Розправила віти зелена верба.
У небі безмежна глибінь голуба.
Вітряк задрімав, опустивши вітрила.
В бузковім гаю квіти очі відкрили.
Здається, зима ще була тут учора.
Сьогодні – лиш хмарка серпанку прозора.
Ставок відчиняє для неба віконце,
Купається в ньому замріяне сонце.
Subscribe to:
Post Comments (Atom)
No comments:
Post a Comment