Зеленоокий

Електронний годинник у темряві ночі
Золотисто-зелені примружує очі
І підморгує весело: “Знову не спиш?
То бери олівець і зліпи собі вірш,
На малому шматочку цупкого картону,
Під гудіння форнесу тупе й монотонне.
У римований човник легенько сідай
Поетичну уяву безсонно гойдай.
Весла часу вмочи в зеленаві хвилини,
І поезія враз, мов метелик, прилине.
Що напишеш? Про груші, які на вербі
Наростають і жовкнуть на втіху тобі?
Чи про ті золоті на осиці кислиці?
Бо тобі, далебі, через них і не спиться.
Пожартуймо, потішмось, до сміху охочі!”
Електронний годинник примружує очі.