Вербовий сум

З.В.
З виру днів підкралась осінь.
Сивіють у листі сливи.
Вже пташки дзвінкоголосі
Покидають сонні ниви.
Ще стою(бо де ж ті крила?)
Біля берега вербою.
Корені вода покрила
Срібнопінною габою.
Грушка ллє медові сльози.
Жде в саду сватів калина.
Просить жовтень перевозу
На мій бік, до України.
Десь холонуть океани,
Льодяніє шум прибою.
А мені несе мембрана:
“Я стужився за тобою.”
І тремтять гілки вербові,
Намагаються злетіти.
В піднебессі дзвонять зорі.
Віщий голос, вічний вітер.