Розчарована знов: забагато сказала.
Накипіли слова аж на денці терпіння.
Потім – вибух, політ вище хвиль білопінних.
Розлетілися дрібно, мов клекіт вокзалу.
Найгостріші упали – десь під злості колеса
Інші – тихо лягли понад річкою плесом.
Чи було щось промовлено? Тихо. Минуло.
Заколихане чарами тиші, заснуло.
Subscribe to:
Post Comments (Atom)
No comments:
Post a Comment