Ой рано-рано, холодно-місячно.
Трави весняні стронцієм мічені.
Сяє над тишею вранішня зірка.
В землях Чорнобиля горенько згіркло.
Ранок приходить, день проминає.
Вечір і ніч, а біда не минає.
Тисячі років – розпад урану.
Вічність гойдає чорнобильські рани.
Subscribe to:
Post Comments (Atom)
No comments:
Post a Comment