Знов чайкою кигичу уві сні,
Примари злі ввижаються мені.
Якісь нав’язливі, холодні, навісні,
Як кулі, шо вбивають на війні.
Щаслива я: прокинусь в мирні дні
У теплім ліжку, не в диму й вогні,
Де смерть збиває кожного із ніг
І лиш молитва – людям оберіг.
Subscribe to:
Post Comments (Atom)
No comments:
Post a Comment