Вродили вишні рясно, аж горять,
Вгинаються гілки під їх плодами.
Так гордовито у саду стоять,
Бо виграли в двобої з холодами.
Не вперше й не востаннє, що й казать,
Із року в рік ростуть, цвітуть, косичаться.
Не легко їм дається ця краса
Під сяйвом сонця чи зірок та місяця.
То день, то ніч приходить у мій сад.
І пори року звично в часі линуть.
Щоліта вишні кличуть позбирать
Ці соковиті радості перлини.
Subscribe to:
Post Comments (Atom)
No comments:
Post a Comment