Земне літо

Початок літа. Терпко пахне ліс.
Стежки вузенькі манять до води.
На берегах зелений верболіз
І щедрий подорожник молодий.
Не чути руху гумових коліс
І скреготу потужних поїздів.
В озерці з-під смарагдових куліс
Цвітуть лілеї – задля юних дів.
Хатинка в квітах поміж дерева,
Біліють гуси сніжно в куширях.
Хмаринка срібна тихо проплива
Там, де вночі дзвенить Чумацький Шлях.
Ожина в’яже синьо ягідки,
Запрошує зірвати плід – мене.
Холодний плід торкається руки
І маю на долоні щось земне.
Немов нектар зволожує уста,
Гірко-солодке - світ із протиріч.
Приємна ця зваблива гіркота,
Як втомленому – тиха, тепла ніч.
Хвилюють спогади ожиново, до сліз.
Початок літа. Терпко пахне ліс.