Такі вологі є слова,
Мов повінь душу залива.
Мовчи вже краще. Я боюся,
Що поміж хвиль цих утоплюся.
Не випливе душа з полону,
В спіралі виру охолоне...
Subscribe to:
Post Comments (Atom)
Романтична лірика про красу природи і людських почуттів
This comment has been removed by the author.
ReplyDeleteСпочатку було Слово...Слово-Бог. А Бог вклав у вуста ПОЕТА Слово Щоби творить во славу Господа живого.
ReplyDeleteТворчого вам злету, пані Ніно! Софія.