Мої і мамині літа

Матусю, бджілко золота,
Я увійшла в твої літа.
Тепер уже я добре знаю,
Як наша молодість минає,
Як старшає навколо світ
Після шестидесяти літ.
Прощатися нам довелося
У сивім січні, на морозі,
Коли по скінчених літах
Душа твоя, неначе птах,
Кудись в незнане полетіла,
Лишивши нерухоме тіло.
Грудки замерзлі впали дзвінко
На дня печального сторінку.
Зостався голос твій в мені,
Веселі спогади й сумні...
Так безтурботно я жила,
Коли ти ще жива була,
Бо всі тривоги, що я мала,
Ти вміло серцем переймала.
Тепер приємна згадка та,
Бо я ввійшла в твої літа.