Балет

Вогонь душі і молодого тіла
Звивався в танці весело і вміло
У ритмі музики, століттями живої,
Що вийшла з океанського прибою.
Синхронність рухів, різнобарв’я строїв,
Мов сили хтось танцівникам потроїв.
На той десяток чародіїв сцени
Дивилась публіка довірливо й натхненно.
В глядачок юних – світлі, мрійні лиця,
Вони в уяві теж летять, як птиці,
У той казковий вимріяний світ,
Доступний тільки тим, хто з юних літ
Себе посвячує тяжкій сценічній праці,
Щодня годинами тренуючись у танці.
Ледь чутно стукають пуанти об підлогу,
Святкуючи польоту перемогу.
На дотику красунь вони несуть,
Вигойдуючи танцю чисту суть.
Завжди вони – чиїсь онуки й діти,
То як же тим родинам не радіти?
Їх плоть від плоті так талановита –
В балетнім леті – як у полі вітер.
Скінчиться танець, спорожніє зала,
Погаснуть рампи золоті вогні,
І те, що ті пуанти розказали,
Повторить пам’ять, наяву чи в сні.