Дзвоню в Диканьку в неділю знову
До України по свіже слово,
Та ще в Полтаву: що там чувати?
Жаль, що не можу заночувати.
Тихо, спокійно вечір провести
В любій розмові про наші весни,
Про дні зимові і чи тепле літо,
Про наші милі, барвисті квіти.
По слову слово сплетем віночок:
Я, моя доня і мій синочок.
Subscribe to:
Post Comments (Atom)
No comments:
Post a Comment