В кутку в бабуні велика скриня,
Накрита пледом червоно-синім.
Замком іржавим скрегоче віко.
Старій не знати вже скільки віку.
Колись були в ній кожухи й свитки.
Зайди забрали усе до нитки.
Руки невтомні знову щось клали.
А інші зайди знов забирали.
Та все ж велося так поміж людом,
Пряли і шили на те, що буде.
Щоб мали діти, батьки і внуки,
Все щось творили мисткині руки
З долі мережками та рушниками.
Творчість та світла поза віками.
Subscribe to:
Post Comments (Atom)
No comments:
Post a Comment