Сумує небо синє мовчазне.
Тополі рисками прослали темні тіні.
В траві Чорнобиля тривога не засне,
Оплакуючи наше покоління.
Тече крізь час біда на сотні літ.
До сонця тягнеться життя нового цвіт.
Subscribe to:
Post Comments (Atom)
Романтична лірика про красу природи і людських почуттів
No comments:
Post a Comment