Friday, September 3, 2010

Засинає зерня

Дихає осінь. Холодний світанок.
Небом червоно займається ранок.
Річка туманами й холодом дихає.
Вітер гілля в тихім сні приколихує.
Спить у ріллі чистим зерням надія.
Десь там, попереду линуть події.
День через день, понад зиму і весну,
Зернятко сонне нарешті воскресне.
З нього зросте золотий диво-колос.
Серпень із літа подасть мені голос.

No comments:

Post a Comment