Гіркота життя

Затужить серце правдою гіркою
І піснею вихлюпує жалі.
Чи змириться з недолею такою,
Коли старіють в сорок на селі?
Коли шкарубнуть мамині долоні,
Криваві шпаринки на них печуть.
Співає «Котку» оченятам сонним,
Доки літа крізь пальці протечуть.
Заплутались, мов сіті, сподівання,
Що прийде щастя їй, життя без бід.
Щоднини будить жінку зірка рання:
Як там не є, вари щось на обід.
А кожна з них так потребує втіхи,
Звичайного сердечного тепла,
Щоб забриніти життєдайним сміхом.
Від того, може б, довше прожила...