Monday, May 10, 2010

Вечір

Затихло все. Сідає тихий вечір
На браму вічності, зачинену для нас.
Іще ми тут, поміж людьми. Не час
Тут мовити про смерть і не до речі.
Життю радіймо, доки ми живі.
Згубився сонця промінь у траві.
Барвінок синій снить теплом у тінях.
Десь там дитинство за дверима в сінях
В куточку причаїлося, не спить,
Чекає, доки клямка заскрипить
І прийде мама втомлена з роботи,
Почне свої переднічні турботи:
Вечеря, тепле ліжко, мила казка…
Над нами мріє вічна Божа Ласка.

No comments:

Post a Comment