У душу йде колючий гість:
Моя нестримна дика злість.
Усе згинає косо-криво,
Бо щось було несправедливе,
А я поправити не в силі,
Гризу від злості губи білі.
Колючий гостю, проминай.
У злі моїм – моя вина.
Не навчене чуття моє
Життя сприймати так, як є.
Subscribe to:
Post Comments (Atom)
No comments:
Post a Comment