Біжу поміж краплинками дощу.
Свої тривоги за дощем пущу,
Нехай течуть ярами та тернами.
Щасливі дні хай квітнуть поміж нами.
Wednesday, March 31, 2010
Tuesday, March 30, 2010
Скресання ріки
Ріка скресає. Скрізь природа
Крижини топить в темну воду.
Рибалкам дома не сидиться,
Але й рибалить не годиться.
Щороку їх знімають з криги,
Вже і без риби, і без пихи...
Крижини топить в темну воду.
Рибалкам дома не сидиться,
Але й рибалить не годиться.
Щороку їх знімають з криги,
Вже і без риби, і без пихи...
Sunday, March 28, 2010
Вербна Неділя
Ніжні котики вербові
Гріються у Божім Слові,
Усмішками розквітають,
Нас з Великоднем вітають:
«Не я б’ю, верба б’є.
За тиждень Великдень.
Недалечко
Червоне яєчко!»
Гріються у Божім Слові,
Усмішками розквітають,
Нас з Великоднем вітають:
«Не я б’ю, верба б’є.
За тиждень Великдень.
Недалечко
Червоне яєчко!»
Saturday, March 27, 2010
Сон-трава прокидається
Весела музика із ритмом поспішає,
Краплинами об камінь виграє.
І кожна брунька так тепла бажає,
Що врешті день весняний настає.
До теплої духмяної блакиті
Листочки вийшли, соками налиті.
Вітрець легкий хитає дерева
І манить бджілку синя сон-трава.
Краплинами об камінь виграє.
І кожна брунька так тепла бажає,
Що врешті день весняний настає.
До теплої духмяної блакиті
Листочки вийшли, соками налиті.
Вітрець легкий хитає дерева
І манить бджілку синя сон-трава.
Friday, March 26, 2010
Вогник свічі
Запалюю тонесеньку свічу,
Прошу здоров’я дітям і собі.
Я з Богом говорю, хоч і мовчу.
Стою у зосередженій юрбі.
Ми, мов єдині, але кожен сам
Повинен попросити за своє.
Тут мало місця будь-яким словам.
Ворушиться в душі, що в кого є.
З моєю поряд ще багато свіч
У жертву віддають дівочий стан.
А світ так само повний протиріч:
Щось гине перш, ніж щось нове настане.
Чи досить покаянного вогню,
Щоб випросити:"Господи, прости!"
Взяти, як він, юрбу цю за рідню
І з ними хрест свій по життю нести?
Чи досить шепотіння:"Отче наш",
Щоб мир прийшов у серце й між людей?
Віночок світла квітне з мідних чаш
І стежкою очищення веде.
Прошу здоров’я дітям і собі.
Я з Богом говорю, хоч і мовчу.
Стою у зосередженій юрбі.
Ми, мов єдині, але кожен сам
Повинен попросити за своє.
Тут мало місця будь-яким словам.
Ворушиться в душі, що в кого є.
З моєю поряд ще багато свіч
У жертву віддають дівочий стан.
А світ так само повний протиріч:
Щось гине перш, ніж щось нове настане.
Чи досить покаянного вогню,
Щоб випросити:"Господи, прости!"
Взяти, як він, юрбу цю за рідню
І з ними хрест свій по життю нести?
Чи досить шепотіння:"Отче наш",
Щоб мир прийшов у серце й між людей?
Віночок світла квітне з мідних чаш
І стежкою очищення веде.
Thursday, March 25, 2010
Благовіщення
Ангел світлий спустився з неба
І таємну звістку приніс.
Ось твоя, Маріє, дорога:
Стати Матінкою для Бога.
«Чи ти хочеш того?» - запитав.
Твоя відповідь була проста:
«Нехай буде, як хочеш Ти, Господи!»
І таємну звістку приніс.
Ось твоя, Маріє, дорога:
Стати Матінкою для Бога.
«Чи ти хочеш того?» - запитав.
Твоя відповідь була проста:
«Нехай буде, як хочеш Ти, Господи!»
Wednesday, March 24, 2010
У світлиці березня
Підмітає березень світлицю,
Білим пухом сипле із небес.
Громовиць готує колісницю,
Щоб звістити світ: Христос воскрес!
Ще бруньки гілок не прикрасили,
Ще руда трава вітрами снить,
Але день вже набирає сили,
Світлі фарби кида в часу нить.
І пташки щебечуть голосніше,
І струмки і тут, і там бринять,
І теплом частіше сонце тішить,
Для весни готуючи вбрання.
Білим пухом сипле із небес.
Громовиць готує колісницю,
Щоб звістити світ: Христос воскрес!
Ще бруньки гілок не прикрасили,
Ще руда трава вітрами снить,
Але день вже набирає сили,
Світлі фарби кида в часу нить.
І пташки щебечуть голосніше,
І струмки і тут, і там бринять,
І теплом частіше сонце тішить,
Для весни готуючи вбрання.
Tuesday, March 23, 2010
Пахощі весни
Весною пахнуть коси у беріз.
Засяяв «котиками» буйний верболіз.
Всміхається глибоке небо синє.
Вітає світ Христове Воскресіння.
Засяяв «котиками» буйний верболіз.
Всміхається глибоке небо синє.
Вітає світ Христове Воскресіння.
Monday, March 22, 2010
Весняний день
Sunday, March 21, 2010
Сім човників
Опівночі відмітилось
Нового дня число.
Вчорашнє все пригнітилось,
Неначе й не було.
Все йде, як має статися:
За ніччю ходить день.
Чи слід тим хвилюватися,
Що сутінь напряде?
А все ж шукаю виходу
Із того, в чому суть
Тривожної невигоди,
Що не дає заснуть.
А маю я сім човників,
То сім маленьких днів.
І мрію їх заповнити,
Хай щось несуть на дні,
Щоб те і це зробилося,
А це і те вродилося,
А вроджене зросло
Під задане число.
Пливуть мої сім човників,
Наповнені до краю.
Як доточити ночі їм
Під міру – не вгадаю.
Нового дня число.
Вчорашнє все пригнітилось,
Неначе й не було.
Все йде, як має статися:
За ніччю ходить день.
Чи слід тим хвилюватися,
Що сутінь напряде?
А все ж шукаю виходу
Із того, в чому суть
Тривожної невигоди,
Що не дає заснуть.
А маю я сім човників,
То сім маленьких днів.
І мрію їх заповнити,
Хай щось несуть на дні,
Щоб те і це зробилося,
А це і те вродилося,
А вроджене зросло
Під задане число.
Пливуть мої сім човників,
Наповнені до краю.
Як доточити ночі їм
Під міру – не вгадаю.
Saturday, March 20, 2010
Жовта стрічка
Навіщо жовту стрічку коло хати
В Детройті в’яже чи сестра, чи мати?
Чому їх більшає, ви знаєте, чи ні?
То хтось пропав на тій “чужій” війні.
Від когось цілий рік немає звістки,
Не прийде в хату молода невістка.
Сумують разом рідні і знайомі,
Немає радості у цьому домі.
В тій стрічці вітер грає ніч і день,
Може, додому хлопця приведе.
На дереві прив’язана, жовтіє,
Журбою світиться людська надія.
В Детройті в’яже чи сестра, чи мати?
Чому їх більшає, ви знаєте, чи ні?
То хтось пропав на тій “чужій” війні.
Від когось цілий рік немає звістки,
Не прийде в хату молода невістка.
Сумують разом рідні і знайомі,
Немає радості у цьому домі.
В тій стрічці вітер грає ніч і день,
Може, додому хлопця приведе.
На дереві прив’язана, жовтіє,
Журбою світиться людська надія.
Friday, March 19, 2010
Нова вдова
Сивіють айстри. Що вночі їм сниться?
Посіяла їх молода вдовиця.
Як розсівала, весело співалося,
Бо любого до хати сподівалася...
Цвіркун скрекоче, чи якийсь оракул?
Везуть їй тіло мужа із Іраку.
Везуть додому із чужого краю,
А завтра його пишно поховають.
Холодна осінь і зимовий настрій.
В ніч замерзають безутішні айстри…
Посіяла їх молода вдовиця.
Як розсівала, весело співалося,
Бо любого до хати сподівалася...
Цвіркун скрекоче, чи якийсь оракул?
Везуть їй тіло мужа із Іраку.
Везуть додому із чужого краю,
А завтра його пишно поховають.
Холодна осінь і зимовий настрій.
В ніч замерзають безутішні айстри…
Thursday, March 18, 2010
За два дні до війни
(18 березня 2003 року, США)
Додається батькам сивини.
Підростають сини – для війни.
Всіх приваблюють телеекрани:
Мусить статися пізно чи рано.
Мирний час для мільйонів родин
Буде ще сорок вісім годин.
Тінь війни заморожує страхом.
Під яким заховатися дахом?
Журять кожного вісті сумні.
Прикро визнати: бути війні...
Додається батькам сивини.
Підростають сини – для війни.
Всіх приваблюють телеекрани:
Мусить статися пізно чи рано.
Мирний час для мільйонів родин
Буде ще сорок вісім годин.
Тінь війни заморожує страхом.
Під яким заховатися дахом?
Журять кожного вісті сумні.
Прикро визнати: бути війні...
Wednesday, March 17, 2010
Усміхаймося сьогодні
Мої життєві дні, літа, пригоди
Залежать, може, трохи від погоди,
А більше – від фантазії душі.
Життя коротке. Встигнути спіши.
Як я сьогодні квіти не поллю,
То що їм завтра до мого жалю,
Коли вони вже без води зів’януть,
Красу загублять, неживими стануть.
Якщо тобі сьогодні не всміхнуся,
Веселим словом знов не відгукнуся,
Чи завтра матиму таку нагоду –
Твою усмішку мати в нагороду?
Залежать, може, трохи від погоди,
А більше – від фантазії душі.
Життя коротке. Встигнути спіши.
Як я сьогодні квіти не поллю,
То що їм завтра до мого жалю,
Коли вони вже без води зів’януть,
Красу загублять, неживими стануть.
Якщо тобі сьогодні не всміхнуся,
Веселим словом знов не відгукнуся,
Чи завтра матиму таку нагоду –
Твою усмішку мати в нагороду?
Tuesday, March 16, 2010
Почин
-Ану, які ви на почин?-
Буває, часто люди кажуть
І нашу вдачу до причин
Своїх неуспіхів прив’яжуть.
А ми ж, по суті, в тім не винні,
Що вуха у осла – ослині.
Початок – половина справи.
Таку прислів’я має мірку.
Цим піджартовує лукаво.
Почнімо ж! Хоч на бублик дірку!
Буває, часто люди кажуть
І нашу вдачу до причин
Своїх неуспіхів прив’яжуть.
А ми ж, по суті, в тім не винні,
Що вуха у осла – ослині.
Початок – половина справи.
Таку прислів’я має мірку.
Цим піджартовує лукаво.
Почнімо ж! Хоч на бублик дірку!
Monday, March 15, 2010
Холодний дощ
Важкі вітри приносять сірі хмари,
Земля приймає блискавки удари,
Стострунний дощ в калюжах скаче радо
І несподівано траву засипле градом.
Щось миє й поїть, інше щось ламає.
Добро і зло – середини немає.
А я чекаю зміни-переміни,
Коли веселочку у небі стріну.
Земля приймає блискавки удари,
Стострунний дощ в калюжах скаче радо
І несподівано траву засипле градом.
Щось миє й поїть, інше щось ламає.
Добро і зло – середини немає.
А я чекаю зміни-переміни,
Коли веселочку у небі стріну.
Sunday, March 14, 2010
Неділя
Маємо недільний день
Для святкових теревень
Про погоду і сусідів,
Про прийняття і обіди,
Про весілля і родини,
Про життя і вік людини,
Про розумних і дурніших,
Про нечемних і чемніших.
Пригадаєм се і те,
Як то нам дитя росте.
Ніби вчора брав на руки,
А вже нам щебечуть внуки.
Все для нас таке важливе,
Дійсне через неможливе.
Добре нам поговорити,
Друзям світ думок відкрити.
Як спілкуємось частіше –
На душі стає світліше.
Для святкових теревень
Про погоду і сусідів,
Про прийняття і обіди,
Про весілля і родини,
Про життя і вік людини,
Про розумних і дурніших,
Про нечемних і чемніших.
Пригадаєм се і те,
Як то нам дитя росте.
Ніби вчора брав на руки,
А вже нам щебечуть внуки.
Все для нас таке важливе,
Дійсне через неможливе.
Добре нам поговорити,
Друзям світ думок відкрити.
Як спілкуємось частіше –
На душі стає світліше.
Saturday, March 13, 2010
Живемо для радості
Добро і зло – одвічна боротьба,
В душі, в природі, в космосі чи в слові.
Добро і зло – це день і ніч – доба.
Та ми до зла ніколи не готові.
До світла прагнемо, до радості й тепла,
До чистої, натхненної любові.
Яка б та радість не була мала,
Вона будує противагу злові.
Зігріємо себе біля добра,
Розніжимося, наче цвіт бузковий.
Коли ж настане знов нічна пора,
Чекаєм сонця золоту підкову.
В душі, в природі, в космосі чи в слові.
Добро і зло – це день і ніч – доба.
Та ми до зла ніколи не готові.
До світла прагнемо, до радості й тепла,
До чистої, натхненної любові.
Яка б та радість не була мала,
Вона будує противагу злові.
Зігріємо себе біля добра,
Розніжимося, наче цвіт бузковий.
Коли ж настане знов нічна пора,
Чекаєм сонця золоту підкову.
Friday, March 12, 2010
Про довголіття
Як дожити літ до ста?
Арифметика проста:
Ні на що не нарікати,
Від життя не утікати,
Все приймати так, як є,
Так, як доля нам дає.
Арифметика проста:
Ні на що не нарікати,
Від життя не утікати,
Все приймати так, як є,
Так, як доля нам дає.
Thursday, March 11, 2010
Майстер
Він будував дороги і мости
Щоб хтось по них міг мрію пронести
До здійснення, до зустрічі з метою.
Через ліси й поля, понад водою
Пройшов життя цей дивний чоловік,
Аж поки увійшов в похилий вік.
А хтось із того щиро дивувався:
Чому він в інститутах не навчався?
Блискучий розум мав із юних літ,
А лиш в дорогах залишив свій слід.
Він усміхався приязно: “ В житті
Робив я тільки те, що сам хотів!”.
Щоб хтось по них міг мрію пронести
До здійснення, до зустрічі з метою.
Через ліси й поля, понад водою
Пройшов життя цей дивний чоловік,
Аж поки увійшов в похилий вік.
А хтось із того щиро дивувався:
Чому він в інститутах не навчався?
Блискучий розум мав із юних літ,
А лиш в дорогах залишив свій слід.
Він усміхався приязно: “ В житті
Робив я тільки те, що сам хотів!”.
Wednesday, March 10, 2010
Балет
Вогонь душі і молодого тіла
Звивався в танці весело і вміло
У ритмі музики, століттями живої,
Що вийшла з океанського прибою.
Синхронність рухів, різнобарв’я строїв,
Мов сили хтось танцівникам потроїв.
На той десяток чародіїв сцени
Дивилась публіка довірливо й натхненно.
В глядачок юних – світлі, мрійні лиця,
Вони в уяві теж летять, як птиці,
У той казковий вимріяний світ,
Доступний тільки тим, хто з юних літ
Себе посвячує тяжкій сценічній праці,
Щодня годинами тренуючись у танці.
Ледь чутно стукають пуанти об підлогу,
Святкуючи польоту перемогу.
На дотику красунь вони несуть,
Вигойдуючи танцю чисту суть.
Завжди вони – чиїсь онуки й діти,
То як же тим родинам не радіти?
Їх плоть від плоті так талановита –
В балетнім леті – як у полі вітер.
Скінчиться танець, спорожніє зала,
Погаснуть рампи золоті вогні,
І те, що ті пуанти розказали,
Повторить пам’ять, наяву чи в сні.
Звивався в танці весело і вміло
У ритмі музики, століттями живої,
Що вийшла з океанського прибою.
Синхронність рухів, різнобарв’я строїв,
Мов сили хтось танцівникам потроїв.
На той десяток чародіїв сцени
Дивилась публіка довірливо й натхненно.
В глядачок юних – світлі, мрійні лиця,
Вони в уяві теж летять, як птиці,
У той казковий вимріяний світ,
Доступний тільки тим, хто з юних літ
Себе посвячує тяжкій сценічній праці,
Щодня годинами тренуючись у танці.
Ледь чутно стукають пуанти об підлогу,
Святкуючи польоту перемогу.
На дотику красунь вони несуть,
Вигойдуючи танцю чисту суть.
Завжди вони – чиїсь онуки й діти,
То як же тим родинам не радіти?
Їх плоть від плоті так талановита –
В балетнім леті – як у полі вітер.
Скінчиться танець, спорожніє зала,
Погаснуть рампи золоті вогні,
І те, що ті пуанти розказали,
Повторить пам’ять, наяву чи в сні.
Tuesday, March 9, 2010
Політ
Хотів літати той дивак Ікар,
Зробив собі великі гарні крила.
Не долетів на них до білих хмар.
Земля,не знати де, його накрила.
Та чується крилатою людина,
Чи вже доросла, а чи ще дитина,
У мріях та у снах ми всі літаємо,
Хоч казку про Ікара добре знаємо.
Зробив собі великі гарні крила.
Не долетів на них до білих хмар.
Земля,не знати де, його накрила.
Та чується крилатою людина,
Чи вже доросла, а чи ще дитина,
У мріях та у снах ми всі літаємо,
Хоч казку про Ікара добре знаємо.
Monday, March 8, 2010
Веснянка
Прокидайся-но, природо,
Дай весняну нам погоду,
Розгойдай весни колиску,
Дай річкам нового блиску,
Пробуди і землю, й віти,
Розкривай барвисті квіти.
Линь, прилинь нам, весно красна,
Принеси всім днину ясну.
Дай весняну нам погоду,
Розгойдай весни колиску,
Дай річкам нового блиску,
Пробуди і землю, й віти,
Розкривай барвисті квіти.
Линь, прилинь нам, весно красна,
Принеси всім днину ясну.
Sunday, March 7, 2010
Сім
Сім нот, сім днів, сім бід,
Сім кольорів веселки.
Сім’я – щасливий рід.
Сім квіток у метелика.
Нам дано всім по сім
Світанків у днях тижня.
Музиці аж сім нот,
Щоб гарна пісня вийшла.
Художник візьме сам
Коромисло із хмари.
Трудівнику - сім бід,
Сім радощів до пари.
Нам трепетно цвітуть
Сім квіток України:
Це соняшник-козак,
Це чорнобривець, мак,
Це мальва і калина,
Волошка і барвінок.
Вони у всій красі
Число підносять сім.
Сім кольорів веселки.
Сім’я – щасливий рід.
Сім квіток у метелика.
Нам дано всім по сім
Світанків у днях тижня.
Музиці аж сім нот,
Щоб гарна пісня вийшла.
Художник візьме сам
Коромисло із хмари.
Трудівнику - сім бід,
Сім радощів до пари.
Нам трепетно цвітуть
Сім квіток України:
Це соняшник-козак,
Це чорнобривець, мак,
Це мальва і калина,
Волошка і барвінок.
Вони у всій красі
Число підносять сім.
Saturday, March 6, 2010
Воли
Скриплять вози, ідуть воли понурі,
Що знають батоги на власній шкурі.
А їх питають: де ж то ви були,
Як інші за свободу полягли?
-А ми, щоб знали ви, були в обозі,
Ви воювали – ми були в облозі.
Ви полягли – нас інші запрягли,
Бо ми не воїни, ми лиш воли...
Що знають батоги на власній шкурі.
А їх питають: де ж то ви були,
Як інші за свободу полягли?
-А ми, щоб знали ви, були в обозі,
Ви воювали – ми були в облозі.
Ви полягли – нас інші запрягли,
Бо ми не воїни, ми лиш воли...
Friday, March 5, 2010
Що ми вибираємо?
Слава Творцю за биття наших людських сердець.
Добре, що люди ми, а не отара овець.
Можем багато хорошого в світі зробити.
Але чому щось штовхає нас – бити, ламати, ганьбити?
Війни, насилля, жорстокі, колючі слова –
Це, ніби пошесть, нестримна біда світова,
Кров проливається, наче звичайна вода.
Що ж це ми робимо з волею, яку Господь людям дав?
Маємо вибір ми поміж добром або злом.
Наслідки вибору, наче вулкану розлом.
Ллється жорстока лавина і спалює все, що живе,
Дивно, що людство і досі у світі живе.
Ще не прийшов у свідомість примирення час.
Щедрий Господь як терпів, так і терпить за нас.
Добре, що люди ми, а не отара овець.
Можем багато хорошого в світі зробити.
Але чому щось штовхає нас – бити, ламати, ганьбити?
Війни, насилля, жорстокі, колючі слова –
Це, ніби пошесть, нестримна біда світова,
Кров проливається, наче звичайна вода.
Що ж це ми робимо з волею, яку Господь людям дав?
Маємо вибір ми поміж добром або злом.
Наслідки вибору, наче вулкану розлом.
Ллється жорстока лавина і спалює все, що живе,
Дивно, що людство і досі у світі живе.
Ще не прийшов у свідомість примирення час.
Щедрий Господь як терпів, так і терпить за нас.
Thursday, March 4, 2010
Хресна Дорога
Подовшали весняні перші дні,
Морози зникли і розтанув сніг.
Дорога Хресна знову біля ніг,
Співати можна лиш сумні пісні.
Колись гріхи носили ті святі,
Що їм тепер ми молимось в житті.
За грішне людство з віку і донині
Ісус щодня вмирає на хресті.
Йому вклонюся, щоб простив мені,
В чім я грішу отут, на чужині.
Роздумую про явища сумні:
Які то втрати будуть по війні.
Настануть потім знову мирні дні,
Мов трави на оголеній стерні.
Чи спека, чи мороз, чи сніговій,-
Турботи, клопоти на кулі всій земній.
І я –частинка цих страстних подій,
Де мре старе, а юне – молодіє.
Морози зникли і розтанув сніг.
Дорога Хресна знову біля ніг,
Співати можна лиш сумні пісні.
Колись гріхи носили ті святі,
Що їм тепер ми молимось в житті.
За грішне людство з віку і донині
Ісус щодня вмирає на хресті.
Йому вклонюся, щоб простив мені,
В чім я грішу отут, на чужині.
Роздумую про явища сумні:
Які то втрати будуть по війні.
Настануть потім знову мирні дні,
Мов трави на оголеній стерні.
Чи спека, чи мороз, чи сніговій,-
Турботи, клопоти на кулі всій земній.
І я –частинка цих страстних подій,
Де мре старе, а юне – молодіє.
Wednesday, March 3, 2010
Весніє
Погідний день дарує нам природа,
Вітрець легенький, сонячна погода.
Один із тих спокійних добрих днів,
Що світ за ними зголоднів.
Вітрець легенький, сонячна погода.
Один із тих спокійних добрих днів,
Що світ за ними зголоднів.
Tuesday, March 2, 2010
Monday, March 1, 2010
Зустріч з проліском
Стрічаю радо диво голубе:
Тендітний пролісок між листям і снігами.
Йди обережно. Я прошу тебе:
Не затопчи оцю красу ногами.
Спини свій погляд, глянь на юний цвіт.
Він щовесни тут сходить стільки літ,
Щоб люди його радісно вітали
І поруч з ним добріші серцем стали.
Тендітний пролісок між листям і снігами.
Йди обережно. Я прошу тебе:
Не затопчи оцю красу ногами.
Спини свій погляд, глянь на юний цвіт.
Він щовесни тут сходить стільки літ,
Щоб люди його радісно вітали
І поруч з ним добріші серцем стали.
Subscribe to:
Posts (Atom)