Любов і гнів – усе переплелося,
Нуртується, як навесні струмки.
Вир почуттів, хоч сивина в волоссі
Й зозуля не рахує нам роки.
Чому ж з любові – гнів?
Задля яких вогнів?
Щоб з гніву корогов
Ще прибула любов.
Subscribe to:
Post Comments (Atom)
Романтична лірика про красу природи і людських почуттів
No comments:
Post a Comment