Болить

Боюся болю. Я боюсь. А ти?
То як же нам цей страх перемогти?
Терпінням, вірою і дією добра.
І вже сьогодні почнемо. Пора.
Болить вербі поламане гілля,
Чекає рук потріскана земля,
Всихає сад, замулюється став.
О, скільки для людини добрих справ!
Ти кажеш: “Я не можу. Сил нема.
Фізичний біль, як опівнічна тьма.
Зневіра, втрати, смуток самоти,
Відраза до мирської суєти.”
І що тобі на це я відповім?
Частина твого болю є моїм.
Терпімо і згадаймо матерів,
Їх сивину і зморшки поміж брів.
Наш перший день ішов крізь їхній біль,
Найбільше диво – щастя породіль.
Їм віра в нас тоді допомогла,
Торкнувшись материнського чола.
З любові й болю ми прийшли у світ,
І, скільки доля відміряє літ,
Живімо з вірою і діймо для добра.
І вже сьогодні почнемо. Пора.