Біль душі

Болить душа за тебе, Україно,
Де взяти сил піднять тебе з руїни?
Коли прозріють і “верхи”, й “низи”
Задля твоєї слави і краси?
Коли мине для твого люду скрута –
Ці безробіття й безгрошів’я пута?
Хто “щастя” мав – поїхав у світи.
А хто не мав – з тими страждаєш ти.
Здається, вільна, але ще не вільна.
Хто поєднає сильних, щоби спільно
На теренах твоїх добро плекати,
Щоб не журилась українка-мати,
Дітей не кидала, не йшла на чужину,
Щоб там знайти роботу рятівну.