хатами й селом,
Де за ніч наросло щось таємне, нове і веселе.
Огірки, гарбузи, помідори зеленим веслом
В’яжуть скрізь огудиння м’які каруселі.

Friday, July 16, 2010

Юні соняхи

Промінчик сонця мав собі роботу –
На соняшники класти позолоту.
За сонцем юні голови крутилися
І – золотилися.

Thursday, July 15, 2010

Малюнок літа

Лілеї білі літечко леліють.
Краплинки росяні не пелюстках зоріють.
Ранкова синь туманиться в саду.
Пташина всілася на вишню молоду,
Гойдається на гілочці й співає,
Хто слухає, про лихо забуває.
Втішають і пісні, і трави, й квіти.
Нові надії нам дарує літо.

Wednesday, July 14, 2010

Про початки і печатки

Усяких справ трудний початок
В нас починається з печаток.
Бо на початок чи кінець
Потрібен завжди папірець,
Такий, щоб там була печатка.
З ним починай усе спочатку.

Tuesday, July 13, 2010

Примовка про вовка

Цікава є у нас примовка:
“Не бачив смаленого вовка!”
Те значить: досвіду замало,
Біди із кимось не бувало.
Та важко навіть уявити,
Як мить таку і де вловити,
Щоб відгукнулася примовка:
“Він бачив смаленого вовка!”

Monday, July 12, 2010

Син у сні

Що тобі, синочку, сниться?
Чи синиці, чи суниці,
Чи спартанців колісниці?
Уві сні лице натхнене
Усміхається до мене.

Sunday, July 11, 2010

Мамині колискові

Засинаю. Голос мами
Заколихує мене.
Ніжно вишите словами
Щастя зриме і земне.
Котик хвостиком пухнастим
Загортається у сні.
Тихі, лагідні, квітчасті
Колисковії пісні.

Saturday, July 10, 2010

Дні з дитинства

Жоржини ніжаться дитинно,
Гарбуз жовтіє коло тину.
Десь тут, в саду, моя матуся,
Невтомна, у постійнім русі.
Минули вже давно ті дні.
А все живуть в душі мені,
Як дивні ліки від печалі –
Дитинства нашого причали.

Friday, July 9, 2010

Для чого живеш?

Вчить пташенят літати пташка,
Цвіте для радості ромашка,
Шукають море й суша меж...
А ти для чого тут живеш?

Thursday, July 8, 2010

На Кудриному ставку

Сонце – яблуко червоне,
У ставку пливе по хвилі.
Гусаки – жовтаві шпони –
Горді голови схилили:
Ловлять ряску. Берегами
Вітер гонить круглі гами.

Wednesday, July 7, 2010

Тривожний світ

Паленіють хмари червоні
На шалених крилах вітрів.
Немов дикі, несідлані коні
У степах, між малих хуторів.
І здається: ось-ось ятаганом
Блискавиця махне поміж віт,
Спалахне вогняною раною
Цей тривожний, напружений світ.
А в хатинці поміж деревами
Над колискою – голос мами.

Tuesday, July 6, 2010

Виходь до літа

Гераніум цвіте на підвіконні.
Глоксинія розкрила очі сонні.
А за вікном буяє пишним цвітом
Зелене, тепле, кучеряве літо.
Та щоб про нього трохи краще знати,
Переступи поріг і вийди з хати,
Покинь своє варене і печене,
Друковане, мальоване і вчене,
Та вийди на розмову до природи.
Бур’ян посмикай на своїм городі,
Капусту, помідори прополи,
Для поросят гарбузик розмели.
Не визирай ліниво з-за фіранок.
Коли вікно розбудить літній ранок.

Monday, July 5, 2010

Хмаринка

Вчащає дощик. Крапельки поспішно
Здіймають пил і шурхотять по листі.
Дурманно пахне молода горішина,
Завішана горіховим намистом.
Хмаринка літня весело і жваво
Вмиває світ: хай всюди буде чисто.
Виблискує її мала держава,
Прикрашена веселкою барвистою.
Таке життя коротке у хмарок:
Була й нема - ні величі, ні ймення.
Та в’яжеться для мене огірок
І легко дихають легені.

Sunday, July 4, 2010

Наодинці із Богом

Наодинці зі світом, навколо нікого нема,
Тільки я і земля, і дерева, і сонце, і небо.
Залишилась позаду моя стоголоса тюрма,
Де наради і збори про все, про що треба й не треба.
Не кишить суєтою розбурханий, клопітний люд.
Не тривожать душі неприємні пусті пересуди.
Тут вітрець виграє світлодзвонний зелений прелюд,
І пташині пісні переповнюють волею груди.
Ромашкові поля зацвіли для купальських забав,
Молоді спориші прохолодою ноги лоскочуть.
Десь позаду лишилася друзів весела юрба.
Наодинці? Ні, з Богом, іду, куди хочу.

Saturday, July 3, 2010

З неправдою

Стоїш над прірвою, в неправди на краю.
Немає місця брехунам в раю...

Friday, July 2, 2010

Спека

Нагинає віти
Суховійний вітер.
Сонечко пече.
Поливаймо квіти.
В землю перегріту
Радість потече...

Thursday, July 1, 2010

Попереду день

Назустріч сонцю впевнено ходімо,
Не оглядаймося на наші тіні.
Попереду наш день чекає нас.
Нове щось розпочнім – найкращий час!