Відгородись парканами від світу.
Не залишай нікому заповіту.
Живи для себе сам собою у собі.
І будеш тим щасливий далебі.
Ніхто тобі не гупатиме в двері,
Нічого не напише на папері,
Ніякі справи зранку не доспіють,
Ніякі півні в північ не запіють.
А прийде Смерть, спитає, чи нажився,
Чи гарно ріс, чи вдало одружився,
Чи добрих маєш діток і онуків,
Як осягнув життя свого науку,
Що залишаєш, старче, на землі.
Розтанеш, наче марево в імлі.
Ніхто тебе ніколи не згадає.
Така відлюдькам доля випадає.
Subscribe to:
Post Comments (Atom)
No comments:
Post a Comment